Постанова № 27351822, 05.11.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/7572/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Матлаєва О.В. (наказ від 27.07.2010 № 38),

Коваленко С.В.(довіреність від 03.01.2012 № 1),

від відповідача - Кудим В.О. (довіреність від 22.03.2012 № 22/10-025),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Ремікс» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2012 року № 0000681640 та № 0000691640,

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2012 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито провадження за адміністративним позовом приватного підприємства «Ремікс» до Краснодонської об'єднаної державної податкової служби Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень 14 вересня 2012 року № 0000681640, № 0000691640.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 14 травня 2012 року приватне підприємство «Ремікс» отримало копію наказу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 10 травня 2012 року № 71 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Ремікс» та повідомлення від 10 травня 2012 року № 85 про проведення 21 травня 2012 року документальної позапланової невиїзної перевірки.

21 травня 2012 року Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку на підставі даних обліку, що ведеться в Краснодонській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області Державної податкової служби, за результатами якої складено акт № 320/15-309/31379818, який було підписано із запереченнями та отримано позивачем 22 травня 2012 року. Заперечення приватного підприємства «Ремікс» до акту перевірки від 21 травня 2012 року № 320/15-309/31379818 були отримані відповідачем 28 травня 2012 року за № 56.

В свою чергу, приватне підприємство «Ремікс» 07 червня 2012 року отримало відповідь Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 05 червня 2012 року за № 4591/15-306 на заперечення до акту перевірки та 14 червня 2012 року податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0000331640 на суму 1999,21 грн. та № 0000341640 на суму 1789,71 грн., які прийняті на підставі висновків, зроблених у акті перевірки від 21 травня 2012 року № 320/15-309/31379818.

Приватне підприємство «Ремікс» направило на адресу Державної податкової служби в Луганській області скаргу на податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0000331640, № 0000341640, 17 серпня 2012 року отримало рішення від 14 серпня 2012 року № 13036/10-108 про результати розгляду первинної скарги, яким Державна податкова служба в Луганській області скасовує податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0000331640 в частині 05,00 грн., № 0000341640 в частині 08,00 грн.

23 серпня 2012 року приватне підприємство «Ремікс» на адресу Державної податкової служби України направило повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0000331640, № 0000341640, 20 вересня 2012 року отримало рішення від 17 вересня 2012 року № 2051/0/61-12/10-2215 про результати розгляду повторної скарги, яким Державна податкова служби України залишає без змін податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0000331640, № 0000341640 з урахуванням рішення Державної податкової служби в Луганській області від 14 серпня 2012 року № 13036/10-108.

За результатами розгляду первинної скарги приватного підприємства «Ремікс» у відповідності із п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України Краснодонська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області Державної податкової служби відкликала податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0000331640, № 0000341640 та прийняла нові податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року № 0000691640 на суму 1781,71 грн. та № 0000681640 на суму 1994,21 грн., які були отримані позивачем 18 вересня 2012 року.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року № 0000691640, № 0000681640 прийняті з порушенням податкового законодавства з огляду на наступне.

Документальна позапланова невиїзна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість, результати якої оформлені актом від 21 травня 2012 року № 320/15-309/31379818, була проведена на підставі наказу від 10 травня 2012 року № 71 та повідомлення від 10 травня 2012 року № 85. У перелічених документах були відсутні підстави для проведення документальної позапланової перевірки, як того вимагає п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а також не дотримано строки повідомлення платників податків, які встановлено п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, про що 14 травня 2012 року було надіслано лист до відповідача, відповідь відсутня.

Стосовно акту перевірки від 21 травня 2012 року № 320/15-309/31379818, то в ньому порушення приватним підприємством «Ремікс» граничних строків сплати податку на додану вартість викладено не чітко, не в повній мірі, чим порушено приписи п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2012 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2011 року № 34/18772. В порушення вимог п.п.5.2 п.5 зазначеного Порядку в акті відсутній зміст за кожним фактом виявленого порушення податкового законодавстві з посиланням на конкретні пункти та статті законодавчих актів, що порушені платником податків.

В порушення п.2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 985 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, зроблено один розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій до двох податкових повідомлень-рішень без зазначення звітного періоду, податкового зобов'язання та фактичної оплати тощо, а також іншої інформації, необхідної для визначення податкового зобов'язання.

До отриманих приватним підприємством «Ремікс» податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2012 року № 00000691640 та № 0000681640 Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби взагалі не надано розрахунків штрафних (фінансових) санкцій, чим порушено приписи п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, п.2.4 розділу ІІ «Порядок складання органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень» Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Позивач звертає увагу на той факт, що перевірка проводилась на підставі даних облікової картки платника податків, а не на підставі первинних документів приватного підприємства «Ремікс», як того вимагає п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України. З даними облікової картки приватне підприємство «Ремікс» не ознайомлювалось і вважає, що ці дані не можуть бути використані в якості первинних та інших документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податку на додану вартість приватним підприємством «Ремікс».

Краснодонська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області Державної податкової служби у розрахунку штрафних санкцій по податку на додану вартість по приватному підприємству «Ремікс» за період жовтень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень 2012 року зазначила штрафну санкцію за несвоєчасну сплату суми по податковому повідомленню-рішенню від 29 вересня 2010 року № 0000132340 у розмірі 630,69 грн. та 1000,20 грн.

Приватне підприємство «Ремікс» скористалось своїм правом на оскарження податкового повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року № 0000132340. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі № 2а-8114/10/1270 за позовом приватного підприємства «Ремікс» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2010 року № 0000132340/0, від 28 квітня 2010 року № 00000132340/1, від 19 липня 2010 року № 00000132340/2, від 29 вересня 2010 року № 00000132340/3 з податку на додану вартість на загальну суму 19740,00 грн., залишено в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року № 0000132340/3 було узгоджене 25 лютого 2011 року, строк сплати узгодженого зобов'язання відповідно як до діючого на час прийняття податкового повідомлення-рішення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» становив 10 календарних днів, тобто 09 березня 2011 року, так і відповідно до Податкового кодексу України.

Таким чином, визнання неузгодженого податкового повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року № 0000132340 на суму 19740,00 грн. податковим боргом у жовтні 2010 року є незаконним та неправомірним, а відповідно і нарахування штрафних санкцій у сумі 630,69 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000681640) та 1000,20 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000691640) є незаконним і підлягає скасуванню.

Крім того, приватне підприємство «Ремікс» протягом жовтня 2010 року - лютого 2011 року своєчасно і у повному обсязі погашало суми самостійно визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість зобов'язань, що підтверджується платіжними дорученнями.

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

На підставі вищевикладеного, підлягають скасуванню штрафні санкції у сумі 1363,52 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000681640) та у сумі 06,00 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000691640).

Крім того, приватне підприємство «Ремікс» самостійно розрахувало і сплатило платіжними дорученнями від 22 червня 2012 року № 153, №154 суму штрафних санкцій та пені за несвоєчасне погашення узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення № 0000132340, декларація від 18 березня 2011 року № 9001229457).

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року № 0000681640, № 0000691640.

Представники позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеному у позову, просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, про що подав заперечення на адміністративний позов у яких зазначив, що приватним підприємством «Ремікс» порушено строки сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, а саме встановлено затримку сплати узгоджених сум грошового зобов'язання по деклараціям з податку на додану вартість з затримкою більше 30 календарних днів у сумі 6580,00 грн., з затримкою до 30 календарних днів у сумі 57616,34 грн., з затримкою більше 30 календарних днів у сумі 39192,54 грн.

Краснодонська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області Державної податкової служби направила позивачу податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0000331640 про застосування штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 1999,21 грн., від 06 червня 2012 року № 0000341640 про застосування штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 1789,71 грн.

Державною податковою службою у Луганській області рішенням від 14 серпня 2012 року № 13036/10-408 скасовано податкові повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 06 червня 2012 року № 0000331640 в частині 05,00 грн., застосованих штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, № 0000341640 у частині 08,00 грн., застосованих штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в іншій частині зазначені рішення залишено без змін.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та цільовими фондами», встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасно його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сум грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. (п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України).

Згідно з п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно. Наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги приватного підприємства «Ремікс».

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав пояснення аналогічні, викладеним у заперечення на адміністративний позов, просив відмовіти у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що приватне підприємство «Ремікс» зареєстровано виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 26 квітня 2001 року, знаходиться на обліку в Краснодонській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100135868 (арк. справи 76, 77, 96).

21 травня 2012 року відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.79 Податкового кодексу України Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «Ремікс» (код за ЄДРПОУ 31379818) за період жовтень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень 2012 року, результати якої оформлені актом від 21 травня 2012 року № 320/15-390/31379818 «Про результати документальної невиїзної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету» (арк. справи 16-17).

Висновками акту встановлено, що платником податку на додану вартість несвоєчасно сплачено податок на додану вартість, в результаті чого порушено п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

На підставі акту від 21 травня 2012 року № 320/15-390/31379818 «Про результати документальної невиїзної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету», Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0000341640, яким застосовано штрафну санкцію за затримку на 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 1789,71 грн. та від 06 червня 2012 року № 0000331640, яким застосовано штрафну санкцію за затримку на 88 календарних днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 1999,21 грн.

Приватне підприємство «Ремікс» не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями подало скаргу на податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0000331640 та № 0000341640 до ДПС в Луганській області (арк. справи 41-44).

Рішенням ДПС в Луганській області від 14 серпня 2012 року № 13036/10-408 скасовані частково податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0000331640 та № 0000341640, а скаргу не задоволено у певній частині (арк. справи 46-47).

Крім того, приватне підприємство «Ремікс» подало повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0000331640 та № 0000341640 до ДПС України (арк. справи 50-53).

Рішенням ДПС України від 17 вересня 2012 року № 2051/0/61-12/10-2215 залишені без змін повідкові повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0000331640 та № 0000341640 з урахуванням рішення ДПС в Луганській області від 14 серпня 2012 року № 130136/10-408 (арк. справи 54).

14 вересня 2012 року Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000681640, яким визначено суму штрафу за затримку на 88 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 39192,54 грн. в розмірі 20% в сумі 19904,21 грн. та № 0000691640, яким визначено суму штрафу за затримку на 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 57616,34 грн. в розмірі 10% в сумі 1781,71 грн. (арк. справи 55, 56).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

До 01 січня 2011 року порядок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань було визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків платити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими Законами України.

Так відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами», встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітній) період, що дорівнює календарному місяцю ( у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пунктах «а»-«в» п.п.4.2.2 п.4.2. ст.4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» визначено, що днем закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно з п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами», у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Крім випадків, передбачених законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п.203.1. ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітній (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.87.9 ст.87 податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговість його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначеним цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строк сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, пунктом 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовується у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було розпочато процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ від 25 березня 2010 року № 0000132340/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість на загальну суму 19740,00 грн. з яких 13160,00 грн. за основним платежем та 6850,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової адміністрації України від 23 вересня 2010 року № 9793/6/25-0115(19839/7) оскаржуване рішення залишено без змін.

З огляду на дані облікової картки приватного підприємства «Ремікс», податкових декларацій по податку на додану вартість та ухвалу Луганського окружного адміністративного суду податкові зобов'язання, визначені позивачу податковим повідомленням-рішенням від 29 вересня 2010 року № 0000132340/3 на суму 19740,00 грн. та самостійно нараховані платником податків у податкових деклараціях з податку на додану вартість з жовтня 2010 року по лютий 2012 року погашалися, серед іншого, із затримкою до 30 календарних днів у сумі 57616,34 грн. у зв'язку із чим платнику нарахована штрафна санкція у розмірі 10 % в сумі 1781,71 грн. та із затримкою більше 30 календарних днів у сумі 39192,54 грн. у зв'язку із чим платнику нарахована штрафна санкція у розмірі 20% в сумі 1994,21 грн.

Суд не бере до уваги доводи позивача щодо того, що сума податкового зобов'язання за податковим повідомленням рішенням від 29 вересня 2010 року № 0000132340/3 на суму 19740,00 грн. стала податковим боргом після спливу десятиденного строку з моменту набрання законної сили рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі №2а-8114/10/1270 за позовом приватного підприємства «Ремікс» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року № 0000132340/3 з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року № 0000132340/3 яке отримано позивачем 04 жовтня 2010 року (а.с. 165). Приватним підприємством «Ремікс» зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене в судовому порядку 26 жовтня 2010 року, тобто з пропуском 10 календарних днів (а.с. 166). За таких обставин, суд зазначає, що сума податкового зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням від 29 вересня 2010 року № 0000132340/3 на суму 19740,00 грн. стала податковим боргом з 14 жовтня 2010 року.

Відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

У той же час податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.

Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (частина п'ята пункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

У свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» закінчується:

- останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк;

- днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

- днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Водночас відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.4.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6 - 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Виходячи з наведеного, оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків. Разом із тим, у разі позитивного вирішення справи на користь платника податків відповідні податкові повідомлення та вимоги вважаються відкликаними на підставі пункту «в» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Сплачені (стягнуті) на погашення такого податкового боргу суми можуть за відповідних обставин набути статус надмірно сплачених і підлягають поверненню платникові податків у порядку, визначеному пунктами 15.3, 15.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом із цим судом встановлено, що приватне підприємство «Ремікс» подало до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області податкові декларації з податку на додану вартість: від 10 жовтня 2010 року № 9004429622 за вересень 2010 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 10002,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 29 жовтня 2010 року № 562 (арк. справи 27, 128-129); від 17 листопада 2010 року № 9005104261 за жовтень 2010 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 8324,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 29 листопада 2010 року № 629 (арк. справи 27, 130-131); від 16 грудня 2010 року № 9005573582 за листопад 2010 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 8288,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 30 грудня 2010 року № 702 (арк. справи 28, 132-133); від 19 січня 2011 року № 9006265512 за грудень 2010 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 11978,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 28 січня 2011 року № 35 (арк. справи 28, 134-135); від 18 лютого 2011 року № 9000604182 за січень 2011 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 14166,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 28 лютого 2011 року № 92 (арк. справи 29, 136-137); від 18 березня 2011 року № 9001229457 за лютий 2011 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 13071,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується квитанцією від 30 березня 2011 року б/н (арк. справи 32, 138-139); від 19 квітня 2011 року № 9002166910 за березень 2011 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 11908,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 29 квітня 2011 року № 129 та квитанцією від 29 квітня 2011 року № 00638 (арк. справи 32, 33, 140-141); від 20 травня 2011 року № 9003621877 за квітень 2011 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 13143,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжними дорученнями від 27 травня 2011 року № 145, від 30 травня 2011 року № 147 (арк. справи 34, 142-143); від 17 червня 2011 року № 9004259088 за травень 2011 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 26539,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується квитанцією від 29 червня 2011 року № 10ТР43874 та платіжним дорученням від 29 червня 2011 року № 176 (арк. справи 35, 36, 144-145); від 19 липня 2011 року № 26625 за червень 2011 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 27976,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 29 липня 2011 року № 199 (арк. справи 36, 146-147); від 18 серпня 2011 року № 9006889545 за липень 2011 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 27178,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 29 жовтня 2010 року № 562 (арк. справи 37, 148-149); від 20 вересня 2011 року № 9007982425 за серпень 2011 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 30399,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 29 вересня 2011 року № 243 (арк. справи 37, 150-151); від 12 жовтня 2011 року № 9008435823 за вересень 2011 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 26241,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 28 жовтня 2011 року № 269 (арк. справи 38, 152-153); від 17 листопада 2011 року № 9011218910 за жовтень 2011 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 30033,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 29 листопада 2011 року № 310 (арк. справи 38, 154-155); від 20 грудня 2011 року № 9012877779 за листопад 2011 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 35968,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 27 грудня 2011 року № 351 (арк. справи 39, 156-157); від 17 січня 2012 року № 9013819280 за грудень 2011 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 36996,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 27 січня 2012 року № 27 (арк. справи 39, 158-159); від 17 лютого 2012 року № 9006185336 за січень 2012 року, якою визначило суму податкового зобов'язання у розмірі 9771,00 грн., сплата суми визначеної у декларації підтверджується платіжним дорученням від 29 лютого 2012 року № 53 (арк. справи 40, 160-161).

Вказані платежі за податковими деклараціями з податку на додану вартість, відповідно до картки особового рахунку приватного підприємства «Ремікс» зараховувались в рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Суд, з урахуванням законодавчих норм, які були чинними на час виникнення спору та регулювали спірні правовідносини до набрання чинності Податковим кодексом України зазначає, що дії відповідача щодо по зарахуванню сплачених сум у порядку календарної черговості погашення податкового боргу у вересні, жовтні та листопаді 2010 року не відповідають вимогам пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки зазначеною нормою не визначено коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .

Беручи до уваги вищевикладене, позивач, до набрання чинності Податковим кодексом України мав право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.

За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету за період вересень, жовтень та листопад 2010 року є неправомірним. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

За таких обставин, враховуючи, що за податковими деклараціями вересня, жовтня та листопада 2010 року сплата відбувалась у термін, передбачений п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» без порушення граничних строків їх сплати, про що свідчать копії відповідних платіжних доручень, у відповідача не було підстав для перерозподілу перерахованих позивачем сум за платіжними дорученнями від 29 жовтня 2010 року № 562, від 29 листопада 2010 року № 629 та від 30 грудня 2010 року № 702.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року № 0000681640 підлягає скасуванню в частині визначення грошових зобов'язань за штрафними санкціями в сумі 1364,52 грн. В іншій частині податкові повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової служби Луганської області Державної податкової служби від 14 вересня 2012 року № 0000681640, № 0000691640 повністю відповідають вимогам Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податкового кодексу України.

Стосовно самостійного зарахування податковим органом сплачених платником податку сум з податку на додану вартість у 2011 році та у 2012 році суд зазначає, що з 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається зі зворотного боку облікової картки платника та встановлено судом в судовому засіданні станом на 01 січня 2011 року за позивачем обліковувався податковий борг за податковим повідомленням-рішенням від 29 вересня 2010 року № 0000122340/3, у зв'язку з чим сплачені відповідачем у 2011 році та 2012 році суми грошових коштів правомірно зараховані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу згідно черговості його виникнення.

Таким чином, оскільки податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року № 0000132340/0, яким приватному підприємству «Ремікс» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість на загальну суму 19740,00 грн. з яких 13160,00 грн. за основним платежем та 6850,00 за штрафними (фінансовими) санкціями було узгоджене 14 жовтня 2010 року, його оплата була здійснена позивачем з порушенням законодавчо передбачених термінів, а тому дії відповідача щодо спрямування сплачених платником податків сум після 01 січня 2011 року на погашення боргу за вказаним податковим повідомленням-рішенням в порядку календарної черговості його виникнення є правомірними.

Аналогічна позиція суду стосовно самостійного зарахування податковим органом сплачених платником податку сум з податку на додану вартість сплачених за грудень 2010 року, оскільки оплата, відповідно до платіжного доручення від 28 січня 2011 року № 35 відбулась вже під час набрання чинності Податковим кодексом України.

Стосовно посилання позивача на застосування до правовідносин, які виникли до 01 січня 2011 року норм Податкового кодексу України суд зазначає, що до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (надалі - Закон 3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ «Перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Виходячи з викладеного, правове регулювання порядку застосування штрафних санкцій за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, є різним залежно від періоду, в якому застосовуються відповідні штрафні санкції.

З 1 січня 2011 року, тобто від дати набрання чинності Податковим кодексом України, і до 6 серпня 2011 року, тобто до дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.

З дати набрання чинності Законом Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України.

При вирішенні питання щодо застосування передбачених Податковим кодексом України штрафних санкцій до податкових правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Зокрема, відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Зазначене правило застосовується незалежно від того, що в Перехідних положеннях Податкового кодексу України до 6 серпня 2011 року були відсутні приписи щодо порядку застосування передбачених Кодексом санкцій за правопорушення, вчинені до 1 січня 2011 року.

Водночас, як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Зі змісту наведеної норми Перехідних положень Податкового кодексу України вбачається, що нею врегульовано розмір санкцій, що підлягає застосуванню за порушення, виявлені після набрання чинності Податковим кодексом України, у тому числі за вчинені раніше.

Виходячи з викладеного, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, можуть бути застосовані як до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, так і після цієї дати (6 серпня 2011 року) лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, визначені Податковим кодексом України та попереднім законодавством.

Щодо розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані за правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, суд зазначає, що пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, що набув чинності з 6 серпня 2011 року встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Оскільки розглядувана норма набула чинності з 6 серпня 2011 року, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності. Виходячи з викладеного, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України.

Фактично пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України було запроваджено зворотну дію норм Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за порушення, виявлені у 2011 році, у тому числі за вчинені до 1 січня 2011 року. Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акту шляхом прямого застереження в ньому про таке підтверджена Конституційним Судом України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Однак застосування зворотної дії відповідних норм Податкового кодексу можливе лише з того моменту, з якого набрала чинність норма, що передбачає надання нормативному припису зворотної дії. У розглядуваному випадку пункт 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України набув чинності 6 серпня 2011 року. Тому саме із зазначеної дати може бути застосовано передбачену цією нормою зворотну дію Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за правопорушення, виявлені у 2011 році.

Водночас якщо виявлення правопорушення, вчиненого до набрання чинності Податковим кодексом України, відбулося до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, то розміри штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до відповідного порушення, повинні визначатися з урахуванням такого.

Збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння. Таке за відсутності відповідного застереження у самому нормативно-правовому акті суперечить статті 58 Конституції України.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Так само не могли бути застосовані більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом. Зазначене пояснюється тим, що застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом підвищеного розміру санкцій не передбачено, то і не може бути застосовано відповідних санкцій.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або Податковим кодексом України. А починаючи із 6 серпня 2011 року за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених Податковим кодексом України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

За таких обставин, суд погоджує дії відповідача щодо застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями у розмірі 10% та 20%.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не в повній мірі довів суду правомірність своїх дій та винесення спірного наказу про проведення фактичної перевірки, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 09 листопада 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Ремікс» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2012 року № 0000681640 та № 0000691640 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 14 вересня 2012 року № 0000681640 в частині визначення грошових зобов'язань за штрафними санкціями в сумі 1364,52 грн. (одна тисяча триста шістдесят чотири гривні п'ятдесят дві копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Ремікс» (ідентифікаційний код 31379818, місцезнаходження: 94407, Луганська область, м. Краснодон, вул. Артема, буд. 1-а) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 53,65 грн. (п'ятдесят три гривні шістдесят п'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 09 листопада 2012 року.

СуддяР.С. Твердохліб