Постанова № 27351729, 29.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 жовтня 2012 р. № 2-а- 7281/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Сімаковича П.Ю.,

представник відповідача - Служавого Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершоп" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтершоп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 р. №0000210225, від 18.05.2012 р. №0000200225. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на підставі п. 75.1 ст. 75, п. п 78.1.1 п.78 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України та згідно Наказу Харківської ОДПІ від 26.03.2012 року № 360 проведена виїзна документальна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершоп» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за вересень 2011р. по операціях з ТОВ «Промспец Консалтинг» (код за ЄДРПОУ 37091549 ).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інтершоп» п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого було донараховано суму податку на додану вартість на суму 99 427,00 грн.; порушення ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого було донараховано податку на прибуток у сумі 114 341,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 р. №0000210225 та від 18.05.2012 р. №0000200225.

Так, висновки про порушення ТОВ «Інтершоп» вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Промспец Консалтинг», не підтверджено зв'язок понесених на користь вказаного суб'єкта господарювання витрат з господарською діяльністю позивача. З цих підстав зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, витрати по взаємовідносинам з яким не підтверджені відповідними документами, які складаються в межах звичайної господарської діяльності, та не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Також, при перевірці ТОВ «Інтершоп» в розпорядженні Харківської ОДПІ були результати проведених перевірок контрагента позивача, по взаємовідносинам з яким ним сформовано витрати по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на адресу Харківської ОДПІ надано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промспец консалтинг» № 251/23-03-05/37093551 від 13.12.2011 року. Висновками вказаного акту встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України.

Врахування результатів зустрічної звірки передбачено діючим законодавством. Інформація, та отримана в ході зустрічних звірок, відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України є підставою для висновків під час проведення перевірок.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з урахуванням проведених перевірки контрагента не підтверджено фактичне придбання товарів, а також їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Інтершоп».

Так, позивачем до перевірки не надано доказів на підтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, а саме: сертифікатів відповідності (з вказаним виробником продукції та її характеристик,) паспортів якості; найменування покупців яким були відвантажені вищенаведені товари ( роботи, послуги), або письмове пояснення щодо використання зазначених товарів у власній господарській діяльності; звітів та розрахунків стосовно вивчення попиту і аналізу динаміки попиту на товар; звітів щодо дослідження коньюктури ринку, впровадження, розвиток і аналіз перспективних видів торгових операцій, що свідчить про невиконання умов договору.

Судом витребовувалися під час розгляду справи договори на придбання товару, за якими сформовано податковий кредит по податку на додану вартість та валові витрати по податку на прибуток підприємств; накладні та податкові накладні на придбання товару за договорами; первинні документи щодо транспортування (фізичного переміщення) та зберігання придбаного товару (договори, товарно-транспортні накладні, документи про право користування складськими приміщеннями); договори та первинні документи (накладні, податкові накладні) щодо продажу придбаного товару. Документи щодо якості товару, яким здійснювалась торгівля, та щодо виробника товару; дані про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку (банківські виписки) в підтвердження проведення розрахунків з контрагентами.

Проте, позивачем не надано суду доказів щодо зберігання придбаного товару, первинних документів щодо продажу придбаного товару, а також сертифікатів відповідності (з вказаним виробником продукції та її характеристик,) паспортів якості; найменування покупців яким були відвантажені вищенаведені товари ( роботи, послуги), або письмове пояснення щодо використання зазначених товарів у власній господарській діяльності; звітів та розрахунків стосовно вивчення попиту і аналізу динаміки попиту на товар; звітів щодо дослідження коньюктури ринку, впровадження, розвиток і аналіз перспективних видів торгових операцій, що свідчить про невиконання умов договору.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач в позовній заяві посилається на Закон України "Про податок на додану вартість" та Закон України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», проте перевірка ТОВ "Інтершоп" проведена фахівцями ДПІ з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за вересень 2011 року, коли діяв Податковий Кодекс України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов'язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що факти порушень встановлені в ході проведення перевірки позивача, та штрафні санкції застосовані правомірно, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершоп" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 02.11.2012 року.

Суддя Кухар М.Д.