Постанова № 27351640, 22.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 березня 2012 р. № 2-а- 15220/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В. при секретарі судового засідання Крайник Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Зміївському районі харківської області до Зміївського районного комунального водопровідно -каналізаційного підприємства про стягнення податкового боргу,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом у якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів у розмірі 412786,89 грн., в тому числі пеня -53353,41 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі просила суд позов задовольнити пославшись на те, що згідно облікових карток платника податків за підприємством рахується заборгованість по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів у розмірі 412786,89 грн., яка ним самостійно не сплачена, внаслідок чого остання підлягає стягненню у примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні частково визнав позовні вимоги, зазначивши, що підприємство не визнає суми заборгованості по сплаті земельного податку та відповідно нарахованим по ним санкціям, оскільки згідно рішення міської ради підприємства звільнено від сплати податку на землю. Крім того в обґрунтування заперечень на адміністративний позов в частині стягнення заборгованості по сплаті податку на додану вартість представник відповідача зазначив, що підприємство у 2011 році здійснювало сплату вказаного податку із зазначенням призначення платежу у відповідних платіжних дорученнях, а тому сума боргу у розмірір114021,00 грн. заявлена до стягнення безпідставно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Відповідач, пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, внесений до ЄДРПОУ із індивідуальним кодом 21231318 та взятий на податковий облік у ДПІ у Зміївському районі Харківської області.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем по справі за період з лютого 2011 по липень 2011 року подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість, уточнюючі розрахунки, якими самостійно визначено до сплати податкове зобов'язання з податку у розмірі 176681,00 грн. За несвоєчасну сплату податкових зобов'язань відповідачеві нарахована пеня у розмірі 47175,86 грн.

Крім того позивачем проведено перевірку відповідача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість:

за період з 30.09.2009 року по 19.10.2010 року, за результатами якої складено акт від 25.03.2011 року за № 251/15-040/08326540, яким встановлено порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.57.1 ст.57 ПК України. Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення форми «Ш»від 25.03.2011 року № 0000181502/0 та № 0000191502/0, яким підприємству визначені штрафні санкції у розмірі 166,44 та 68,00 грн. відповідно. Вказані рішення отримані відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на корінці податкового повідомлення-рішення та не оскаржено (а.с.15-16).

за період з 01.09.2008 року по 27.04.2011 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2011 року № 469/15-040, яким встановлено порушення п.57.1 ст.57 ПК України. Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми «Ш»від 30.05.2011 року, яким підприємству визначено штраф у розмірі 4463,96 грн.(а.с.37-38). Рішення відповідачем отримано та не оскаржено.

за період з 30.07.2008 року по 27.01.2011 року за результатами якої складено акт від 14.02.2011 року № 74/15-040/21231318, яким встановлено порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.57.1 ст.57 ПК України. Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення форми «Ш»від 21.02.2011 року № 0000131502/0, яким підприємству визначені штрафні санкції у розмірі 8574,51 грн. Вказане рішення отримано відповідачем та не оскаржено (а.с.39-40).

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні вказаних вимог, посилаючись на те, що підприємством сплачено за період 19.02.2011 року по 18.08.2011 року суму податку у розмірі 114021,00 грн. З цього приводу суд зазначає наступне. Відповідно до положень п.36.1 ст.36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Суд погоджується з висновком позивача, що п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III визначено принцип рівності бюджетних інтересів, яким передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Проте зазначена норма не позбавляла платника права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, з приписами Закону № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Проте суд зауважує, що приписами ст. 87.9. ст..87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Із аналізу означеної норми вбачається, що вона містить імперативний припис стовно зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю виникнення.

З урахуванням абз.2 п.2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки здійснення платежів по ПДВ проведено позивачем у поточному році, то відповідно податковий орган наділений обов'язком зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми ПДВ у розмірі 312582,33 грн., в т.ч. пеня 47175,86 грн.

Крім того судовим розглядом встановлено, що відповідачем по справі до податкового органу подано розрахунки податків, зборів та інших платежів, в тому числі: податок з власників наземних транспортних засобів, за спеціальне користування води, від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розміщення відходів, від реалізованого палива, інших зборів за забруднення навколишнього природного середовища,- якими самостійно визначено до сплати суму зборів у розмірі 29703,71 грн.

У судовому засіданні представник відповідача вказану суму адміністративного позову визнав (а.с86), проти задоволення позовних вимог в цій частині суми не заперечував.

Згідно з ч. 2 ст. 51, ч.1 ст.136 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково протягом всього часу судового розгляду. Відповідно до ч. 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси. Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача, суд дійшов висновку про прийняття визнання адміністративного позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення сум зборів у розмірі 29703,71 грн. та вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення земельного податку з юридичних осіб та пені у розмірі 58039,18 грн. суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.01.2011 року підприємством до ДПІ у Зміївському районі Харківської області поданий розрахунок земельного податку на 2011 рік по населеному пункту м.Зміїв згідно якого податок на 2011 рік складає 107518,95 грн.

Із дослідженого в судовому засіданні розрахунку суми боргу вбачається, що зі сплати земельного податку за підприємством рахується заборгованість у розмірі 58039,18 грн., в тому числі пеня 6117,55 грн.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в частині означених позовних вимог, мотивуючи це тим, що рішенням VІІ сесії VІ скликання Зміївської міської Ради від 08.04.2011 року підприємство звільнено від сплати податку на землю по м.Зміїв з травня 2011 року на підставі чого підприємство має сплатити податок на землю у розмірі 35839,64 грн.

Пунктами 24 та 28 статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції місцевих рад віднесено повноваження щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку. У свою чергу, статтею 25 цього ж Закону передбачено, що місцеві ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією, цим та іншими законами до їх відання.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням VІІ сесії VІ скликання Зміївської міської Ради від 08.04.2011 року підприємство звільнено від сплати податку на землю по м.Зміїв з травня 2011 року. Доказів оскарження або скасування вказаного рішення позивачем суду не надано.

З урахуванням встановлення пільг по сплаті податку на землю, підприємством подано відомості про пільги (додаток 2 ) із зазначенням суми у розмірі 71679,31 грн., внаслідок чого сума заборгованості по сплаті земельного податку по підприємству дорівнює 35839,64 грн.

Із облікової картки платника податків вбачається, що обрахування суми пені позивачеві по земельному податку з юридичних осіб у сумі 5921,24 грн. здійснено після надання пільг по сплаті земельному податку з юридичних осіб, а тому не підлягають стягненню, оскільки обраховані на суми податку від сплати якого відповідача звільнено.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з позивача суми заборгованості по сплаті податку на додану вартість (3014010100) у сумі 312582,33 грн., в т.ч. пеня 47175,86 грн., надходження податків і зборів, які справлялись до 01.01.2011 року (3021081400) у сумі 9853,38 грн.; податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів ( 5012020128) у сумі 468,53 грн.;збору за спеціальне використання води (8513020100) у сумі 6112,61 грн.;надходження збору за спеціальне використання води (8513020401) у сумі 7594,63 грн.;плату за користування надрами ( 8513030100) у сумі 9685,59 грн., надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (8519010128) у сумі 0,39 грн.; надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (8519010228) у сумі 2799,77 грн.; надходження від розміщення відходів (8519010328) у сумі 7,95 грн.; надходження від реалізованого палива (8519010528) у сумі 251,60 грн.; інші збори за забруднення навколишнього природного середовища (8519050228) у сумі 2782,64 грн.; земельного податку з юридичних осіб у сумі 36098,95 грн., в т.ч. пеня -256.31 грн.

В іншій частині позовних вимог позов підлягає залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат здійснити в порядку, визначеному ст..94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94,160-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Зміївському районі харківської області до Зміївського районного комунального водопровідно -каналізаційного підприємства про стягнення податкового боргу задовольнити частково

Стягнути з Зміївського районного комунального водопровідно -каналізаційного підприємства (код 21231318, Харківська область, м.Зміїв, вул. Червоноармійська,24, індекс 63400) на користь Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області ( 63404, Харківська область, м.Зміїв, вул.. Леніна,10-а, код 34255920) заборгованість у розмірі 388238 (триста вісімдесят вісім тисяч двісті тридцять вісім гривень) 37 копійок, в тому числі:

податку на додану вартість (3014010100) у сумі 312582 (триста дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн.. 33 копійки

надходження податків і зборів, які справлялись до 01.01.2011 року (3021081400) у сумі 9853 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 38 копійок.;

податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів ( 5012020128) у сумі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 53 копійки;

збору за спеціальне використання води (8513020100) у сумі 6112 (шість тисяч сто дванадцять) грн. 61 коп.;

надходження збору за спеціальне використання води (8513020401) у сумі 7594 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн.,63 коп.;

плату за користування надрами ( 8513030100) у сумі 9685 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн.,59 коп.,

надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (8519010128) у сумі 0 (нуль) грн..39 коп.;

надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (8519010228) у сумі 2799 (дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн..77 коп.;

надходження від розміщення відходів (8519010328) у сумі 7 (сім) грн. 95 коп.;

надходження від реалізованого палива (8519010528) у сумі 251 (двісті п'ятдесят одна) грн. 60 коп.;

інші збори за забруднення навколишнього природного середовища (8519050228) у сумі 2782 (дві тисяч сімсот вісімдесят дві) грн., 64 коп.;

земельного податку з юридичних осіб у сумі 36098 (тридцять шість тисяч дев'яносто вісім)грн.,95 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 27.03.2012 року

Суддя Зоркіна Ю.В.