Постанова № 27351330, 02.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2012 р. № 2а-5727/12/1370

11 год. 28 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представника позивача Ільчишина Т. М., представника відповідача Якимишина Н. Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич»до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В:

2 липня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич»до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0002161501/0 та № 2171501/0 від 11.04.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням норм законодавства, відповідачем неправомірно нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату суми узгодженого податкового зобов'язання, оскільки зараховано сплату поточних платежів на погашення заборгованості попередніх періодів. На момент виникнення спірних правовідносин у відповідача були відсутні правові підстави для зміни призначення платежу, відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення -рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні проти позову № 5698/10/10-010 від 30.07.2012 року, поданому представником відповідача в судовому засіданні 18.10.2012 року, де вказано, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Приватне акціонерне товариство «Галка-Дрогобич»зареєстровано 25.03.2002 року, що підтверджено копією Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААБ № 140187.

29.03.2011 року Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області проведено перевірку приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич»на предмет своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток, про що складено Акт № 319/15-1 від 29.03.2012 року. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, чим порушено п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України. Позивач сплатив суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток із затримкою на 3 календарних дні у сумі 436 грн., а також із затримкою на 364 календарних дні у сумі 2819,04 грн.

11.04.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 150319/15-1 від 29.03.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Ш»№ 0002161501/0, яким за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, визначеного п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, за затримку на 364 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 2819,04 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 563,81 грн.

11.04.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 150319/15-1 від 29.03.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Ш»№ 0002171501/0, яким за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, визначеного п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, за затримку на 3 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 436 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 43,60 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2. пункту 4.2., а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до п. п. „а" підп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, подається за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з п. п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, за перший квартал 2010 року, за третій квартал 2010 року, за 2010 рік подані позивачем відповідно 09.02.2010 року, 06.05.2010 року, 08.11.2010 року та 08.02.2011 року. У декларації за 2009 рік позивачем зазначено суму податку до сплати у розмірі 2950 грн., в декларації за перший квартал 2010 року -1367 грн., в декларації за третій квартал 2010 року -210 грн., в декларації за 2010 рік -436 грн.

До матеріалів справи долучено копії платіжних доручень про сплату податку на прибуток згідно декларацій з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, за перший квартал 2010 року, за третій квартал 2010 року, за 2010 рік із зазначенням призначення платежу № 92 від 16.02.2010 року на суму 2950 грн. (а. с. 23), № 358 від 28.05.2010 року на суму 1368 грн. (а. с. 27), № 45 від 17.11.2010 року на суму 210 грн. (а. с. 31) та № 51 від 15.02.2011 року на суму 586 грн. (а. с. 35).

Пунктом 7.7. статті 7 згаданого Закону передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог п. п. 7.1.1. п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 даної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу до набрання чинності Податковим кодексом України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п. п. 16.5.2. п. 16.5. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і Законом України «Про державну податкову службу». Відтак, до набрання чинності Податковим кодексом України податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Позивач сплатив податок на прибуток підприємства за 2009 рік, за перший квартал 2010 року, за третій квартал 2010 року, за 2010 рік, що підтверджено копіями платіжних доручень, наявних у матеріалах справи, у яких вказано призначення платежу «податок з прибутку згідно декларації за 2009 р.», «податок з прибутку за І квартал 2010 р.», «податок з прибутку за ІІІ квартал 2010 р.» та «податок з прибутку за IV квартал 2010 р.»відповідно. Проте органом державної податкової служби було самостійно змінено призначення цього платежу під час перерахування коштів до бюджету, що відображено в акті перевірки.

Орган державної податкової служби в порушення вимог наведених норм самостійно зарахував сплачені платником податку суми у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

Стосовно позовних вимог в частині сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток за IV квартал 2010 року Судом встановлено, що позивачем податкове зобов'язання сплачено платіжним дорученням № 51 від 15.02.2011 року на суму 586 грн., тобто після набрання чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 131.2. ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Суд зазначає, що податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства виникло до набрання чинності Податковим кодексом України, а сплачене було після набрання чинності Податковим кодексом України. Враховуючи вказані обставини, а також те, що у зв'язку зі зміною законодавства у позивача виникли об'єктивні обставини зі сплати податкового зобов'язання в 2011 році, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у цій частині.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки до набрання чинності Податковим кодексом України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях, застосував до останнього відповідальність передбачену ст. 126 Податкового кодексу України, а саме штрафні санкції на загальну суму 607,41 грн.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з урахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області № 0002161501/0 та № 2171501/0 від 11.04.2011 року є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дрогобицькому районі Львівської області № 0002161501/0 від 11.04.2011 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дрогобицькому районі Львівської області № 0002171501/0 від 11.04.2011 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич»(ЄДРПОУ 31945760, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Солоний Ставок, буд. 27) 107 (сто сім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 7 листопада 2012 року.

Суддя Качур Р.П.