Постанова № 27351050, 01.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року 2а-4039/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Герасименко Н.А.,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПХТ Домотек"

до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПХТ Домотек" з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 03.08.2012 № 0000222332, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі41754,38 грн., з яких: 33403,50 грн. - за основним платежем; 8350,88 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 03.08.2012 № 0000212332, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 30144,19 грн., з яких: 24194,55 грн. - за основним платежем; 5949,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за надані послуги (виконані роботи), а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни за надані послуги (виконання робіт), оскільки господарські операції мали фіктивний характер: ніякі послуги (роботи) контрагентами фактично не наддавались (виконувались), позивач не мав не меті отримання послуг (робіт) у дійсності, а договори уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Укладені між позивачем та його контрагентами договори, на думку податкового органу, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, а формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - послуги (роботи) надані (виконані) контрагентами в повному обсязі й оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПХТ Домотек" є юридичною особою, що зареєстрована 26.11.2003 Виконавчим комітетом Березанської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Баришівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби, зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: будівництво будівель; діяльність у сфері інжинірингу; консультування з питань комерційної діяльності та управління; інші спеціалізовані будівельні роботи; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

У липні 2012 року посадовими особами Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" (акт перевірки від 20.07.2012 № 336/22/32545675).

У наслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, підпункту 186.2.1 пункту 186.2, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у занижені податку на додану вартість на загальну суму 41436,21 грн., у тому числі: за квітень 2009 року - на суму 15333,33 грн.; за червень 2009 року - на суму 1908,33 грн.; за липень 2009 року - на суму 18902,67 грн.; за січень 2011 року - на суму 400,00 грн.; за серпень 2011 року - на суму 1558,45 грн.; за березень 2012 року - на суму 3333,43 грн.;

підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилось у занижені податку на прибуток підприємств на загальну суму 33403,50 грн., у тому числі: за ІІ-й квартал 2009 року - на суму 21350,00 грн.; за ІІІ-й квартал 2009 року - на суму 12053,50 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарських зобов'язань, які виникли на підставі договорів, укладених між позивачем і його контрагентами - Колективним підприємством "Альянс" з приводу надання послуг (виконання будівельно-монтажних робіт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" з приводу надання послуг (підготовка кадрів по атестації спеціалістів-зварювальників, здійснення контролю якості зварювальних з'єднань).

На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, ніякі послуги (роботи) контрагентами фактично не наддавались (виконувались), оскільки за даними державної податкової служби, отриманими в ході перевірок вказаних контрагентів іншими підрозділами податкової служби, у податкових органів виникла підозра у проведенні через ці підприємства транзитних фінансових потоків, спрямованих на незаконне отримання податкової вигоди платниками податків за ланцюгом постачання, з використанням суб'єктів, які ухиляються від сплати податків. Крім того, податковий орган вважає, що правочини укладено між контрагентами і позивачем з метою мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, вони є нікчемними.

На підтвердження відсутності факту надання послуг (виконання робіт) за укладеними правочинами посадові особи податкового органу посилались в акті перевірки на постанову від 02.04.2012, прийняту слідчим ОВС ГСУ ДПС України, про порушення кримінальної справи № 69-0146 за фактом фіктивного підприємства шляхом створення (придбання) групою осіб, до яких, за версією слідчого, також належать і засновники підприємств - контрагентів позивача.

За результатами перевірки Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцію Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 03.08.2012 № 0000222332, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі41754,38 грн., з яких: 33403,50 грн. - за основним платежем; 8350,88 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 03.08.2012 № 0000212332, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі30144,19 грн., з яких: 24194,55 грн. - за основним платежем; 5949,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт надання послуг (робіт), оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг (робіт), а також зробив спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагентів позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У березні 2009 року між позивачем (замовник) та Колективним підприємством "Альянс" (підрядчик) укладено договір підряду від 20.03.2009 б/н, згідно з яким підрядчик зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи по виробництву деталей вітрогенераторів, монтажу обладнання кришних котельних, газопровідних комплексів) на виробничому комплексі "Метал Сервіс Група" в м. Севастополі. Конкретний перелік будівельно-монтажних робіт та їх вартість визначались сторонами договору на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та відповідних документів визначення договірної ціни, які є невід'ємною частиною договору та підставою для проведення взаємних розрахунків.

Вартість будівельно-монтажних робіт становила загальну суму 227886,00 грн., у тому числі ПДВ - 37981,00 грн., яка визначалась сторонами на підставі договірних цін, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, складених за типовою формою № КБ-З, затвердженою наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

Факт виконання робіт за вказаними договорами підтверджується дослідженими у судовому засіданні актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2009 року № 1, за червень 2009 року № 2, за червень 2009 року № 1, за липень 2009 року б/н, за липень 2009 року б/н, складеними за типовою формою № КБ-2в, затвердженою наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

Крім того, представник позивача надав суду акти приймання закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання з яких вбачається, що комісією прийнято рішення про те, що будівельно-монтажні роботи виконані в повному обсязі у відповідності з проектом, вимогами ДБН В. 2.5 "Газопостачання", "Правил безпеки систем газопостачання України" та інших нормативних документів, затверджених у встановленому порядку.

Оплата робіт здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Колективного підприємства "Альянс" кошти в сумі 227886,00 грн., у тому числі ПДВ - 37981,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни послуг (робіт) сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Колективного підприємства "Альянс" шість податкових накладних на загальну суму 227886,00 грн., у тому числі ПДВ - 37981,00 грн.

Згідно з даними акта перевірки від 20.07.2012 № 336/22/32545675 суми податку на додану вартість (37981,00 грн.), на підставі вказаних податкових накладних, виданих Колективним підприємством "Альянс", позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди.

З приводу юридичної особи контрагента - Колективного підприємства "Альянс" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Колективне підприємство "Альянс" є юридичною особою, що зареєстрована 15.05.2003 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим. Стан юридичної особи -зареєстровано. Основними видами діяльності є: будівництво будівель. Вказане підприємство має такі дозволи і ліцензії: ліцензію серії АВ № 119461 від 28.07.2006 на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком видів робіт, а саме: архітектурне та будівельне проектування; конструювання несучих конструкцій по класах і умовах будівництва; проектування внутрішніх та зовнішних інженерних мереж, систем і споруд; технологічне проектування по об'єктах тощо), видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України строк дії ліцензії - з 28.07.2006 по 28.07.2011; дозвіл від 16.12.2008 на виконання роботи підвищеної небезпеки при монтажі систем газопостачання та об'єктів котлонагляду, виданий Територіальним управлінням Держгіпромнагляду по Автономній Республіці Крим і місту Севастополю строк дії дозволу - з 16.12.2008 по 16.12.2011.

У серпні 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" (підрядник) укладено договір підряду: від 15.08.2011 № 125, згідно з яким підрядчик зобов'язувався виконати наступні види робіт: візуальний огляд зварних з'єднань; механічні випробування допускних та контрольних зразків; рентген-прочування зварювальних стиків трубопроводів, металоконструкцій; контроль якості ізоляційних покриттів. Конкретний перелік робіт та їх вартість визначались сторонами договору на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та відповідних документів визначення договірної ціни, які є невід'ємною частиною договору та підставою для проведення взаємних розрахунків.

Загальна вартість виконання будівельно-монтажних робіт становила суму32161,49 грн., у тому числі ПДВ - 5360,25 грн., яка визначалась сторонами на підставі договірних цін відповідно до договору, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, складених за типовою формою № КБ-З, затвердженою наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5 (Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554), що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується дослідженими у судовому засіданні: актами приймання виконаних будівельних робіт, складеними за типовою формою № КБ-2в, затвердженою наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5 (Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554), що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість; протоколами механічних випробувань зварних з'єднань стального газопроводу, складеними уповноваженими особами сторін договору.

Крім того, між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" (виконавець) укладено договір про підготовку кадрів по атестації зварників від 05.01.2011 № 1, згідно з яким виконавець зобов'язувався провести навчання і атестацію працівників позивача на базі виконавця.

Вартість робіт з підготовки кадрів визначалась положеннями договору від 05.01.2011 № 1 і становила суму 2400,00 грн., у тому числі ПДВ - 400,00 грн.

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт від 05.01.2011 з атестації фахівців-зварювальників, протоколами засідань атестаційної комісії, а також копіями посвідчень зварника працівників позивача, які проходили навчання.

Оплата робіт (послуг) виконавця за вказаними договорами здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за виконані роботи (надані послуги) позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" кошти в сумі 54651,49 грн., у тому числі ПДВ - 9108,50 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень та банківських виписок, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни робіт (послуг) сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" чотири податкові накладні на загальну суму 34651,49 грн., у тому числі ПДВ - 5775,25 грн.

У зв'язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" не надало позивачу податкову накладку на суму 20000,60 грн., у тому числі ПДВ - 3333,43 грн., за договором підряду від 05.01.2012 № 8 позивач звернувся до податкового органу із заявою (скаргою) на контрагента в порядку абзацу дев'ятого пункту 201,10 статті 200 Податкового кодексу України. Ця обставина також відображена в акті перевірки від 20.07.2012 № 336/22/32545675.

Згідно з даними акта перевірки від 20.07.2012 № 336/22/32545675 суми податку на додану вартість (9108,68 грн.), на підставі вказаних податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" та заяви (скарги) на дії контрагента позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, а також відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні податкові (звітні) періоди.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" є юридичною особою, що зареєстрована 08.08.2002 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим. Стан юридичної особи - зареєстровано; основними видами діяльності є: газопроводні роботи; будівництво місцевих газопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; електромонтажні роботи; будівництво будівель.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини до 1 січня 2011 року регулювались законами України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 1 січня 2011 року - відповідними положеннями Податкового кодексу України. З приводу оцінки дійсності господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, - положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за виконані роботи (надані послуги), а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни виконаних робіт (наданих послуг), податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі роботи (послуги) контрагентами фактично не виконувались (не наддавались, договори є нікчемними, а формування валових витрат і податкового кредиту за цими господарськими операціями вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності фактів невиконання робіт (послуг), що покладено в основу тверджень податкового органу про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти надання виконання робіт (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та відповідною заявою (скаргою).

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі послуги чи роботи позивачем не отримувались у контрагентів.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні актів перевірки позивача убачається, що посадові особи податкових органів відповідача в дійсності факт виконання робіт не перевіряли, оскільки перевірка була невиїзною, аналізу фінансово-господарських документів не робили, а в акті лише відтворено відомості, зазначені слідчим податкової міліції у постанові про порушення кримінальної справи.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

До 1 квітня 2011 року платники податку на прибуток, об'єкт та база оподаткування, ставки податку, порядок обліку, звітування та сплати податку до бюджету визначались Законом України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем контрагентам - Комунальному підприємству "Альянс" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримстройіндустрія за виконані роботи надані послуги), є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом суду не наведено і не доведено.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000222332, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі41754,38 грн., з яких: 33403,50 грн. - за основним платежем; 8350,88 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

У період з вересня 2010 року по грудень 2011 року спірні правовідносини регулювались положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а з 1 січня 2011 року - положеннями Податкового кодексу України, які встановлюють аналогічне за змістом правове регулювання.

Так, в силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997

№ 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997

№ 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997

№ 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Аналогічне правове регулювання визначає запроваджено з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт (послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та відповідною заявою (скаргою) позивача.

Твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000212332, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 30144,19 грн., з яких: 24194,55 грн. - за основним платежем; 5949,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає скасуванню як безпідставне.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби:

від 03.08.2012 № 0000222332, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ПХТ Домотек" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 41754,38 грн., з яких: 33403,50 грн. - за основним платежем; 8350,88 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 03.08.2012 № 0000212332, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ПХТ Домотек" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 30144,19 грн., з яких: 24194,55 грн. - за основним платежем; 5949,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПХТ Домотек" судовий збір у сумі 718 (сімсот вісімнадцять) гривень 99 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "06" листопада 2012 р.