Постанова № 27350785, 29.10.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/6891/12

категорія 8.2

29 жовтня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Житомирський маслозавод» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 03 жовтня 2012 р. №0000158222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1449,00 грн. та №0000159222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9849,00 грн., у тому числі: 6566,00 грн. - основного платежу та 3283,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку щодо нікчемності укладених ПАТ "Житомирський маслозавод" господарських угод з ПП "Адлер Транс" та КП "Альянс" та про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток за віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях з КП "Альянс" і до складу валових витрат витрати пов'язані з виконанням транспортно-експедиційних послуг ПП "Адлер Транс" у зв'язку з відсутністю реальності їх виконання. Факт виконання транспортних перевезень вантажів та нанесення захисного еластомірного покриття в морозильній камері підтверджується належно оформленими первинними документами, а саме: укладеними договорами, актами прийому-виконання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, товаро-транспортними накладним, а тому позивач вважав протиправними податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 03 жовтня 2012 р. №0000158222 та №0000159222 винесені на підставі правомірних висновків перевірки за порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ДПІ у м. Житомирі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Житомирський маслозавод" з питань фінансово-господарських відносин з КП "Альянс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., ТОВ "Асторг плюс" за квітень 2010 р., ТОВ ПКФ "Дельта" за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., ТОВ ТД "Нові перспективи" за квітень 2011 р., ПП "Промтранспоставка" за червень, липень 2011 р., ПП "Адлер Транс" за червень 2011 р., ТОВ "Елада Стар" за липень 2011 р., ПП "Юнітрейд-1000" за серпень 2011 р., про що складений акт № 3293/22-2/00182863 від 11 вересня 2012 року (а.с. 12-47).

В акті перевірки стосовно питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовано порушення, а саме:

- встановлено відсутність отримання товарів та укладення угод з метою не настання реальних наслідків. Господарські операції за період, що перевірявся щодо отримання ПАТ "Житомирський маслозавод" товарів (робіт, послуг) від постачальників КП "Альянс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., ТОВ "Асторг плюс" за квітень 2010 р., ТОВ ПКФ "Дельта" за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., ТОВ ТД "Нові перспективи" за квітень 2011 р., ПП "Промтранспоставка" за червень, липень 2011 р., ПП "Адлер Транс" за червень 2011 р., ТОВ "Елада Стар" за липень 2011 р., ПП "Юнітрейд-1000" за серпень 2011 р. не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності дозвільних документів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій;

- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України, внаслідок чого встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) ПАТ "Житомирський маслозавод" від постачальників КП "Альянс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., ТОВ "Асторг плюс" за квітень 2010 р., ТОВ ПКФ "Дельта" за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., ТОВ ТД "Нові перспективи" за квітень 2011 р., ПП "Промтранспоставка" за червень, липень 2011 р., ПП "Адлер Транс" за червень 2011 р., ТОВ "Елада Стар" за липень 2011 р., ПП "Юнітрейд-1000" за серпень 2011 р.;

- п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток в сумі 96653,00 грн., в тому числі за І півріччя 2010 року - 13530,00 грн. (ІІ квартал 2010 року); 3 квартали 2010 року - 13530, 00 грн., 2010 рік (ІV кв. 2010 р.) - 35181,00 грн., І квартал 2011 року - 22254,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 24107,00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 39218,00 грн., ІІ- ІV квартали 2011 року - 39218,00 грн.;

- пп. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, п. 7.4., п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 80051,00 грн., в тому числі: квітень 2010 р. - 10824,00 грн., жовтень 2010 р. - 5306,00 грн., листопад 2010 р. - 3765,00 грн., грудень 2010 р. - 8250,00 грн., лютий 2011 р. - 2000,00 грн., березень 2011 р. - 9192,00 грн., квітень 2011 р. - 19307,00 грн., травень 2011 р. - 867,00 грн., червень 2011 р. - 7400,00 грн., липень 2011 р. - 11880,00 грн., січень 2011 р. - 1260,00 грн.

Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками податкового органу, ПАТ «Житомирський маслозавод» 21 вересня 2012 р. направило до ДПІ у м. Житомирі заперечення за вих. № 2851. (а.с. 48-56)

За результатами розгляду заперечень, рішенням ДПІ у м. Житомирі № 30429/10/22-2 від 28 вересня 2012 р. (а.с. 57-59) спростовано порушення, викладені в акті перевірки по контрагентам - постачальникам ПАТ "Житомирський маслозавод", а саме: ТОВ "Асторг плюс" за квітень 2010 р., ТОВ ПКФ "Дельта" за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., ТОВ ТД "Нові перспективи" за квітень 2011 р., ПП "Промтранспоставка" за червень, липень 2011 р., ТОВ "Елада Стар" за липень 2011 р., ПП "Юнітрейд-1000" за серпень 2011 р.

На підставі вказаного акта від 11 вересня 2012 р. та рішення за результатами розгляду заперечень від 28 вересня 2012 р., Державною податковою інспекцією у м. Житомирі прийняті податкові повідомлення-рішення від 03 жовтня 2012 р. №0000158222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1449,00 грн. та №0000159222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9849,00 грн., у тому числі: 6566,00 грн. - основного платежу та 3283,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не погоджується з висновками податкового органу та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними з огляду на наступне:

Стосовно відносин позивача з ПП "Адлер Транс".

Висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість було зроблено податковою інспекцією по операціям позивача з ПП "Адлер Транс" по договору на транспортно-експедиційне обслуговування (а.с. 80-81), який податкова інспекція вважає нікчемним. Нікчемність вказаного договору обумовлюється тим, що підприємство має ознаки сумнівності та не перебуває за зареєстрованим місцезнаходженням, а тому операції з надання транспортних послуг не мали реального характеру, послуги не надавалися, крім того, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) даних послуг.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми ПК України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судом встановлено, що 01 червня 2011 р. між ПАТ "Житомирський маслозавод" (замовник) та ПП "Адлер Транс" (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 303.

Факт отримання вказаних послуг ПАТ "Житомирський маслозавод" за червень 2011 року підтверджується податковою накладною № 50 від 22.06.2011 р. (а.с. 97), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000051 від 22.06.2011 р., товаро-транспортними накладними від 21.06.2011 р. (90-94), платіжним дорученням № 11101 від 17.08.2011 р., які містяться в матеріалах справи і є підставою для формування позивачем валового доходу, валових витрат, податкового кредиту з ПДВ та податкових зобов'язань з ПДВ за вказаним договором.

Оскільки витрати ПАТ "Житомирський маслозавод" з отримання транспортно-експедиційних послуг ПП "Адлер Транс" на суму 7560,00 грн. підтверджено документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тому нарахування податку на прибуток з цих підстав є неправомірним.

Що ж стосується формування податкового кредиту, то згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги).

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг ПП "Адлер Транс", на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, доведені у ході судового розгляду справи.

В акті перевірки, в якості обґрунтування нікчемності угоди з надання транспортно-експедиційних послуг, перевіряючими наводиться відсутність ПП "Адлер Транс" за зареєстрованим місцезнаходженням. Однак з даними твердженнями відповідача не можна погодитися.

Встановлено, що на момент видачі податкової накладної ПП "Адлер Транс" перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість, йому був присвоєний індивідуальний податковий номер платника цього податку. Зазначене підтверджується відомостями офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, де зазначено, що ПП "Адлер Транс" було внесене до реєстру платників податку на додану вартість, воно має індивідуальний податковий номер 376718206250, про що йому видано свідоцтво за № 100337141. Тому, ПП "Адлер Транс" на законних підставах видало податкову накладну, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 200 Податкового кодексу України. З огляду на це та відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України ПП "Адлер Транс" мало право в періоді, що був перевірений відповідачем, складати та видавати позивачу зазначену вище податкову накладну.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту у серпні 2011 року ПДВ з ціни отриманих транспортно-експедиційних послуг від ПП "Адлер Транс" у розмірі 1260,00 грн.

Стосовно відносин позивача з КП "Альянс".

Висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість було зроблено податковою інспекцією по операціям позивача з КП "Альянс" по договору підряду від 12 жовтня 2010 р. (а.с. 72-74), який податкова інспекція вважає нікчемним. Нікчемність вказаного договору обумовлюється тим, що неможливо провести зустрічну звірку з КП "Альянс" і те, що відносно посадових осіб порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Відповідно до відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналіз статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" дає підстави вважати, що умовою для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни товарів (послуг) є підтвердження їх придбання податковими накладними і використання у подальшій господарській діяльності платника податків.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2010 року між позивачем та КП "Альянс" укладено договір підряду № 1617-519, предметом якого було виконання робіт з нанесення захисного еластомірного покриття в морозильній камері, вартістю 31833,00 грн.

Факт отримання вказаних послуг ПАТ "Житомирський маслозавод" в жовтні 2010 року підтверджується податковою накладною № 4023 від 18.10.2010 р. (а.с. 79), актом здачі-прийняття робіт (а.с. 75), оборотно-сальдовою відомістю, які містяться в матеріалах справи і є підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та податкових зобов'язань з ПДВ за вказаним договором.

Всі документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону, свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Факту визнання недійсними або анулювання свідоцтва КП "Альянс" судом не встановлено. Отже, його реєстрація у якості платника податку на додану вартість - чинна та передбачає право і зобов'язання платника видавати податкові накладні на загальних підставах.

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Законодавство, зокрема, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлював обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету і перебування у стані "8" тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи податкового органу щодо наявності порушеної кримінальної справи відносно посадових осіб КП "Альянс", оскільки вважає, що вказана обставина у даному випадку немає правового значення для вирішення справи.

Враховуючи вище встановлене, суд вважає, що позивач у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні такого товару до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином, а тому збільшення зобов'язання по ПДВ з цих підстав є неправомірним.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП "Адлер Транс", КП "Альянс", оскільки статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між ПАТ "Житомирський маслозавод" та ПП "Адлер Транс", КП "Альянс" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагенти виконують повністю взяті на себе зобов'язання.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами, у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та ПП "Адлер Транс", КП "Альянс" договори не віднесено законом до нікчемних. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 03 жовтня 2012 р. № 0000158222 та № 0000159222 є протиправними, а позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 03 жовтня 2012 р. № 0000158222 та № 0000159222.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 05 листопада 2012 р.