Постанова № 27350759, 01.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13128/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 година 05 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

представника позивача - Матченко В.С. - на підставі довіреності,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька до Українського Державного науково-дослідного інституту пластичних мас про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

2 жовтня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, (далі - УПФУ або Позивач), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Українського Державного науково-дослідного інституту пластичних мас, (далі - УкрдержНДІпластмас або Відповідач), в якому просило суд:

- визнати неправомірними дії УкрдержНДІпластмас по сплаті нарахованих штрафних санкцій та пені за рахунок грошових коштів, одержаних від утримань єдиного соціального внеску із заробітної плати працівників;

- зобов'язати УкрдержНДІпластмас сплатити застосовані органами Пенсійного фонду України штрафні санкції та пеню за ставками нарахувань 3,6% та 6,1%, які були застосовані рішеннями управління № 1823 на суму 3,6% - 535,85 грн., № 1824 на суму 3,6% - 535,05 грн., № 1825 на суму 3,6% - 644,01 грн. від 10 листопада 2011 року та № 1827 на суму 6,1% - 399,12 грн., № 1828 на суму 6,1% - 425,78 грн., № 1829 на суму 6,1% - 412,70 грн. від 10 листопада 2011 року - за рахунок фінансових активів підприємства.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що чинним законодавством України на УПФУ покладено обов'язок здійснювати контроль за надходженням від платників внесків та інших платежів до Пенсійного фонду України, з цією метою УПФУ уповноважено вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств усунення виявлених порушень законодавства про забір та ведення обліку єдиного внеску.

Позивачем проведена планова перевірка щодо правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 1 липня 2011 року по 1 серпня 2012 року, про що складений відповідний акт.

Перевіркою встановлено, що за порушення вимог ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині недотримання строків перерахування єдиного внеску до Відповідача застосовані фінансові санкції, які платником добровільно не сплачувались. Фінансові санкції за ставками 3,6% та 6,1% погашені за рахунок платежів з утримань із заробітної плати найманих працівників в квітні, травні та липні 2012 року, фінансові санкції по інших ставках погашені за рахунок поточних платежів. Крім того, Позивачем встановлена фінансова спроможність Відповідача здійснити погашення фінансових санкцій за рахунок активів підприємства.

Протягом періоду, за який проводилась перевірка, УПФУ прийняті рішення про застосування до Відповідача фінансових санкцій та нарахування пені, а саме: за ставкою 3,6% на суму 1 393,71 грн. та 2 550,93 грн. на підставі рішень за №№ 1823, 1824, 1825 від 10 листопада 2011 року; за ставкою 6,1% на суму 1620,26 грн. та 2 905,24 грн. на підставі рішень №№ 1827, 1828, 1829 від 10 листопада 2011 року. Вказані штрафні санкції сплачені Відповідачем частково на загальну суму 2 659,69 грн., (в тому числі 6 липня 2012 року та 19 липня 2012 року за ставкою 3,6% в сумі 603,24 грн. та 818,85 грн.; 28 квітня 2012 року та 16 травня 2012 року за ставкою 6,1% в сумі 514,30 грн. та 723,30 грн.).

УПФУ стверджує, що УкрдержНДІпластмас свідомо за рахунок сум єдиного внеску, утриманих із заробітної плати працівників, здійснює погашення штрафних санкцій та пені, окремо штрафні санкції та пеня Відповідачем не сплачуються.

Позивач вважає такі дії Відповідача неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки УкрдержНДІпластмас сплачує штрафні санкції коштами, які фактично належать працівникам, оскільки вони утримані з їх заробітної плати, що, на погляд УПФУ, свідчить про перекладання Відповідачем власної відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску на найманих працівників, в той час коли штрафні санкції та пеня мають сплачуватися за рахунок підприємства.

11 жовтня 2012 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду УПФУ надало уточнення до адміністративного позову, (а.с.48), в якому зазначило, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.ст.4-6, 9, 12-13, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ст.ст.6, 17-19, 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представник Позивача підтримала заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, надала пояснення, аналогічні тим, що наведені в адміністративному позові, правом змінити підставу або предмет позову до початку розгляду справи по суті не скористалася, наполягала на задоволенні первісних позовних вимог.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в судовому засіданні 24 жовтня 2012 року представник Відповідача надав письмові заперечення проти позову, (а.с.61), у задоволенні заявлених вимог просив відмовити повністю. Правова позиція УкрдержНДІпластмас ґрунтується на тому, що підприємство не є суб'єктом владних повноважень, отже суд не може визнати його дії неправомірними, оскільки це не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України; процесуальний закон дозволяє суб'єкту владних повноважень звертатися до суду з адміністративним позовом у випадках, прямо встановлених законом, водночас Позивачем не обґрунтована наявність у нього необхідних повноважень для звернення до суду із вказаним позовом. Крім того, Відповідач посилається на безпідставність вимог УПФУ оскільки за рахунок коштів, утриманих із заробітної плати працівників, підприємством сплачувало саме єдиний внесок, що підтверджується платіжними дорученнями.

В судове засідання 1 листопада 2012 року представник Відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, (а.с.70).

Приймаючи до уваги положення ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача на підставі наявних в ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Державне підприємством «Український державний Науково-дослідний інститут пластичних мас», (код ЄДРПОУ 00209355), перебуває на обліку в УПФУ як платник єдиного внеску.

10 листопада 2011 року УПФУ прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно з яким до Відповідача застосований штраф в суму 282,50 грн. та нарахована пеня в сумі 332,31 грн. за період з 21 лютого 2011 року по 19 липня 2011 року, (а.с.6).

Того ж дня Позивачем прийнято рішення за № 1824, відповідно до якого до Відповідача застосований штраф в сумі 217,61 грн. та нарахована пеня в сумі 335,44 грн. за період з 20 квітня 2011 року по 14 жовтня 2011 року, (а.с.7).

10 листопада 2011 року УПФУ прийнято рішення за № 1825, згідно з яким до УкрдержНДІпластмас застосований штраф в сумі 3 786,39 грн. та нарахована пеня в сумі 5 456,31 грн. за період з 21 березня 2011 року по 30 серпня 2011 року, (а.с.8).

10 листопада Позивач прийняв рішення за № 1827, відповідно до якого до Відповідача застосований штраф в сумі 3 536,69 грн. та нарахована пеня в сумі 4 409,19 грн. за період з 21 лютого 2011 року по 4 серпня 2011 року, (а.с.9).

Того ж дня УПФУ прийнято рішення за № 1828, згідно з яким до УкрдержНДІпластмас застосований штраф в сумі 178,26 грн. та нарахована пеня в сумі 247,52 грн. за період з 20 квітня 2011 року по 28 вересня 2011 року, (а.с.10).

10 листопада 2011 року Позивачем прийнято рішення за № 1829, відповідно до якого до Відповідача застосований штраф в сумі 172,06 грн. та нарахована пеня в сумі 240,64 грн. за період з 21 березня 2011 року по 11 серпня 2011 року, (а.с.11).

Позивачем проведена перевірка щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 1 липня 2011 року по 31 липня 2012 року, про що складений акт за № 128 від 17 вересня 2012 року, (а.с.18-39). Перевіркою встановлено порушення Відповідачем пропорційності сплати єдиного внеску при отриманні коштів на виплату заробітної плати, в результаті чого недоплачені авансові платежі в сумі 109 107,72 грн., в тому числі за ставкою 36,90% в сумі 97 654,80 грн., за ставкою 8,41% в сумі 784,94 грн., за ставкою 34,7% в сумі 10 438,52 грн., за ставкою 33,2% в сумі 229,46 грн.

Зі змісту банківських виписок від 6 липня 2012 року, від 19 липня 2012 року, від 28 квітня 2012 року та від 16 травня 2012 року вбачається, що Відповідачем здійснювалася сплата єдиного внеску за ставками 3,6% та 6,1% за відповідні періоди, (а.с.12).

Дані карток особового рахунку платника єдиного внеску за ставками 3,6% та 6,1% свідчать про те, що платежі, які надходили від Відповідача, зараховувалися як на сплату єдиного внеску, так і на погашення штрафних санкцій, (а.с.14-17).

До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких належать 1) забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення; 2) забезпечення призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; 3) забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; 4) ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення; 5) забезпечення функціонування Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), інформаційних систем та телекомунікаційних мереж Фонду.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Ч.3 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України по справі № 21-281а12, (постанова від 16 жовтня 2012 року), послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

Такі звернення мають бути зумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань і функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

Водночас, законами України не передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду України звертатися до суду з адміністративними позовами до платників єдиного внеску з вимогами про визнання їх дій неправомірними.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, (далі - Закон № 2464-VI).

Ст.2 Закону № 2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що передбачено ст.3 Закону № 2464-VI.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язки платників єдиного внеску визначені ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI, п.1 якої передбачений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Отже, УкрдержНДІпластмас як платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Ст.25 Закону № 2464-VI визначені заходи впливу та стягнення, що підлягають застосуванню до платників єдиного внеску, що припускають порушення вимог цього Закону, положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч.3 ст.25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, що передбачено ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI.

Ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI містить правило відповідно до якого, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, маючи несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і сплачуючи при цьому поточні суми єдиного внеску, платник не вважається таким, що своєчасно виконав свої зобов'язання за поточний період, оскільки в силу імперативних вимог ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI органи Пенсійного фонду України зобов'язані направити цей платіж на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Як встановлено судом, Відповідачем здійснювалася сплата єдиного внеску за відповідні періоди, проте сплачені ним кошти на підставі ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI саме Позивачем зараховувалися в погашення недоїмки з штрафних санкцій та пені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність як фактичних, так і правових підстав для визнання неправомірними дій УкрдержНДІпластмас по сплаті нарахованих штрафних санкцій та пені за рахунок грошових коштів, одержаних від утримань єдиного соціального внеску із заробітної плати працівників.

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

П.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI передбачені повноваження територіальних органів Пенсійного фонду застосовувати до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з ч.14 ст.25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Відповідно до ч.15 ст.25 Закону № 2464-VI рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що законодавцем визначена процедура стягнення штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) та несвоєчасну сплату (неперерахування) єдиного внеску як у позасудовому порядку, тобто шляхом направлення рішення органу Пенсійного фонду про застосування штрафних санкцій та/або нарахування пені або вимоги про сплату боргу, які є виконавчими документами, до органів державної виконавчої служби для забезпечення примусового стягнення цих сум з платника єдиного внеску, так і в судовому порядку, а саме шляхом звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску, а також штрафних санкцій та/або пені.

Оскільки позивачем по справі є суб'єкт владних повноважень, який ні Законом № 2464-VI, ні іншими законодавчими актами не уповноважений на звернення до суду з вимогою про зобов'язання платника сплатити штрафні санкції та пеню за рахунок певного джерела, в тому числі за рахунок фінансових активів платника, вимоги УПФУ про зобов'язання УкрдержНДІпластмас сплатити застосовані органами Пенсійного фонду України штрафні санкції та пеню за ставками нарахувань 3,6% та 6,1%, які були застосовані рішеннями управління № 1823 на суму 3,6% - 535,85 грн., № 1824 на суму 3,6% - 535,05 грн., № 1825 на суму 3,6% - 644,01 грн. від 10 листопада 2011 року та № 1827 на суму 6,1% - 399,12 грн., № 1828 на суму 6,1% - 425,78 грн., № 1829 на суму 6,1% - 412,70 грн. від 10 листопада 2011 року - за рахунок фінансових активів підприємства, на яких наполягав Позивач, задоволенню не підлягають.

В даному випадку належним способом судового захисту прав УПФУ є звернення до суду з вимогою про стягнення з платника недоїмки з єдиного внеску, штрафних санкцій та пені.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення увалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки Позивачем - суб'єктом владних повноважень не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька до Українського Державного науково-дослідного інституту пластичних мас про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 1 листопада 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 5 листопада 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.