Ухвала суду № 27346159, 01.11.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/1787/12 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/1390/5121/12 Доповідач в 2-й інстанції: Каблак П. І.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Каблака П.І.

суддів: Крайник Н.П., Курій Н.М.,

з участю секретаря Зозулі В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 червня 2012 року по цивільній справі

за позовом Приватного підприємства "Земсервіс"

до Приватного підприємства "Лада Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреалізація", Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3

про визнання недійсним договору, прилюдних торгів, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки (кадастровий номер 4623686400:05:000:0041) від 11.05.2011 року, укладений між Приватним підприємством "Земсервіс" (далі -ПП "Земсервіс") та Приватним підприємством "Лада-Плюс" (далі -ПП "Лада-Плюс"). Визнано недійсними прилюдні торги щодо вказаної земельної ділянки, проведені 01.08.2011 року та визнано за ПП "Земсервіс" право власності на цю земельну ділянку. Витребувано вказану земельну ділянку від ОСОБА_2 на користь ПП "Земсервіс". Скасовано протокол проведення прилюдних торгів від 01.08.2011 року, акт державного виконавця від 09.08.2011 року, свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 11.08.2011 року, державний акт на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4623686400:05:000:0041). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судом постановлено окрему ухвалу, якою зобов'язано прокуратуру Львівської області провести перевірку в порядку ст.97 КПК України, щодо встановлення у діях посадових осіб ПП "Земсервіс", ПП "Лада-Плюс" та інших осіб складу злочинів при укладенні договору дарування земельної ділянки від 11.05.2011 року.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що спір в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки є рішення з цього питання господарського суду. Вказує, що обраний позивачем спосіб захисту, в частині позовних вимог щодо прилюдних торгів та документів, які були прийняті за результатами їх проведення, не відповідає закону. Так, позивач, не будучи стороною укладеного на прилюдних торгах договору, не вправі ставити питання про його недійсність. На думку скаржника, судом невірно застосовано положення ч.2 ст.388 ЦК України. В ході розгляду справи не встановлено, що договір дарування земельної ділянки укладено від імені його сторін неповноважними представниками. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким закрити провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 11.05.2011 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Окрема ухвала особами, які беруть участь у справі в апеляційному порядку не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які брали участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.05.2011 року між ПП "Земсервіс" та ПП "Лада-Плюс" було укладено нотаріально посвідчений договір дарування земельної ділянки, за умовами якого дарувальник (ПП "Земсервіс"), від імені якого діє директор ОСОБА_4, подарував, а обдаровуваний (ПП "Лада-Плюс"), від імені якого діє директор ОСОБА_5, прийняв у дар земельну ділянку, що розташована в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, площею 0,5362 га.

Ухвалюючи рішення в цій частині позовних вимог, та визнаючи вказаний договір недійсним, місцевий суд виходив з того, що договір укладено з боку дарувальника його директором ОСОБА_4 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки власником ПП "Земсервіс" ОСОБА_3 не надано попередньої згоди на укладення такого договору, що передбачено статутом підприємства. Жодних дій на схвалення цього договору з боку ОСОБА_3, як власника підприємства - дарувальника не вчинено.

Такі висновки суду відповідають фактичним обставинам справи. При розгляді справи судом не допущено порушення норм матеріального права.

За положеннями чч.1-3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження .

Сторони оспорюваного договору дарування земельної ділянки є юридичними особами -приватними підприємствами, які діють на підставі статуту (ст. 113 ГК України).

Відповідно до п.6.4.2 ст.6.4. статуту ПП "Земсервіс" власник підприємства надає директору попередню письмову згоду на укладення від імені підприємства договорів стосовно відчуження та придбання нерухомого майна, земельних ділянок, інших основних фондів підприємства та акцій (часток, паїв) інших юридичних осіб.

Як встановлено судом першої інстанції, така попередня письмова згода від власника ПП "Земсервіс" на укладення договору дарування отримана не була, що має своїм наслідком визнання такого договору недійсним.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23 грудня 2011 року порушено провадження у справі № 5015/7508/11 за позовом ПП "Земсервіс" до ПП "Лада-Плюс" про визнання недійсним договору дарування.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23 січня 2012 року до участі справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2

Ухвалою цього суду від 20 лютого 2012 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2012 року прийнято відмову від позову та припинено провадження у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 червня 2012 року ухвалу господарського суду Львівської області від 20 лютого 2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2012 року у справі за № 5015/7508/11 скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з даним позовом звернувся до суду 17 квітня 2012 року, провадження у справі відкрито 19 квітня 2012 року, а оскаржуване рішення прийнято судом 01 червня 2012 року.

З огляду на вказані обставини, зокрема, щодо нетотожності сторін спору, підстав та предмету позову, враховуючи положення ст.ст. 15-16, ч.2 ст.118 ЦПК України, з огляду на наявність серед співвідповідачів фізичної особи та нерозривності заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір правомірно розглянуто судом в порядку цивільного судочинства, та не вбачає підстав для закриття провадження у справі в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування.

В ході розгляду справи місцевим судом встановлено, що спірна земельна ділянка була продана на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Львівської області № 29/73 про стягнення з ПП "Лада-Плюс" на користь Дроздовицької сільської ради та Старосамбірської районної ради 857 520 грн. 00 коп. боргу.

Відповідно до правового висновку, зробленого Верховним Судом України 24 жовтня 2012 року під час розгляду справи № 6-116 цс 12, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто, в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця -переможця прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Таким чином, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до договорів купівлі-продажу, такий договір може визнаватись недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України).

З огляду на вказаний висновок, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем обрано належний спосіб захисту своїх порушених прав у вказаній частині позовних вимог.

Місцевим судом надано належну оцінку зібраним по справі доказам, які підтверджують допущені під час реалізацій земельної ділянки порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Доводи апеляційної скарги, зокрема щодо неможливості заявлення таких позовних вимог, оскільки позивач не є стороною оспорюваного договору, укладеного на прилюдних торгах, вірних висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність набуття в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема п.3 ч.1 ст.388 ЦК України передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Оскільки судом беззаперечно встановлено, що спірний договір дарування було укладено з дефектом волі з боку дарувальника, і таке було набуто безоплатно обдаровуваним, вірним є висновок суду про його витребування у теперішнього власника.

Частиною 2 ст. 388 ЦК України передбачено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що умовою, яка передбачає можливість витребування власником майна від добросовісного набувача, є дотримання при продажу спірного майна порядку, встановленого для виконання судових рішень.

З огляду на те, що судом достовірно встановлено, а апелянтом не спростовано факт реалізації майна з порушенням процедури, апелянт із цих підстав не може вважатися добро вісним набувачем, від якого не може бути витребувано майно.

Як вказано вище, оскільки майно (земельна ділянка) була придбано ОСОБА_2 за договором (з прилюдних торгів) за плату, останній вправі ставити питання про застосування реституції по вказаному судом недійсному правочину (прилюдних торгах) та вимагати повернення сплачених ним коштів від осіб, які їх отримали без достатньої правової підстави.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати оскаржуване рішення суду незаконним чи необґрунтованим, а також, що судом допущено порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права у зв'язку із чим, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Каблак П.І.

Судді: Крайник Н.П.

Курій Н.М.