Рішення № 273434, 23.11.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

23.11.06 Справа№ 4/1970-3/133

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго”, м.Львів

до відповідача-1 : Львівський інститут сухопутних військ Національного університету „Львівська політехніка”, м.Львів

до відповідача-2 : Квартирно-експлуатаційний відділ , м.Львів

Про стягнення 83 605,96 грн.

За участю представників:

Від позивача: Свідрик Г.Р.-пред-к

Від відповідача-1: Ткачук П.П.-пред-к

Від відповідача-2 : Стухляк Л.Я.-пред-к

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки , передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство „Львівобленерго” звернулося з позовом до Військового інституту при Державному університеті „Львівська політехніка” (правонаступником якого є Львівський інститут сухопутних військ Національного університету „Львівська політехніка”) про стягнення 83605,96 грн. боргу за спожиту електроенергію.

Львівський інститут сухопутних військ Національного університету „Львівська політехніка” проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що між ним, позивачем та Квартирно-експлуатаційним відділом було укладено договір поруки за умовами якого відповідальність за виконання зобов’язань по оплаті вартості електроенергії покладалась на КЕВ м.Львова.

Ухвалою суду від 16.10.2006 року до участі у справі в якості відповідача-2 було залучено Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова.

01.11.2006 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог в якій він просить стягнути з відповідачів на користь ВАТ „Львівобленерго” 57222,88 грн. боргу за активну електроенергію, 10957,91 грн. вартості реактивної електроенергії, 5913,42 грн. пені, 6431,92 грн. інфляційних нарахувань, 1763,43 грн. – три відсотки річних та судові витрати.

Відповідач -2 визнає наявність заборгованості по оплаті вартості спожитої електроенергії, але посилається на відсутність вини , оскільки розрахунки здійснюються по спільних протокольних рішеннях і інших шляхів здійснення розрахунків за енергоносії у 2006 році не передбачено.

В судовому засіданні 20.11.2006 року оголошувалась перерва до 23.11.2006 року.

Повний текст рішення виготовлений , підписаний та оголошений 23.11.2006 року.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:

14.12.2006 року між ВАТ „Львівобленерго” та Військовим інститутом при Державному університеті „Львівська політехніка” (правонаступником якого є Львівський інститут сухопутних військ Національного університету „Львівська політехніка”) було укладено договір №60880 про постачання електроенергії та договір № 60880а про надання доступу до місцевої електромережі від 12.11.2001 року. На виконання умов договору позивач здійснював постачання електроенергії та надавав доступ до місцевої електромережі, а відповідач-1 зобов’язувався оплачувати спожиту електроенергію в порядку визначеному договором, однак свої договірні зобов’язання виконав частково.

Відповідно до уточнених позовних вимог станом на 01.10.2006 року заборгованість ЛІСВ НУ „Львівська політехніка” за спожиту електроенергію складає 68180,79 грн. ( в тому числі за реактивну електроенергію 10957,91 грн.).

Відповідно до директив Міністра оборони України від 20.01.2005 року № Д-322/1/03, від 20.04.2005 року №Д-322/1/010, від 30.06.2005 року №Д-322/1/014, спільного листа директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/4/1837 від 09.12.2005 року та начальника Головного КЕУ ЗС України №303/18/2050 від 09.12.2005 року, листа КЕВ м.Львова №370 від 13.03.2006 року для якісного утримання і обслуговування казарменно-житлового фонду, забезпечення військових навчальних закладів та інших установ Міністерства оборони України комунальними послугами та енергоносіями було здійснено перехід на територіальний принцип квартирно-експлуатаційного забезпечення. В зв’язку з наведеним 06.02.2006 року між сторонами був укладений договір поруки №19-06-КЕС, яким передбачена відповідальність КЕВ за виконання зобов’язань по оплаті вартості електроенергії за договором постачання електричної енергії №60880.

Відповідно до п.2 договору поруки відповідач-2 зобов’язувався відповідати перед ВАТ „Львівобленерго” в межах суми боргу за спожиту відповідачем-1 електроенергію, за пеню, перевищення договірного споживання, тощо.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № 60880 від 14.12.2001 року позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу-1, яку останній зобов’язувався оплачувати на умовах та в порядку передбаченому договором, однак свої договірні зобов’язання виконував частково.

Заборгованість за спожиту електроенергію станом на 01.10.2006 року складає 68180,79 грн. ( в т.ч. за реактивну електроенергію –10957,91 грн.).

Відповідно до п.2 договору поруки № 19-06-КЕС від 06.02.2006 року Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова взяв на себе відповідальність по зобов’язаннях відповідача-1 перед позивачем по оплаті згідно з договором про постачання електричної енергії №60880 від 12.11.2001 року.

Відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За період з лютого 2005 р. по вересень 2006 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції збільшилась на 6431,92 грн., а три відсотки річних за цей же період складають 1763,43 грн. Таким чином, вимога ВАТ „Львівобленерго” про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 5913,42 грн. пені, то господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідачем-1 було подано клопотання в якому він визнає суму боргу і просить відмовити в стягненні пені з тих підстав, що розрахунки за енергоносії здійснюються лише по спільних протокольних рішеннях і кошти для погашення боргу на його рахунки не поступають, що унеможливлює здійснювати погашення боргу вчасно.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 3 ст.83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3 статті 551 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, виходячи з конституційного принципу рівності учасників судового процесу, такими випадками можуть бути обставини, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання з вини обох сторін, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а також якщо згідно з умовами договору він повинен був вжити заходів щодо зменшення збитків і не зробив цього.

Як вбачається з матеріалів справи, КЕВ м.Львова вживав заходів для погашення заборгованості, приймав всі необхідні міри по оформленню спільних протокольних рішень. У вересні місяці відповідачем-2 вже погашено суму 22000,00 грн. боргу, а решту частину заборгованості включено в спільне протокольне рішення за жовтень місяць 2006 року в межах призначеної квоти Головного КЕУ ЗС України.

Таким чином, враховуючи відсутність вини підприємства в несвоєчасному погашенні суми основного боргу, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахованої позивачем пені до одного відсотка, що становить 59,13 грн.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 551, 611. ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 199, 218, 220, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 80.п.1.1, ст.ст. 6,7,33,82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити частково.

1.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, що знаходиться за адресою : м.Львів вул.Шевченка,3а (ідентифікаційний код 07638027) на користь Відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго”, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Козельницька,3 ( код ЗКПО 00131587)

- 57222,88 грн. боргу за активну електроенергію (на поточний рахунок із спеціальним режимом використання 26036302500 ОПЕР в філії ЛОУ ВАТ Державний ощадний банк України, МФО 3235796, ЗКПО 00131587);

- 10957,91 грн. боргу за реактивну електроенергію, 59,13 грн. пені, 6431,92 грн. інфляційних, 1763,43 грн. –три відсотки річних ( на п/р 26008001000069 в ЛФ ВАТ банк „БІГ Енергія”, МФО 325008, ЗКПО 00131587);

- 836,05 грн. –державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ( на рахунок 26006002000004 в ЛВ ВАТ банк „БІГ Енергія”, МФО 325008, ЗКПО 00131587).

2.В рештій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Березяк Н.Є.