Ухвала суду № 2733933, 24.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

24 квітня 2008 р. Справа № 3/201

к/с № К-8732/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Ланченко Л.В.Рибченко А.О.Степашко О.І.при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.за участю представників сторін:позивача:Храпач О.С. дов. від 01.12.2006р. № 1відповідача:Масюк Ю.І. дов. № 74

Пічка В.Т. № 75

Гурин О.В. дов. від 24.12.2007р. №11592/8/10-019розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Зіньківська сільгосптехніка»на рішення Господарського суду Полтавської області від20.01.2005 р.та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2005 рокуу справі№3/201за позовомВідкритого акціонерного товариства «Зіньківська сільгосптехніка»доГадяцької міжрайонної державної податкової інспекціїпровизнання недійсними актів ненормативного характеру

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Зіньківська сільгосптехніка» (надалі позивач, ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка») звернулось до господарського суду Полтавської області із позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Гадяцька МДПІ) про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.02.2004 №0000052301/0, №0000032301/0, від 03.03.2004 №0000042301/1, №0000052301/1, №0000032301/1, від 19.05.2004 №00000542301/2, №0000052301/2, №0000032301/2 та податкового повідомлення-рішення № 0000032301/0 від 03.02.2004, в частині донарахування 295,00 грн. податку на додану вартість по основному платежу та 3 531,82 грн. штрафних санкцій (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Полтавської області (суддя Бунякіна Г.І.) від 20.01.2005р., яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя Самусенко С.С, судді: Лобань О.І, Шевченко В.Ю.) від 22.03.2005р. у справі № 3/201 у позові відмовлено.

Вказані судові рішення, мотивовані тим, що висновки відповідача, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є обгрунтованими, а саме:

- Закон України «Про податок на додану вартість» є спеціальною нормою щодо оподаткування податком на додану вартість, тому відповідачем правомірно застосовано положення п.7.3 ст.7 цього Закону;

- позивачем здійснювалась торгівля продукцією невласного виробництва через касу підприємства без застосування РРО на суму 21 495,54 грн., що підтверджується первинною бухгалтерською документацією - рахунками-фактурами та не спростовується позивачем, з огляду на що це є порушенням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- за результатами перевірки встановлено 8 фактів реалізації майна позивачем без відповідного дозволу податкового органу на загальну суму 45 354,53 грн., що не спростовується позивачем;

- активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу; право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення;

- момент виникнення права податкової застави та момент реєстрації права податкової застави не є тотожними поняттями.

ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка», не погоджуючись із вказаними вище судовими рішеннями, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, звернулась із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 20.01.2005 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2005р. у справі №3/201 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2005р. у справі № 3/201 касаційна скарга ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка» та матеріали даної справи, у звязку із вступом в законну силу Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), направлені за підвідомчістю до Вищого адміністративного суду України.

Гадяцька МДПІ надала заперечення на вказану касаційну скаргу за змістом яких доводи останньої вважає необгрунтованими, просить у її задоволенні відмовити та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Гадяцькою МДПІ проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка» за період з 01.01.2002 по 01.01.2004.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт №10-23/03756000 від 30.01.2004р. «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка» за період з 01.01.2001р. по 01.01.2004р., за висновками якого, зокрема, встановлено наступні порушення:

- п.4.1 ст.4 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», донараховано податку на додану вартість у розмірі 70 63,64 грн.;

- здійснення торгівлі продукцією невласного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 21 459,54 грн., чим порушено вимоги п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- реалізація позивачем майна, що перебувало у податковій заставі, без письмової згоди податкового органу на суму 45 354,53 грн., чим порушено вимоги ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000042301/0 від 03.02.2004, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 45 354,43грн.;

№0000052301/0 від 03.02.2004, яким нараховано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки на загальну суму 107 447,70 грн.,

за №0000032301/0 від 03.02.2004, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 10 595,46 грн., в тому числі основний платіж 7 063,64 грн. та 3 531,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із прийняттям вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив їх в адмністративному порядку за наслідками якого Гадяцькою МДПІ податкові повідомлення-рішення №0000052301/0 від 03.02.2004р. та №0000032301/0 від 03.02.2004 залишено без змін. Податкове повідомлення-рішення №0000042301/0 від 03.02.2004 скасовано.

На підставі рішення про результати розгляду скарги від 07.05.2004 за №595/10/25-017 відповідачем прийнято насатупні податкові повідомлення-рішення:

- №0000052301/1 від 03.03.2004р., яким нараховано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 107447,70 грн.;

- №0000042301/1 від 03.03.2004р., яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем «податки не віднесені до інших категорій» у розмірі 29 121,20 грн.;

- №0000032301/1 від 03.03.2004р. яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 10 595,46 грн., у тому числі основний платіж 70 63,64 грн. та 3 531,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У ході подальшого адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 07.05.2004 за №595/10/25-017, первісні податкові повідомлення-рішення №0000052301/0, №0000042301/0, №0000032301/0 від 03.02.2004р. залишено без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, а саме.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та підтверджується матеріалами справи, протягом періоду, який перевірявся, що відображений у акті №10-23/03756000 від 30.01.2004р. встановлено заборгованість позивача по сплаті податків, зборів, обовязкових платежів перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Відповідно до п.п.6.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем на адресу позивача направлено податкові вимоги з посиланням на причини їх виставлення та суму податкового боргу, належного до сплати та на підставі положень ст. 8 вказаного закону відносно активів ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка» поширено право податкової застави.

Однак, як відображено у акті перевірки №10-23/03756000 від 30.01.2004р., Гадяцькою МДПІ за період з 01.01.2002р. по 01.01.2004р. встановлено факти реалізації позивачем майна без відповідного дозволу податкових органів на загальну суму 45 354,53 грн., що останнім не спростовується.

Таким чином, зазначені обставини, були підставою для застосування відносно ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка» штрафу, встановленого нормою пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У відповідності з п. 8.1., п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з наступними змінами та доповненнями - з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активів платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації та суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом.

Однак, судова колегія Вищого адмінстративного суду України вважає, що розмір податкової застави, виходячи з загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, яка забезпечувала б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Співрозмірність, як елемент принципу справедливості, передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платників податків за несплату або несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціюванні такого обмеження у залежності від розміру несплати платником податкового боргу.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що необхідності врахування загальної суми податкового боргу платника податків при поширенні права податкової застави на активи субєкта господарювання.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає передчасним застосування штрафних санкцій, визначених пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка» без врахування загальної суми податкового боргу платника податків по відношенню до загальної вартості його активів та реалізованого майна.

В частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Гадяцької МДПІ від 03.02.2004р. №0000052301/0, від 03.03.2004р. №0000052301/1 та від 19.05.2004р. №0000052301/2, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла наступних висновків.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій названі вище податкові повідомлення-рішення визнано недійсними.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало встановлення порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Однак, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає помилковим визначення у якості податкового зобовязання штрафних (санкцій) за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули вказаного закону, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичнихабо фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно визначення, наданого у п. 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

Відповідно до п.1.5 вкзаного закону, штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;

Як вбачається зі змісту ст.ст. 13-14 Закону України «Про систему оподаткування», вони містять вичерпний перелік податкових зобовязань платника податків. Штрафні санкції, як вид податкового зобовязання, вказаними статтями не передбачено, таким чином кваліфікацію їх в якості податкового зобовязання в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судами першої та апеляційної інстанцій здійснено необгрунтовано.

З аналізу оскаржуваних судових рішень, однак, вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій, вказані аспекти застосування норм законодавства України досліджені належним чином не були, що на думку судової колегія Вищого адміністративного суду України унеможливлює визнання прийнятих судових рішень законними та обгрунтованими у відповідності до припису ст. 159 КАС України.

Відповідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Зіньківська сільгосптехніка» на рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2005р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2005р. у справі № 3/201 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2005р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2005р. у справі №3/201 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Рибченко А.О.

Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар Ликова В.Б.