Рішення № 27339245, 13.09.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/10448/2012 року

Провадження № 2/0907/5604/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіБабій О.М.

секретаряШевчук І.Ю.,

з участю позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, представника відповідача по довіреності від 03.04.2012 року за №1117-О ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про визнання дій, що виражаються у визначенні суми винагороди за резервування ресурсів за кредитним договором за період після оплати дострокового погашення кредиту, протиправними, визнання зобов`язань виконаними в повному обсязі, зобов`язання видати довідку (розписку) про одержання в повному обсязі виконання зобов`язання, визнання кредитного договору та договору іпотеки квартири такими, що припинили свою дію, зобов`язання повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, стягнення судових витрат по справі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся у суд з позовом до відповідача про визнання дій, що виражаються у визначенні суми винагороди за резервування ресурсів за кредитним договором за період після оплати дострокового погашення кредиту, протиправними, визнання зобов`язань виконаними в повному обсязі, зобов`язання видати довідку (розписку) про одержання в повному обсязі виконання зобов`язання, визнання кредитного договору та договору іпотеки квартири такими, що припинили свою дію, зобов`язання повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, стягнення витрат на правову допомогу. Свій позов обґрунтовував тим, що 03.07.2008 року між позивачем та відповідачем, в особі керівника Бізнесу «Іпотечне кредитування» Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» ОСОБА_4 укладено кредитний договір №IFU0GA0000000017, яким йому надано кредитні кошти на строк з 03.07.2008 року по 03.07.2011 року у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 16187,64 євро на споживчі цілі. 20.03.2009 року між позивачем та відповідачем в особі керівника Бізнесу «Іпотечне кредитування» Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» ОСОБА_4 укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до кредитного договору №IFU0GA0000000017 та продовжено строк кредитування із 03.07.2008 року по 03.07.2018 рік. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №IFU0GA0000000017 від 03.07.2008 року, між позивачем, відповідачем, в особі керівника Бізнесу «Іпотечне кредитування» Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (матірю позивача) 04.07.4008 року було укладено договір іпотеки квартири №30, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Миколайчука 20. Відповідачем також було вилучено у ОСОБА_5 правовстановлюючі документи на квартиру. Станом на 10.04.2012 року позивачем достроково, у відповідності до умов договору, сплачено всі кошти за кредитним договором. Однак, відповідач відмовляється повернути йому правовстановлюючі документи на квартиру №30, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Миколайчука 20, мотивуючи це тим, що нібито за позивачем рахується нарахована комісія за дострокове погашення кредиту (плата за резервування ресурсів) у сумі 1800 євро за період по дату 03.07.2018 року. Лише після сплати цих коштів відповідач погоджується повернути правовстановлюючі документи на квартиру та припинити іпотеку. Його мама - ОСОБА_5 перебуває за кордоном. Згідно довіреності, позивач має повноваження отримати документи права власності на квартиру, що вилучені у неї відповідачем. Дії відповідача вважає протиправними, оскільки, ним за період з 03.07.2008 року по 10.04.2012 року, тобто за весь час фактичного резервування банком коштів, в повному обсязі сплачено відповідачеві винагороду за резервування коштів, як це передбачено пп. 4.3 та 4. Кредитного договору, що підтверджується роздрукованим з інтернет-сторінки відповідача графіком погашення кредиту та фактично сплаченими коштами.

Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі, також просив стягнути з відповідача в його користь витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. Просив позов задовольнити в повному обсязі з мотивів наведених в ньому.

Представник відповідача у судових засіданнях 13.08.2012 року та 17.08.2012 року позов не визнав та пояснив, що відповідно до умов кредитного договору позичальник при достроковому погашенні кредиту зобовязаний сплатити банку суму відсотків та суму винагороди за резервування коштів, яка нараховується за весь час резервування до дати погашення кредиту, сумою зарезервованих ресурсів вважається сума вказана у графіку погашення кредиту. Просив в задоволенні позову відмовити. В судове засідання 20.08.2012 року представник відповідача не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03 липня 2008 року сторони уклали кредитний договір №IFU0GA0000000017 (а.с.7-13). За умовами розділів 1,2,8 якого позивачу надано кредит в розмірі 16187,64 євро, строком з 03.07.2008 року по 03.07.2011 року включно з процентною ставкою 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу.

20 березня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №IFU0GA0000000017 від 03.07.3008 року (а.с.16), якою продовжено строк надання кредиту до 03 липня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору №IFU0GA0000000017 від 03.07.3008 року, між банком (відповідачем), позивачем та ОСОБА_5 04.07.2008 року укладено договір іпотеки квартири (а.с.17-19), яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Згідно копії довіреності від 19.04.2012 року (а.с.26), ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_1 отримати у відповідача документи власності на квартиру №30, яка знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Миколайчука 20.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору №IFU0GA0000000017 від 03.07.3008 року (а.с.13) відповідач зобовязався здійснювати погашення заборгованості за кредитом шляхом здійснення фіксованих щомісячних платежів у сумі 575,83 євро згідно графіку погашення кредиту (а.с.15).

Пунктом 2.4.1 зазначеного кредитного договору (а.с.10) позичальнику (позивачу) надано право здійснювати дострокове погашення кредиту, при цьому позичальник зобовязаний сплатити банку (відповідачу) суму відсотків, суму винагороди, відповідно до п. 8.1. вказаного договору кредиту.

Згідно п.8.1. (а.с.13) даного кредитного договору, за користування кредитом, кредитні кошти надані позичальнику із сплатою винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до змісту ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу; якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобовязання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно даних роздруківки з інтренет-сайту відповідача від 06.04.2011 року (а.с.22-23) та пояснень представника відповідача в судовдому засіданні, за спірним кредитним договором заборгованість позивача по кредиту та по відсотках станом на 06.04.2012 року відсутня, нараховано поточну заборгованість по платі за резервування в сумі 1800 євро.

З пояснень представника відповідача також вбачається, що вказана сума заборгованості нарахована банком із розміру суми зарезервованих коштів за весь час резервування, до дати погашення кредиту згідно графіку погашення кредиту в термін до 03.07.2018 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року, встановлено, що п.22,23 ст.1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту , що виникають як під час укладення , так і виконання такого договору. Пунктом 8 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, повязану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення кредиту, є нікчемною. Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

При цьому дані норми відповідно до ст. 236 ЦК України розповсюджуються на необмежене коло договорів та незалежно від дати їх укладення, у тому числі і на кредитний договір, укладений між сторонами по справі.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді даного спору способом захисту від предявленого позову може бути тільки подання зустрічного позову про стягнення нарахованої суми, однак зустрічний позов банком (відповідачем) не подано.

З огляду на представлені суду докази суд погоджується із доводами позивача щодо неправомірності нарахування відповідачем суми винагороди за резервування коштів за період від терміну дострокового погашення кредиту до визначеної графіком останнього строку його погашення.

При цьому суд виходить з того, що п.3.6 (а.с.11) кредитного договору від 03.07.2008 року, укладеного між сторонами, щомісячна сплата винагороди, встановлюється у фіксованому розмірі (зазначеному в п.8.1.) від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення кредиту. При цьому, незалежно від кількості днів, що пройшло від дня останнього періоду сплати до дня остаточного погашення кредиту винагорода сплачується у вказаному розмірі.

Отже, встановлення передбаченої кредитним договором суми винагороди обмежується терміном до дати повного погашення кредиту. При цьому відсутні будь-які додаткові умови, що повязують дату повного погашення кредиту із графіком його погашення.

У звязку з цим суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача стосовно того, що плата за резервування підлягає сплаті за весь час резервування кредиту, що зазначений у п.8.1. та графіку погашення кредиту, а саме до 03.07.2018 року, оскільки ці заперечення базуються на довільному тлумаченні п.4.4. (а.с.11) кредитного договору.

Суд також зважає, що згідно п.3.3. договору нарахування винагород, передбачених зокрема, п.8.1. здійснюється в останню дату їх сплати, зазначену в п.8.1. Разом з тим, пунктом 8.1. даної кредитної угоди вказане положення не врегульоване.

За таких обставин аналізуючи сукупність умов кредитного договору суд прийшов до висновку, що нарахування винагороди за резервування ресурсів у даному конкретному випадку повинно здійснюватись у відповідності до вимог, зокрема, п.3.6 та 4.2 кредитної угоди тобто до дня повного погашення кредиту за фактичну кількість днів резервування коштів, оскільки у випадку повного погашення кредиту позичальник виконавши своє зобовязання втрачає потребу у подальшому використанні зарезервованих коштів.

Оскільки згідно умов п.4.1.резервування коштів здійснюється банком для виконання зобовязань за даним договором із наданням права позичальнику на їх використання, у випадку дострокового погашення кредиту позичальник виконуючи власні зобовязання втрачає потребу у подальшому використанні зарезервованих коштів.

А тому, за умовами п.4.4. кредитної угоди винагорода за резервування ресурсів, що нараховується за весь час резервування (до дати погашення кредиту), повинна нараховуватись до дати фактичного погашення кредитних зобовязань у випадку дострокового їх виконання, оскільки даним пунктом прямо не передбачено, що датою погашення кредиту є визначена графіком дата останньої сплати сум кредитних зобовязань.

Таким чином, вимоги позивача щодо протиправності дій відповідача із нарахування суми винагороди за резервування ресурсів за подальший після дострокової сплати позивачем суми кредиту та відсотків період є обгрунтованими та доведеними в судовому засіданні аналізом умов кредитного договору та підтвердженням відповідача щодо відсутності у позивача заборгованості з цих виплат.

Одночасно правомірною є вимога позивача щодо визнання кредитного договору №IFU0GA0000000017 від 03.07.3008 року таким, що припинив свою дію, визнання договору іпотеки від 04.07.2008 року таким, що припинив свою дію, зобов'язання відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів та зобовязання відповідача до видачі позивачеві підтвердження про прийняття виконання зобовязання останнього за спірним кредитним договором, оскільки відповідачем визнано виконання ОСОБА_1 погашення суми отриманого кредиту та відсотків за його використання, а нарахування винагороди за резервування коштів за подальший період після виконання позивачем основного зобовязання судом визнано неправомірним.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Пунктом 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Отже договір іпотеки квартири також слід визнати таким, що припинив свою дію ще й з цієї підстави.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн., то суд виходить з наступного.

Витрати на правову допомогу, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України належать до витрат, повязаних з розглядом судової справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з оригіналу квитанції до прибуткового кассового ордера №1/07 від 30.07.2012 року (а.с.57), позивач сплатив 2000 грн. на правову допомогу. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 2000 грн. витрат понесених ним на правову допомогу.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому судові витрати по справі слід покласти на відповідача, з урахуванням правового статусу позивача, що передбачає його звільнення від оплати судових витрат.

На підставі вищенаведеного, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року, п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 236 ч.1, 531 ч.1, 545 ч.1, 546 ч.1, 548 ч.1, 575 ч.1, 593 ч.1 п.1, 599, 610, 611 ч.1, 612 ч.1, 614 ч. ч. 1, 2, 625, 1048 ч.1, 1049 ч.1, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 59, 60, 79 ч. 3 п. 2, 84 ч.1, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про визнання дій, що виражаються у визначенні суми винагороди за резервування ресурсів за кредитним договором за період після оплати дострокового погашення кредиту, протиправними, визнання зобов`язань виконаними в повному обсязі, зобов`язання видати довідку (розписку) про одержання в повному обсязі виконання зобов`язання, визнання кредитного договору та договору іпотеки квартири такими, що припинили свою дію, зобов`язання повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру та стягнення судових витрат по справі задовольнити.

Визнати дії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», що виражаються у визначенні до сплати ОСОБА_1, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сум винагороди за резервування ресурсів (комісії за дострокове погашення) за кредитним договором №IFU0GA0000000017 від 03.07.2008 року в розмірі 1800 євро за період після 10.04.2012 року (дати дострокового погашення кредиту) протиправними.

Визнати зобовязання ОСОБА_1, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 по кредитному договору №IFU0GA0000000017 від 03.07.2008 року виконаними в повному обсязі.

Зобовязати публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» видати ОСОБА_1, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 довідку (розписку) про одержання в повному обсязі виконання зобовязання позичальника за кредитним договором №IFU0GA0000000017 від 03.07.2008 року.

Визнати кредитний договір №IFU0GA0000000017 від 03.07.2008 року, укладений між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» в особі керівника Бізнесу «Іпотечне кредитування» Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» ОСОБА_4 та ОСОБА_1, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 таким, що припинив свою дію.

Визнати договір іпотеки квартири від 04.07.2008 року, укладений між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» в особі керівника Бізнесу «Іпотечне кредитування» Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» ОСОБА_4, ОСОБА_1, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за №3254 таким, що припинив свою дію.

Зобовязати публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» повернути ОСОБА_1, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», місцезнаходження якого, 49094м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд №50, код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судові витрати по справі згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1/07 від 30.07.2012 року в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», місцезнаходження якого, 49094м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд №50, код ЄДРПОУ 14360570 в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 107 грн. 30 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяБабій О.М.