Ухвала суду № 2733831, 14.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“14” лютого 2008 р. Справа № 29/132-11/148

  к/с № К-16100/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: Нечитайло О.М.

Судді: Брайко А.І.

Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі судового засідання Ликовій В.Б.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, дов. від 01.02.2008р.

ОСОБА_2, дов. від 01.02.2008р.

відповідача: ОСОБА_3, дов. від 27.08.2007р.

№ 1441/9/10-206

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової

інспекції у м. Києві по роботі з великими

платниками податків

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду

від 15.03.2006 р.

та постанову Господарського суду м. Києва

від 31.10.2005 р.

у справі № 29/132-11/148

за позовом Дочірнього підприємства «Цептер

Інтернаціональ Україна»

до Спеціалізованої державної податкової

інспекції у м. Києві по роботі з великими

платниками податків

про визнання недійсними

податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Цептер Інтернаціональ Україна» (далі - ДП «Цептер Інтернаціональ Україна», позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ по РВПП у м. Києві) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по РВПП у м. Києві від 19.09.2003р.

Відповідно до поданої у ході розгляду даної справи у господарському суді першої інстанції заяви про уточнення позовних вимог позивач просить визнати недійсними податкове повідомлення-рішення СДПІ по РВПП у м. Києві від 01.03.2004р. № 0000931504/3 та податкове повідомлення-рішення від 01.03.2004р. № 0000071504/3.

Справа розглядалась господарськими судами України неодноразово.

Постановою Господарського суду м. Києва від 31.10.2005р. (суддя - Євсіков О.О.), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя: Шипко В.В., судді: Сотніков С.В., Дзюбко П.О.) від 15.03.2006р. у справі № 29/132-11/148 позов задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по РВПП у м. Києві від 01.03.2004р. № 0000931504/3 та №0000071504/3.

Вказані судові рішення аргументовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнятті спірні податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи, а висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необгрунтованими та спростовані у ході розгляду справи.

СДПІ по РВПП у м. Києві, не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав порушення вказаними судами норм матеріального права, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 р. та постанову господарського суду м. Києва від 31.10.2005 р. у справі №29/132-11/148 та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу СДПІ по РВПП у м. Києві за змістом яких доводи даної касаційної скарги вважає необгрунтованими та просить у її задоволенні відмовити, залишивши оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

СДПІ по РВПП у м. Києві проведено позапланову документальну перевірку достовірності суми ПДВ, заявленої до відшкодування Дочірнім підприємством «Цептер Інтернаціональ Україна» за лютий 2002 року при придбанні та реалізації автоматизованої системи стабілізації товщини смуги в мінусовому полі допусків, за результатами якої складено акт від 17.09.2003 № 386/15-4/125/20056698, на підставі якого Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2004 № 0000931504/0, яким відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за лютий 2002 року у розмірі 670 000,00 грн. та застосовано відповідно до пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкцій у розмірі 670 000,00 грн.

За результатами продедури адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.03.2004р.:

№ 0000931504/3 за формою «В», на підставі якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 335 000,00грн.

№ 0000071504/3 за формою «Р», яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 670 000,00грн.

Фактичною підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень стали висновки СДПІ по РВПП у м. Києві про те, що позивачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно включено до складу податкового кредиту в лютому 2002 року суму ПДВ по операції з придбання установки (атоматизована система стабілізації товщини смуги в мінусовому полі допусків, надалі «АСТ МПД».) в сумі 4 020 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 670 000,00 грн. Неправомірність віднесення даної суми до складу податкового кредиту обгрутовується відповідачем тим, що контрагентами позивача сума податку на додану вартість, за результатами здійснення операцій з купівлі-продажу даного товару, до бюджету перерахована не була, що в силу п. 1.8 ст. 1 та пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» унеможливлює право ДП «Цептер Інтернаціональ» на віднесення вказаної вище суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ по РВПП у м. Києві задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень останні мотивовані тим, що позивачем при віднесенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 670 000,00грн. за лютий 2002р. повністю дотриманні вимоги п.1.7 ст. 1, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, судами зазначено, що посилання відповідача на неперерахування контрагентами ДП «Цептер Інтернаціональ» суми податку на додану вартість за результатами здійснення операцій з купівлі-продажу обладнання до системи «САРН» та «АСТ МПД» матеріалами справи не підтверджується.

Так, зокрема господарськими судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що Державне підприємство «Промінь» придбало реалізований позивачу товар у ДНВП «Інсар». Поставка даного товару «Промінь» відбулась згідно договору купівлі-продажу від 24.12.2001 № 108/47, де «Виконавець» -ДНВП «Інсар», в особі директора ОСОБА_4 який діє на підставі Статуту підприємства, «Замовник» - ДП «Промінь», в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту підприємства.

Згідно з вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 26.05.2003 у кримінальній справі про обвинувачення директора ДНВП «Інсар» ОСОБА_4 в скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, а саме умисне ухилення від сплати податку на прибуток в сумі 2.456.727,50 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1.637.818,33 грн., що призвело до ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великих розмірах, судом було встановлено, що ОСОБА_4 умисно ухилявся від сплати податків шляхом виготовлення завідомо підробного пакету документів, що свідчили про придбання ДНВП «Інсар» обладнання до системи «САРН», «АСТ МПД».

У відповідь на запит господарського суду № 29/132-11/148 від 31.08.2005 Солом'янський районний суд м. Києва повідомив, що кримінальна справа № 1-225/05 по обвинуваченню ОСОБА_4, 1951 року народження, за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України направлена до Апеляційного суду м. Києва для розгляду з апеляційною скаргою прокурора Солом'янського району м. Києва 19.05.2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у ході розгляду справи у суді апеляційнної інстанції було зазначено, що вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 26.05.2003 у кримінальній справі про обвинувачення директора ДНВП «Інсар» ОСОБА_4 в скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України набрав законної сили.

Однак, за змістом оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції судовою колегією Вищого адміністративного суду України встановлено, що дана обставина належним чином досліджена не була.

Не'ясування у ході розгляду справи даної обставини, на думку судової колегії Вищого адміністративного суду України унеможливлює надання об'єктивної оцінки проведених позивачем операцій на предмет обгрунтованості формування за їх наслідками податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.ч 1-3. ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, щодо невідповідності зазначених судових рішень вказаному нормативному припису процесуального закону, з огляду на що це є необхідною умовою для застосування ч. 2 ст. 227 КАС України, за змістом якої передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 31.10.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006р. у справі № 29/132-11/148 задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду м. Києва від 31.10.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006р. у справі № 29/132-11/148 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді Брайко А.І.

Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.