Ухвала суду № 2733826, 19.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

19 «червня» 2008 р. Справа № 8/113-1819

к/с № К-8188/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі Ликовій В.Б.за участю представників сторінпозивача:Артимович І.Б., дов.в ід 10.01.2008р. № 79/24відповідача:Хома І.О.дов. від 20.12.2007р. № 84536/7/10-015третя особа не зявилисьрозглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТернопільської обєднаної державної податкової інспекції на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 06.10.2004р.та постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід10.02.2005р.у справі№8/113-1819 за позовомВідкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго»доДержавної податкової інспекції у м.Тернополітретя особа Фонд державного майна України Територіальне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго» (надалі позивач, ВАТ «Тернопільобленерго») звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Державної податкової інспекції у м. Тернополі (правонаступник Тернопільська обєднана державна податкова інспекція) (надалі - відповідач, ДПІ у м. Тернополі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Тернополі від 04.03.2004 р. № 1420/0000512305/0/9105.

Рішенням господарського суду Тернопольської області (суддя Жук Г.А.) від 06.10.2004р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя Юрченко Я.О., судді: Процик Т.С., Галушко Н.А.) від 10.02.2005р. у справі № 8/113-1819 позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Тернополі від 04.03.2004 р. №1420/0000512305/0/9105, стягнуто з відповідача на користь позивача 203,00 грн. судових витрат.

Правова позиція господарських судів першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано наступними тезами:

- ВАТ «Тернопільобленерго є господарським товариством у формі відкритого акціонерного товариства, правовий статус та діяльність якого регулюються Законом України «Про господарські товариства»;

- на підставі встановлених фактичних обставин справи, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій зясовано, що загальні збори ВАТ «Тернопільобленерго» не проводились, з огляду на що відповідачем неправомірно визначено переважне право одного із акціонерів (в даному випадку держави) на отримання дивідендів;

- також судами зазначено про помилковість позиції відповідача, в частині кваліфікації несплати до державного бюджету обовязкових платежів у формі дивідендів, у якості податкового зобовязання за платежем «частина прибутку (доходу) підприємств, що вилучаються до державного бюджету із посиланням на ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»;

- крім того, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій постановлено висновок, що Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не регулює питання щодо виплати дивідендів акціонерам відкритого акціонерного товариства, з огляду що на нормативний припис ст. 17 вказаного закону до даних правовідносин не застосовується.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Тернопільська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2004р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2005р. у справі № 8/113-1819 та прийняти нове рішення, яким у позові ВАТ «Тернопільобленерго» відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.11.2005р. у справі № 8/113-1819, у звязку із вступом в законну силу Кодексу адміністративного судочинства України, вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи передана на розгляд Вищому адміністративному суду України за підвідомчістю.

Позивач відзиву касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ не надав.

Третя особа надіслала до адміністративного суду касаційної інстанції клопотання, за змістом якого, просила здійснити розгляд касаційної скарги Тернопільської ОДПІ за її відсутності.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

За наслідками комплексної, планової, документальної перевірки, проведеної ДПІ у м.Тернополі, щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством «Тернопільобленерго» за період з 01.01.2003 року по 30.11.2003 року працівниками податкового органу було складено Акт № 23-522\1\154\00130725 від 01.03.2004 р. На підставі даного акту перевірки, ДПІ в м. Тернополі прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2004р. №1420/0000512305/0/9105, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем відрахування до бюджету частини прибутку в сумі 4 832 250,00 грн. та 981 570,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Так, зокрема, в акті перевірки від 01.03.2004р., податковим органом зазначено, що ВАТ «Тернопільобленерго» не нарахована та своєчасно не сплачена до Державного бюджету частина прибутку по результатах фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році, що є підставою прийняття спірного податкового повідомлення - рішення від 04.03.2004 р. № 1420/0000512305/0/9105.

В обґрунтування прийнятого рішення, відповідач посилається на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що державні не корпоратизовані та корпоратизовані підприємства та їх об'єднання сплачують до бюджету частину прибутку (в розмірі 15%) по результатах фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, позивача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Тернопільської ОДПІ підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною першої ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (далі Кодекс) встановлено, що бюджет план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту пункту 3 частини 1 статті 4 Кодексу випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 2 Кодексу доходи бюджету усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобовязань для визначеного кола субєктів і звільнення окремих субєктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», у редакції Закону України від 22.05.2003р. №849-ІУ встановлено, що згідно із статтею 18 Закону України «Про підприємства в Україні» державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Для державних сільськогосподарських підприємств, які постраждали у 2003 році від стихійного лиха, Кабінетом Міністрів України встановлюється особливий режим сплати до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу).

Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення надходжень до загального фонду Державного бюджету України в обсязі не менше 400.000 тис. гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про підприємства в Україні» на всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход).

Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом підприємства та чинним законодавством.

Частиною 2. цієї ж статті закону визначено , що державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2003 року №557 «Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними не корпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями», яка прийнята відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» встановлено, що чинність Закону та постанови поширюється на державні не корпоратизовані підприємства, державні корпоратизовані підприємства, казенні підприємства, їх об'єднання, які здійснюють відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку у розмірі 15% обсягу чистого прибутку (доходу) у строки, визначені для сплати податку на прибуток підприємств.

Таким чином, вищенаведеними нормативними приписами чітко встановлено суб'єктивний склад осіб (державні некорпоратизовані підприємства, державні корпоратизовані підприємства, казенні підприємства, їх об'єднання ), які зобов'язані здійснювати відповідні відрахування до загального фонду державного бюджету, та норматив відрахувань у розмірі 15 % обсягу чистого прибутку (доходу ).

Стаття 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 р.» не визнана неконституційною

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади України .

З огляду на це, судова колегія звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій помилково обґрунтували свої висновки неможливістю застосування зазначеної норми закону на відповідний бюджетний рік, посилаючись на не узгодженість із загальними принципами оподаткування, встановлених Законом України «Про систему оподаткування», та ст. 14 цього ж закону .

Безпідставним є також твердження судів попередніх інстанцій щодо необхідністю проведення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Тернопільобленерго» відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про господарські товариства» з метою затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, терміну та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), як передумовою для здійснення вищезгаданих відрахувань. Як вищезгадувалось ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 р.» визначено як коло платників, так і норматив сплати, а Кабінетом Міністрів України постановою від 22.04.2003 р. № 557 встановлено строки сплати. Будь яких виключень або інших умов здійснення відрахувань до загального фонду державного бюджету 15% обсягу прибутку ( доходу ) законодавство не містить

Разом з тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне зазначити, що, дійсно, з метою обгрунтованого застосування положення ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 р.» слід встановити чи спростувати приналежність позивача до субєктного кола осіб, на яких законодавець поширив дію вказаної норми. Дане питання , яке має суттєве значення для вирішення спору по суті, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено, зокрема, що стосується поняття державного корпоратизованого підприємства як суб'єкта сплати відповідних відрахувань до Державного бюджету України .

Тому, судова колегія Вищого адміністратвиного суду України вважає, що для постановлення обгрунтованих правових висновків необхідним елементом є обєктивне та повне встановлення фактичних обставин справи, на підставі доказів, що відповідають вимогам процесуального закону.

Відповідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Тернопільської області від 06.10.2004р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2005р. у справі № 8/113-1819 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 06.10.2004р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2005р. у справі № 8/113-1819 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Нечитайло

Судді: К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

Н.Г. Пилипчук

О.І. Степашко

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар В.Б. Ликова