Ухвала суду № 2733799, 22.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

22 «травня» 2008 р. Справа № 27-26/387-04-10946А

к/с № К-33565/06

к/с № К-32293/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Голубєва Г.К.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі Патюк А.О.за участю представників сторінпозивача:Тарнакоп В.І.відповідача-1:Тєрєнтьєва І.В.,відповідача-2:не зявились відповідача-3:не зявилисьвідповідача-4:не зявилисьвідповідача-5:не зявилисьвідповідача-6:не зявилисьпрокурор:Чубенко В.В.розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

Одеської міської ради на постановуГосподарського суду Одеської області від 17.07.2006р.та ухвалуОдеського апеляційного господарського судувід21.09.2006р.у справі№27-26/387-04-10946Аза позовомКомпанії «АСК» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністюдо1. Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

2. Управління Державного казначейства в Одеській області

3.Відділення Державного казначейства у м. Одеса

4. Малиновської районної адміністрації

Одеської міської ради

5. Міського фінансового управління Одеської міської ради

6. Одеської міської ради за участю Прокуратури Малиновського району м. Одеси простягнення 294305,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Компанія «АСК» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ «АСК», позивач) звернулась до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (надалі відповідач-1, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), Управління Державного казначейства в Одеській області (надалі відповідач-2, УДК в Одеській області), Відділення Державного казначейства у м. Одеса (надалі відповідач-3 ВДК у м. Одеса), Малиновської районної адміністрації (надалі відповідач-4, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради), Міське фінансове управління Одеської міської ради (надалі відповідач-5, Міське фінансове управління Одеської міської ради), Одеської міської ради (надалі відповідач-5, Одеська міська рада), за участю прокуратури, про стягнення 294305,70 грн.

Справа розглядалась господарськими судами України неодноразово.

При новому розгляді справи, постановою господарського суду Одеської області (суддя Семенюк Г.В.) від 17.07.2006р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя: Жукова А.М., судді: Лашин В.В., Воронюк О.Л.) від 21.09.2006р. у справі № 27-26/387-04-10946А позов задоволено повністю, стягнуто з місцевого бюджету на користь компанії «АСК» у вигляді ТОВ 294305,70 грн. переплати за торгові патенти.

Вказані судові рішення мотивовано нормативним приписом п.5 ст.5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме судами було постановлено висновок, що оплата торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу проводиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу та вноситься одноразова плата у розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту зменьшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії. На дату здійснення позивачем оплати торгових патентів вказаний закон діяв в редакції від 22.05.03 р. за яким вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлена у фіксованому розмірі - 1400 грн. за рік. Отже, обов'язок позивача по сплаті вартості торгових патентів на 1 кв.2004 р. припинився у зв'язку із здійсненням сплати в установлений строк до 15.12.03 р. і компанія не повинна була здійснювати доплату у подвійному розмірі у зв'язку з підвищенням ставок на ці патенти.

Крім того, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із посиланням на норми Закону України «Про систему оподаткування» (ст.14 п.19) зазначено, що дія Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік» не поширюється на правовідносини, що виникли до 01.01.04 р.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 17.07.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2006р. у справі № 27-26/387-04-10946А та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Одеська міська рада, також, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, із посиланням на неправильне застосування судами норм Законів України «Про патентування деяких видів підприємницькрої діяльності» та «Про Державний бюджет України на 2004р.» звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 17.07.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2006р. у справі № 27-26/387-04-10946А та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, за змістом яких, вимоги останньої вважає необгрнутованими, з огляду на що, підстав для їх задоволення, на думку позивача, не вбачається та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Представники відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4, відповідача-5, відповідача-6, у судове засідання суду касаційної інстанції не зявились, про причини не явки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлені слідуючі фактичні обставини справи:

Компанія «АСК» у вигляді ТОВ зареєстровано Малиновською РДА 19.07.00 р. про що видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (ідентиф. код в ЄДРПОУ -31094811). Компанія «АСК» у вигляді ТОВ знаходиться на обліку у ДПІ Малиновського р-ну м. Одеси як суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги у сфері грального бізнесу та має відповідні патенти в кількості 420 шт. терміном дії 60 календарних місяців.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» позивачем за І кв./2004 року та 4 кв.2005 р. здійснено оплату вартості торгових патентів плат, доруч. №101: від 21.10.03 р.-10500,00 грн. від 07.11.03 р.-14700,00 грн. від 19.11.03 р.-12600,00 грн. від 01.12.03 р.-136136,00 грн. від 19.12.03 р.-21000,00 грн. від 26.12.03 р. -21000,00 грн. від 08.01.04 р. -22 400 грн. від 16.01.04 р. -11200,00 грн.

За використання патентів у сфері грального бізнесу, компанія здійснила доплату вартості торгових патентів за 1 кв./04 р. та 4 кв./05 р. платіжним дорученням №101 від 4.02.04 р. -100 000 грн; №228 від 20.02.04 р. -20000 грн.; №101 від 12.03.04 р. -508 569,70 грн.

Предметом розгляду даної справи є встановлення обгрунтованості вимог позивача щодо повернення йому надмірно сплачених коштів в сумі 294 305,70 грн. за використання торгових патентів, на підставі нормативного припису ст.5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування».

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача-1, прокурора, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скаргиДПІ у Малиновському районі м. Одеса та Одеської міської ради підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.

Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу передбачена частиною 3 статті 5 вказаного закону встановлюється у фіксованому розмірі (за рік).

Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

Статтею 57 Закону України «Про Державний бюджет на 2004р.» збільшено на 2004 рік вартість торгового патенту на надання послуг у сфері грального бізнесу. Встановлені частиною 3 статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» розміри вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу змінено, зокрема для використання грального столу з кільцем рулетки цифри “64 000” змінено на “128 000” (128 000 грн. на рік, 32 000 грн. на квартал), для використання інших гральних столів, крім столів для більярду, “48 000” змінено на “”96 000” (96 000 грн. на рік 24 000 грн. на квартал) за кожний стіл. Закон №1160-14 введено в дію з 1 січня 2004 року.

Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» попередня оплата вартості торгового патенту за весь термін дії торгового патенту звільняє від обов'язків додаткового внесення вартості торгового патенту в разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.

У ході судового розгляду справи встановлено, що позивач сплатив за 420 торгових патентів на здійснення підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу за 1-ий квартал 2004 року, виходячи із розміру вартості торгового патенту 350,00 грн. за квартал. Оплата здійснена платіжними дорученнями № 101 від 21.10.2003 р. на суму 10500,00 грн., від 07.11.2003р. на суму 14700,00 грн., від 19.11.2003 р. на суму 12600,00 грн., від 01.12.2003 р. на суму 136136,00 грн. У зв'язку з набранням чинності 01.01.2004р. Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», позивач, на вимогу податкової інспекції, доплатив вартість торгових патентів за 1-ий квартал 2004р. та останній квартал строку дії цих патентів, виходячи із розміру вартості торгового патенту 700,0 грн. за квартал. Доплата здійснена п/дорученнями № 101 від 04.02.2004р. на суму 100000,0 грн., № 228 від 20.02.2004р. на суму 20000,00 грн. Також компанією сплачено 508569,70 грн. п/дорученням № 101 від 12.03.2004 р. за 474 патенти за 1-ий, 2-ий квартали 2004 р. та останній квартал їх дії, де доплата за 420 патентів за 1-ий квартал 2004р. і за останній квартал їх дії склала відповідно 27 305,70 грн. і 147 000 грн., виходячи із вартості 420 торгових патентів в сумі 700,0 грн. за патент.

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності згідно з пунктом 19 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподатквання» належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 3 статті 9 вказаного закону, обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням чи списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, зі вчасною оплатою позивачем угрудні 2003 року вартості торгових патентів за 1 квартал 2004 року у розмірі, встановленому чинним на той час законодавством, його обовязок по сплаті даного платежу було припинено, і подальше донарахування податковим органом сум до сплати за вказаним платежем було безпідставним.

Разом із тим, у спірних правовідносинах норми Законів України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та «Про Державний бюджет на 2004р.» є спеціальними, тобто такими, що мають переважну дію у порівнянні із нормами Законів України «Про систему оподаткування» та Бюджетного кодексу України, оскільки останні є загальними, тому висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій в частині невідповідності положень Закону України «Про Державний бюджет на 2004р.» Закону України «Про систему оподаткуванню» є неправомірним.

Таким чином, з 01.01.2004р. субєкти господарювання мають сплачувати вартість торгового патенту із врахуванням змін, внесених Законом України «Про Державний бюджет на 2004р.», за винятком випадку попередньої повної сплати вартості торгового патенту (в даному разі позивачем попереденьо сплачено вартість торгових патентів за перший квартал 2004р.).

Правильність даного випадку підтверджується й нормативним приписом абзацу 3 частини 5 статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (як вказувалось вище) попередня оплата вартості торгового патенту за весь термін дії торгового патенту звільняє від обов'язків додаткового внесення вартості торгового патенту в разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що відповідно до вимог законодавства України, з метою встановлення необхідного розміру доплати вартості торгових патентів, у звязку із змінами внесеними Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», слід виходити з того, що повна попередня сплата позивачем вартості торгового патенту за перший квартал 2004р. звільняє останнього від здійснення подальших доплат за вказаний період. Тоді як вартість торгових патентів наступних періодів має встановлюватись, виходячи зі змін внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

З аналізу оскаржуваних судових рішень, однак, вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій, вказані аспекти застосування норм законодавства України досліджені належним чином не були, що на думку судової колегія Вищого адміністративного суду України унеможливлює визнання прийнятих судових рішень законними та обгрунтованими у відповідності до припису ст. 159 КАС України.

Відповідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та Одеської міської ради на постанову господарського суду Одеської області від 17.07.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2006р. у справі № 27-26/387-04-10946А на задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Одеської області від 17.07.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2006р. у справі № 27-26/387-04-10946А скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді Конюшко К.В.

Голубєва Г.К.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар Ликова В.Б.