Рішення № 27335612, 01.11.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/3153/12 01.11.2012 01.11.2012 01.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1490/2148/12 Головуючий першої інстанції Луста С.А.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 листопада 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства Комерційний Банк ,,ПриватБанк" (далі - ПриватБанк) на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 31 травня 2012 р. за позовом ПриватБанку до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

В С Т А Н О В И Л А :

5 жовтня 2011 р. ПриватБанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 25 квітня 2008 р. між банком і ОСОБА_3, за яким позичальниця отримала від банку 15000 грн. кредиту на строк до 20 січня 2009 р. під 29 % річних на суму залишку заборгованості.

На забезпечення виконання указаного договору в той же день між позивачем і відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були укладені три окремі договори поруки, за умовами яких ці поручителі зобов'язались кожен окремо, але солідарно з позичальницею, відповідати за своєчасне та повне виконання нею зобов'язань по кредитному договору.

Посилаючись на те, що ні позичальниця, ні її поручителі не виконала своїх зобов'язань перед банком по своєчасному та повному поверненню вказаних кредитних коштів, позивач просив стягнути з усіх відповідачів у солідарному порядку заборгованість по кредитному договору в розмірі 7427 грн. 84 коп.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 31 травня 2012 р. позов задоволено частково. З усіх відповідачів стягнуто в солідарному порядку на користь позивача 3687 грн. 80 коп. заборгованості по вказаному кредитному договору та вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У своїй апеляційній скарзі ПриватБанк посилався на необґрунтоване зменшення судом стягнення з відповідачів кредитної заборгованості, а тому просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що обидві скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 цього ж Кодексу та умов кредитного договору в разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та погашення позичальником заборгованості за кредитом.

Водночас, статтями 553, 554 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржника.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Крім того, ст. 543 цього ж Кодексу встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зі справи вбачається, що 25 квітня 2008 р. позивач і ОСОБА_3 уклали кредитний договір, за яким позичальниця отримала від банку 15000 грн. кредиту строком до 20 січня 2009 р. під 29% річних на суму залишку заборгованості.

Для забезпечення виконання позичальницею умов цього договору в той же день між позивачем і відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були укладені три окремі договори поруки, за умовами яких ці поручителі зобов'язались кожен окремо, але солідарно з боржницею, відповідати за своєчасне та повне виконання нею зобов'язань по кредитному договору.

Оскільки позичальниця несвоєчасно та не в повному обсязі повертала указані кредитні кошти, то станом на 24 травня 2011 р. у неї виникла заборгованість, визначена банком у розмірі 7427 грн. 84 коп., в тому числі: 4157 грн. 98 коп. - за кредитом, 1719 грн. 67 коп. - по відсотках за користування кредитом, 720 грн. 29 коп. пені, а також штрафи: 500 грн. (фіксована частина) і 329 грн. 90 коп. (процентна складова).

При перевірці порядку обрахування зазначеної заборгованості місцевий суд правильно встановив безпідставність нарахування штрафів, оскільки це порушує вимоги ст. 61 Конституції України, яка не допускає подвійної юридичної відповідальності одного виду (неустойки) за одне й те саме правопорушення.

Також судом першої інстанції вірно визначено необґрунтованість і незаконність підвищення банком процентної ставки до 40 відсотків, так як такі дії банку не були в установленому порядку обумовлені кредитним договором і не погодженні належним чином із позичальницею.

По суті вказане підвищення банком процентної ставки теж є подвійною відповідальністю позичальниці за неналежне виконання нею умов одного й того ж кредитного договору, оскільки за такі дії вже встановлена відповідальність у вигляді зазначеної пені.

Таким чином заборгованість позичальниці станом на 24 травня 2011 р. становила 6159 грн. 58 коп. (4157 грн. 98 коп. - за кредитом, 1281 грн. 31 коп. - по відсотках і 720 грн. 29 коп. пені).

Разом з тим, місцевий суд помилково зменшив розмір указаної заборгованості на 2471 грн. 78 коп., вважаючи, що 14 червня 2010 р., на погашення заборгованості, банк списав з особового рахунку поручителя ОСОБА_7 указані грошові кошти. Однак 25 червня 2010 р. ці ж кошти банком були повернуті, що підтверджено випискою з особового рахунку позичальниці. Тому не погашена заборгованість позичальниці складає у загальному розмірі 6159 грн. 58 коп.

Оскільки ні позичальник, ні поручителі своїх зобов'язань по вказаних вище договорах повністю не виконали, то місцевий суд дійшов вірного висновку про необхідність покладення на них відповідальності щодо погашення кредитної заборгованості, однак помилився при обрахунку розміру такої заборгованості.

Крім того, при покладенні спільної солідарної відповідальності на всіх відповідачів по відшкодуванню кредитної заборгованості, місцевий суд не врахував наступне.

Згідно ч. 3 ст. 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В той же час законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на забезпечення виконання одного й того ж самого зобов'язання, але в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. В такому випадку поручителі не несуть солідарної відповідальності, оскільки відсутня їхня спільна порука. За таких обставин кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, який виконає зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Зі змісту зазначених окремих договорів поруки вбачається, що кожен із поручителів зобов'язався нести солідарну відповідальність лише із боржником, а не спільну солідарну відповідальність.

За таких обставин, відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржене рішення місцевого суду в частині розміру кредитної заборгованості та покладення спільної солідарної відповідальності на всіх відповідачів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про окрему солідарну відповідальність кожного поручителя з боржником.

Доводи апеляційної скарги боржниці про подання позову неповноважною особою безпідставні, оскільки матеріали справи підтверджують наявність у представника позивача, поряд з іншими правомочностями, належних повноважень для підписання позову та подачі його до суду

У решті оскаржене рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому не підлягає повному скасуванню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства Комерційний Банк ,,ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 31 травня 2012 р. в частині визначення розміру кредитної заборгованості та спільного солідарного її стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь банку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства Комерційний Банк ,,ПриватБанк" 6159 грн. 58 коп. заборгованості по кредитному договору: в солідарному порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_5; таку ж суму та в такому ж порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_6; а також таку ж суму і в такому ж порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_7.

В решті вказане рішення місцевого суду - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: