Рішення № 27329948, 23.10.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/2423/2012

Провадження № 2/0538/1058/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновського А. М.,

при секретарі Григор А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2012 року позивач ККП «Маріупольтепломережа» звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, посилаючись на те, що відповідачі зареєстровані та проживають в АДРЕСА_2 і є споживачами теплової енергії. Плату за спожиту теплову енергію не вносять нерегулярно, внаслідок чого за період з серпня 2006 року по січень 2012 року утворилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у загальній сумі 9537,08 гривень, в тому числі суми основного боргу у сумі 8464,38 гривень. Просив стягнути з відповідачів зазначену суму заборгованості.

В подальшому представником позивача ККП «Маріупольтепломережа» було уточнено позовні вимоги, в остаточній редакції яких просив стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію за період з січня 2009 року по січень 2012 року у сумі 5479,06 гривень, інфляційну складову у сумі 345,35 гривень, 3% річних у сумі 186,65 гривень, а також судові витрати.

Представник позивача Винтоняк Д.О., яка діє за довіреністю, у судове засідання не прибула, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, якою позовні вимоги остаточної редакції підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність та за участю його представника ОСОБА_6 Разом із тим, матеріали цивільної справи місять його спільний із відповідачем ОСОБА_3 відгук на позовну заяву, згідно із яким вважають пред'явлений позов частково необґрунтованим. Посилаються на те, що договір про надання послуг між ними та енергопостачальником не укладався, хоча вони і вживали можливих заходів до його укладення. За відсутності ж договору про надання послуг вважають безпідставним проведення будь-яких нарахувань. Крім того, власниками квартири у рівних частках є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Починаючи з 2008 року вони неодноразово намагалися укласти договір на надання послуг, однак з вини підприємства його не укладено й до сьогодення. За первісною редакцією позову позивач припустився ряду помилок, тому що зазначена станом на січень 2012 року заборгованість у розмірі 8464,38 гривень є помилковою, оскільки згідно із квитанціями нарахування та сплати отриманих послуг дійсна заборгованість складає 8306,60 гривень. Дійсна сума заборгованості у період позовної давності складає 5387,00 гривень. Зважаючи на наявність двох рівноправних власників житла дана заборгованість повинна бути розподілена між ними у рівних частках. До того ж, вважають частково неправомірним нарахування заборгованості з мотивів відсутності достовірних відомостей про ціноутворення за надані послуги, їх низької якості тощо. При цьому, ОСОБА_2 визнає за собою заборгованість на загальну суму 2428,50 гривень.

Представник відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_6, яка діє за довіреності, в ході розгляду справи позовні вимоги не визнала, надавши пояснення аналогічні, викладеним у відгуку її довірителів.

Відповідач ОСОБА_4 в ході судового розгляду пред'явлений позов не визнав, посилаючись на те, що він дійсно є власником 1/2 частки квартири, однак у квартирі ніколи не проживав та послугами ККП «Маріупольтепломережа» у цій квартирі не користувався. Про не проживання у квартирі компетентним органам та підприємству від до відома не доводив. З цих підстав просив відмовити у задоволенні пред'явлених до нього позовних вимог.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представник ОСОБА_6, а також відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, не прибули, про причини своєї неявки не повідомили, заяв про відкладення слухання справи не надали.

Таким чином, суд вважає можливим ухвалити рішення у відсутність осіб, які не прибули у судове засідання без поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи, як то копією особового рахунку № НОМЕР_1, наданою ЖКП «Азовжитлокомплекс», встановлено, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані у АДРЕСА_2, та є споживачами теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (ч. 1 ст. 714 ЦК України) одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Аналогічні положення закріплені у Правилах користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою КМУ від 8 жовтня 1992 р. № 572, Правилах користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 3 жовтня 2007 р. № 1198, а також Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 р. № 630.

Встановлено, між відповідачами, як споживачами теплової енергії, з одного боку, та енергопостачальником ККП «Маріупольтепломережа», з іншого, договір про постачання енергетичних ресурсів чи надання певних послуг не укладався.

Як вбачається із матеріалів переписки між ККП «Маріупольтепломережа» та ОСОБА_2, зокрема листа від 25.12.2009 року, останнім було зазначено про намір укласти договір із підприємством про надання послуг із врахуванням наявності іншого співвласника житла та розподілу між ними житлової площі, на що листом від 12.01.2010 року підприємством були надіслано на його адресу бланки типових договорів для заповнення. В свою чергу ОСОБА_2 листами від 20.01.2010 року повернув підприємству незаповнені бланки договорів через наявні заперечення щодо їх змісту, неврахування наявності іншого співвласника житла тощо. Листом від 05.02.2010 року ККП «Маріупольтепломережа» повторно було направлено ОСОБА_2 типовий договір для заповнення, а також роз'яснено можливість звернення до компетентних органів з метою визначення порядку користування житлом, виділу у натурі частки квартири та як наслідку розподілу особистих рахунків, однак останнім від 15.02.2010 року договір було повернуто із зазначенням заперечень щодо його змісту.

При цьому, про відмову від отримання послуг, що надаються ККП «Маріупольтепломережа», споживачем ОСОБА_2 заявлено не було.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, викладені у відгуку на позов, та їх представника ОСОБА_6, надані в ході розгляду справи, щодо відсутності договору з надання теплової енергії і як наслідку неправомірності нарахування плати за її споживання, оскільки згідно із ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою КМУ від 8 жовтня 1992 р. № 572, саме на споживача покладено обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Недосягнення ж згоди щодо усіх істотних умов договору між споживачем ОСОБА_2 та енергопостачальником ККП «Маріупольтепломережа» стосується лише мотивів його не укладення і не спростовує факту споживання теплової енергії.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, сплатити послуги тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.

Отже, з огляду на положення ст. 509 ЦК України та на те, що між сторонами склались фактичні договірні відносини з постачання та споживання теплової енергії, про припинення яких сторонами заявлено не було, суд розцінює та кваліфікує їх як укладення договору, хоч і з порушенням закону про його письмову форму.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 32 наведеного Закону встановлено, що плата за комунальні послуги нараховується щомісячно у відповідності з умовами договору або закону. Розмір плати розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань обліку або за нормами, затвердженими у встановленому порядку.

Згідно із ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, визначено, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно. Розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Плата за надані послуги має вноситися споживачем у відповідності з показами прибору обліку води та теплової енергії або відповідно до затверджених норм.

Відповідно до п. 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою КМУ від 8 жовтня 1992 року № 572, у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Аналогічні положення встановлені ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання».

Згідно із особовим рахунком № НОМЕР_1 опалювальна площа квартири АДРЕСА_1 складає 49 кв.м.

З розшифровки до особового рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що оплата послуг за користування тепловою енергією, починаючи з січня 2009 року, відповідачами систематично не здійснюється, внаслідок чого за період з січня 2009 року по січень 2012 року включно утворилась заборгованість у загальній суми 5479,06 гривень.

Розмір щомісячних нарахувань у наведений період відповідає опалювальній площі квартири та тарифам, затвердженим відповідними рішеннями Маріупольської міської ради, прийнятими ним у межах визначеної законом компетенції, а саме від 27.08.2008 року № 314, від 29.04.2009 року № 176, від 22.12.2010 року № 448, а тому посилання відповідач ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_6 на невідповідність розмірів нарахування встановленим тарифам є неспроможними.

Статтею 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено порядок оформлення претензій споживачів щодо якості наданих послуг, їх розгляду виконавцем та проведення перерахунку платежів.

Натомість, відповідач ОСОБА_2 оформлення у визначеному порядку претензій, актів щодо якості отримуваних ним послуг, як то зазначено у його відгуку, не здійснював, і такі питання у пред'явлений до стягнення період нарахування плати за спожиту теплову енергію не були предметом розгляду виконавця ККП «Маріупольтепломережа».

Згідно із ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення закріплені в ст. 155 ЖК України.

В ході розгляду справи встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим від 12.04.2007 року за реєстровим № 2-1076, ОСОБА_2 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1. Інша 1/2 частка на праві власності належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування серії ВКМ № 426187, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9 від 16.08.2008 року за реєстровим № 6385 та зареєстрованим у реєстрі прав власності на нерухоме майно від 19.08.2008 року.

Отже, з урахуванням наведених обставин та в сенсі викладених норм зобов'язання по оплаті послуг з енергопостачання у рівних частках покладаються на власників квартири - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 У відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перед позивачем таких зобов'язань не виникає, а відповідно до ч. 3 ст. 156 ЖК України зобов'язання по участі у витратах на утримання квартири та оплаті житлово-комунальних послуг у них існують перед власниками.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача ОСОБА_4, наданим в ході розгляду справи, щодо його не проживання у квартирі, оскільки доказів на підтвердження таких обставин суду надано не було.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причинами пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом додаткових письмових пояснень, наявних у матеріалах справи, представник позивача посилається на те, що підприємство неодноразово зверталося до суду із заявами про видачу судових наказів та позовами до відповідачів про стягнення заборгованості, однак судові накази в подальшому скасовувались та позовні заяви залишались без розгляду, а тому не мало змоги звернутися до суду за захистом порушеного права раніше. З цих підстав просив поновити строк позовної давності.

Проте, на думку суду наведені представником позивача причини пропущення строку позовної давності не можуть бути визнані поважними, а тому зважаючи на заявлене відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 клопотання про застосування строків позовної давності та в сенсі ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову ККП «Маріупольтепломережа» лише в межах строку позовної давності, тобто за останні три роки.

Розмір заборгованості у період з 24 лютого 2011 року та станом на січень 2012 року становить 5239,87 гривень (5479,06 загальна заборгованість - 239,19 заборгованість поза межами строку позовної давності), а отже саме ця сума підлягає стягненню в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Разом із тим, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За кінцевою редакцією позовних вимог позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь інфляційні втрати за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року включно у сумі 345,35 гривень, а також три відсотки річних від суми заборгованості за період з серпня 2010 року по січень 2012 року включно у сумі 186,65 гривень.

Визнаючи вимогу позивача щодо стягнення 3 % річних від суми заборгованості обґрунтованою, розрахунок суми здійснюється судом за формулою: 3 % = S*M*3%/100/365, де S - сума боргу на місяць утворення, М - кількість днів у місяці.

Виходячи з наведеної формули, розшифровки до особового рахунку та встановленої в ході розгляду справи суми заборгованості 3% річних у пред'явлений позивачем до стягнення період з серпня 2010 року по січень 2012 року включно складають 175,56 гривень.

Розрахунок інфляційних втрат за період прострочення сплати заборгованості судом здійснюється за формулою: Інфл. = S*I/100-S, де S - сума боргу на місяць утворення, І - індекс інфляції у поточному місці.

Таким чином, виходячи з наведеної формули, розшифровки до особового рахунку, встановленої в ході розгляду справи суми заборгованості, а також офіційних індексів інфляції, розмір інфляційних втрат у пред'явлений позивачем до стягнення період з серпня 2010 року по грудень 2011 року включно складає 317,60 гривень.

Підсумовуючи наведене та частково задовольняючи позовні вимоги, суд вважає необхідним стягнути в рівних частках з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість у загальній сумі 5239,87 гривень, три відсотки річних у сумі 175,56 гривень, а також інфляційну складову у сумі 317,60 гривень.

Крім того, у відповідності до положень ст.ст. 79, 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_10 на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати з оплати судового збору у розмірі 214,60 гривень.

На підставі ст.ст. 18-20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання», ст.ст. 155, 156 ЖК України, ст. 30, 34, 257, 267, 322, 506, 509, 714 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію - задовольнити частково.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає в АДРЕСА_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає в АДРЕСА_4, на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа», що зареєстроване в місті Маріуполі по вулиці Гризодубової, 1, заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 24 лютого 2009 року по 31 січня 2012 року у сумі 5239,87 гривень, з них по 2619 (дві тисячі шістсот дев'ятнадцять) гривень 94 копійок з кожного, які перерахувати на р/р № 2603333 у ПАТ «ПУМБ» м. Донецька, МФО 334851, ЄДРПОУ 33760279.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» інфляційні втрати у сумі 317,60 гривень, 3 % річних від суми заборгованості у сумі 175,56 гривень, витрати з оплати судового збору у сумі 214,60 гривень, а разом 707,76 гривень, з них по 353 (триста п'ятдесят три) гривень 88 копійок з кожного, які перерахувати на р/р № 26006962486738 у ПАТ «ПУМБ» м. Донецька, МФО 334851, ЄДРПОУ 33760279.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя ____