Рішення № 27329844, 07.11.2012, Хрестівський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Донецької області)

Кіровський міський суд Донецької області

Справа № 0524/ 3510 /2012

Провадження № 2/0524/ 563 / 2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р. Кіровський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді Волкової Н.Ю.

при секретарі Мігаліній Л.Ю.

за участю представника позивача Голубович А.А.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, -

в с т а н о в и в :

ОКП «Донецьктеплокомуненерго» 16 жовтня 2012 р. звернулося до Кіровського міського суду з позовом до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що є наймачем квартири та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що є повнолітнім членом сім»ї наймача квартири про стягнення з них солідарно заборгованості по сплаті за постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1 Донецької області за період з 1 грудня 2002 р. до 29 лютого 2012 р. у розмірі 12462 грн. 84 коп., які вони, незважаючи на попередження, не сплатили. В позові також поставлене питання про стягнення солідарно з відповідачів індексу інфляції у розмірі 4586,38 грн., 3% річних -1416,39 грн. та судовий збір у розмірі 214,60 грн. Позивач вказав, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 та фактично користуються тепловою енергією, а виробнича одиниця «Жданівкатепломережа»постачає теплову енергію в дану квартиру з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу внаслідок реорганізації ВО «Кіровськтепломережа», котра постачала теплову енергію в дану квартиру до цих пір та приєдналася до ВО «Жданівкатепломережа»на підставі наказу ОКП «Донецьктеплокомуненерго»№124 від 18 квітня 2006 р., що є правонаступником всіх прав та обов'язків ВО «Кіровськтепломережа».

Представник позивача Голубович А.А. підтримала позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно заборгованості по сплаті за постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1 у місті Кіровське Донецької області у розмірі 12462 грн. 84 коп., індексу інфляції у розмірі 4586,38 грн., 3% річних -1416,39 грн. та судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлялися належним чином рекомендованими судовими повістками про дату, час та місце розгляду справи 30 жовтня 2012 р., одержали 29 жовтня 2012 р. разом із судовою повісткою копію ухвали суду про відкриття провадження по справі та призначення справи у судове засідання, копію позову та копії всіх прикладених до позову документів, що підтверджено повернутим до Кіровського міського суду повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, проте в судове засідання не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, на надіслали заяву з просьбою перенести розгляд справи;

відповідачі повідомлялися належним чином рекомендованими судовими повістками про дату, час та місце розгляду справи 07 листопада 2012 р

судові повістки про виклик відповідачів на 07 листопада 2012 були повернуті суду з поміткою про неможливість їх вручення 01 листопада 2012 р. через відсутність адресатів при доставці повісток , котрі після залишення листоношею повідомлення про необхідність отримання судових повісток, не з'явилися за їх одержанням, що свідчить або про відмову адресатів від одержання судових повісток (і в цьому разі відповідачі вважаються повідомленими про час та місце судового засідання), або про невідомість місця перебування відповідачів; що відповідно до вимог ст.76 ЦПК України тягне за собою розгляд справи за суттю, в зв'язку з чим суд ухвалив розглянути справу за суттю у відсутності відповідачів, які в судове засідання не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, на надіслали заяву з просьбою перенести розгляд справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що позовні вимоги повинні бути задоволені частково.

Згідно із ст. ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою територією, затверджених Постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним.

Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обов'язків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обов'язкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.

Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються: ЦК України,

Законами України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

"Про теплопостачання" №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.

Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач - фізична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору, зобов'язаний щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману (спожиту) теплову енергію.

Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги, тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 у місті Кіровське Донецької області на підставі ордеру (що підтверджено довідкою ОСББ «Молодіжний 19»), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, є повнолітнім членом сім'ї наймача квартири, обидва вони фактично користується послугами позивача, оскільки теплова енергія надходить до квартири АДРЕСА_1 у місті Кіровське Донецької області, а вони проживають та зареєстровані за даною адресою, повинні нести відповідальність по виконанню обов'язків по сплаті за спожиту теплову енергію.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично користувалися послугами ВО «Кіровськтепломережа" до 01 липня 2006 р., потім послугами ВО "Жданівкатепломережа" з 01 липня 2006 р. до 29 лютого 2012 р., на цей час мають заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання , надані до квартири АДРЕСА_1 в м. Кіровське Донецької області з 01 грудня 2002 р. до 29 лютого 2012 р. у розмірі 12462 грн. 84 коп. (13738,83 грн. -2303,22 за станом на 01.12.2002 р.+ 1027,23, сплачених у 2003-2004 р. за рішенням суду за період до 01 грудня 2002 р.) , бо на протязі всього цього часу за постачання теплової енергії за вказану квартиру кошти вносилися лише частково несистематично та в порушення строку, хоча теплова енергія весь цей час надходила до даної квартири.

Період та сума заборгованості визначена з врахуванням рішення Кіровського міського суду Донецької області від 21 січня 2003 р. (справа №2-117), відповідно до якого з ОСОБА_2 стягнута заборгованість за послуги ВО «Кіровськтепломережа" ОКП «Донецьктеплокомуненерго»за квартиру АДРЕСА_1 за період з 01 грудня 1999 р. до 01 грудня 2002 р. у розмірі 1027 грн. 23 коп., а в решті позову за період до 01 грудня 1999 р. у сумі 1275 грн. 99 коп. (оскільки позов заявлявся на суму 2303 грн. 22 коп.) відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Проте, строк позовної давності про стягнення заборгованості з 01 грудня 2002 р. до 01 січня 2004 р., встановлений ст. 71 ЦК України 1963 р. , сплив до набрання чинності ЦК України 2004 р., що слід врахувати у відповідності із п. п. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України 2004 р., оскільки ст. 75 ЦК УРСР 1963 р. була імперативною нормою та передбачала обов'язковість застосування позовної давності незалежно від заяв сторін по справі. При цьому суд бере до уваги, що за вказаний період відповідачі взагалі не проводили платежів в погашення заборгованості ані особисто, ані за їх дорученням не здійснювалося ніяких дій, які б свідчили про переривання строку позовної давності, а отже не перервали перебіг строку позовної давності, в зв'язку з чим суд вважає можливим застосувати строк позовної давності, оскільки позивачу ніщо не заважало регулярно звертатися до суду за стягненням заборгованості за спожиту відповідачами теплову енергію, проте без будь-яких поважних причин цього раніше не робив.

Суд вважає за необхідне в позові про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості у сумі 459,31 грн., що виникла за період з 01 грудня 2002 р. до 01 січня 2004 р. (2431,57грн. -2303,22 грн. .+ 330,96 грн., сплачених у 2003 р. за рішенням суду за період до 01 грудня 2002 р.)=459,31 грн.) ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовити через сплив обов'язкової для застосування позовної давності.

На відміну від імперативного правила ст. 75 ЦК УРСР 1963 р., яке передбачало обов'язковість застосування позовної давності, ч.3 ст. 267 ЦК України 2004 р. передбачає можливість застосування даного правового інституту лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення судом рішення. Оскільки в судовому засіданні під час розгляду справи судом і до моменту винесення рішення по суті заявлених вимог ні однією із сторін не була зроблена заява про застосування строку позовної давності, то у суду нема підстав для його застосування. Дане положення є додатковою гарантією захисту прав кредитора та законодавчо закріпленим підтвердженням того, що навіть в разі спливу строку позовної давності суб'єктивне право продовжує існувати. При цьому суд бере до уваги, що факт необізнаності боржника про закінчення строку позовної давності юридичного значення не має.

До того ж, ОСОБА_2 перервав строк позовної давності визнанням боргу шляхом укладення 24 листопада 2009 року договору №1380 про розстрочення заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за послуги теплопостачання.

Відповідачі не направили до суду письмової заяви про застосування строку позовної давності, за викликом суду у судове засідання не з'явилися.

Оскільки відповідачі не провадили сплату за спожиті послуги з теплопостачання,

підлягає стягненню підтверджена випискою із особистого рахунку заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2004 р. до 29 лютого 2012 р. у сумі 12003 грн. 53 коп. (12462,84 грн. - 459,31 грн.), що тотожно

(13738,83 грн. на 29.02.2012 р. - 2431,57 на 01.01.2004 р.+ 696,27 грн., сплачених за рішенням суду в 2004 році за період до 01 грудня 2002 р.= 12003 грн. 53 коп.)

з ОСОБА_2, як наймача квартири та ОСОБА_3, як повнолітнього члена сім'ї наймача квартири, солідарно .

Відповідачами не оспорені тарифи на житлово-комунальні послуги, не оспорений розмір жилої площі.

Виробник, тобто позивач по справі , надав послуги з централізованого опалення до вводу у будинок відповідачів, що також відповідачами не оспорюється.

Заборгованість відповідачів підтверджено витягом з особистого рахунку відповідачів, копія якого надана суду позивачем та не спростована в суді іншими доказами.

Стаття 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В обґрунтування заявлених вимог стягувачем не надано суду договір, укладений між сторонами, яким було б передбачено обов'язок боржника, встановлений ст. 625 ч.2 ЦК України; відсутні і докази попередження боржника про можливе нарахування індексу інфляції та 3% річних. Копія наданого суду особистого рахунку свідчить про те, що між сторонами існують лише фактичні договірні відносини, які регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

"Про теплопостачання" №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.,

ні одним з яких не передбачений обов'язок споживача сплачувати заборгованість за послуги теплопостачання з нарахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних на суму заборгованості, отже матеріальним правом за несплату послуг з теплопостачання нарахування індексу інфляції та 3% річних не передбачено, а процесуальне право є лише засобом застосування матеріального права.

Додані до заяви розрахунки індексу інфляції та 3% річних не мають посилання на законодавчо обґрунтований механізм нарахування цих виплат, відсутнє попередження споживача про нарахування та стягнення цих виплат. В зв'язку з викладеним в позові в частині стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 4586,38 грн., 3% річних -1416,39 грн. слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у сумі 214 грн. 60 грн. (що є мінімальним розміром судового збору у позовах, що мають ціну) підлягає стягненню на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно, що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. , Законом України "Про теплопостачання", ст. ст. 88,212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» п/р № 26006962494214 ПАО «ПУМБ»в м. Донецьк, МФО 334851 ОКПО 26221744 заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2004 р. до 29 лютого 2012 р. у квартирі АДРЕСА_1 Донецької області, у сумі 12003 грн. 53 коп. (дванадцять тисяч три грн. 53 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» понесені ним судові витрати на сплату судового збору у сумі 214 грн. 60 коп. (двісті чотирнадцять грн. 60 коп.)

В позові про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у сумі 459 грн. 31 коп., що виникла за період з 01 грудня 2002 р. до 01 січня 2004 р. по квартирі АДРЕСА_1 Донецької області ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовити через сплив обов'язкової для застосування позовної давності.

В позові про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 індексу інфляції у розмірі 4586,38 грн., 3% річних -1416,39 грн. по квартирі АДРЕСА_1 Донецької області ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовити через необґрунтованість даних позовних вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя : Н.Ю. Волкова