Ухвала суду № 27328660, 07.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р. Справа № 18437/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8.02.2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2009 року ТзОВ «Західенергокомплект» звернулося до суду з позовом до ДПІ в Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001852300/0/14467 та №0001862300/0/14468 від 23.06.2009 року.

Доповнивши позовні вимоги, позивач просив крім того, скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0001862300/1/20345 та №0001852300/1/20229 від 03.09.2009 року.

ТзОВ «Західенергокомплект» мотивувало позов тим, що висновки ДПІ щодо порушення ним законодавства є безпідставними та необгрунтованими, оскільки ним як платником податків сформовано податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства та не було допущено порушень чинного законодавства щодо оподаткування прибутку підприємств.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 8.02.2010 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ТзОВ «Західенергокомплект», подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог ТзОВ «Західенергокомплект» вказує, що судом першої інстанції порушено положення ст. 70 КАС України щодо допустимості доказів, поданих позивачем. Крім того зазначає, що є хибними висновки суду щодо неможливості ідентифікувати, які саме послуги були надані ТзОВ «Профліга» і якою саме юридичною особою, та вказує що відповідь СПД-ФО ОСОБА_1 та відповідь ТзОВ «Профліга» є належними та допустимими доказами, що підтверджують підставність позовних вимог.

У зв'язку з тим, що судом першої інстанції не повно та не всебічно з'ясовані усі обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, ТзОВ «Західенергокомплект» просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8.02.2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

В справі встановлено, що за результатами виїзної планової документальної перевірки ТзОВ «Західенергокомплект» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1.07.2007 року по 31.12.2008 року, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт №794/124/23-120/23884881 від 21.05.2009 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2009 року:

- №0001862300/0/14467, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21670,5 грн., в тому числі за основним платежем 14447 грн. та штрафні (фінансові) санкції 7223,5 грн.;

- №0001852300/0/14467, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 56250 грн., в тому числі основний платіж 37500 грн. та штрафні (фінансові) санкції 18750 грн.

Згідно результатів апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання в адміністративному порядку, відповідачем надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення №0001862300/1/20345 та за №0001852300/1/20229 від 03.09.2009 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 37500 грн. та порушено п.1.7, п.1.8, ст.1, п.4.1, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.7.2.3, пп.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 14447 грн., тому прийняття відповідачем оскаржуваних податкових-повідомлень рішень є підставним та обгрунтованим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту перевірки позивачем у червні 2008 року включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних отриманих від ТзОВ «Профліга» на загальну суму 14000 грн. Орган державної податкової служби, врахувавши те, що ТзОВ «Профліга» знаходиться в розшуку, з березня 2008 року не подає звітності, відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської діяльності персонал та основні засоби, а також те, що проти посадових осіб ТзОВ «Профліга» порушено кримінальну справу за ознаками злочинів фіктивне підприємництво, умисне ухилення від сплати податків та легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, платником податків безпідставно сформовано податковий кредит на підставі отриманої податкової накладної.

2.01.2008 року між ПП «Профліга» (виконавець) та ТзОВ «Західенергокомплект» (замовник) було укладено договір №08-01/02-2П, згідно якого виконавець зобов'язується здійснювати правове обслуговування замовника, а останній зобов'язується оплачувати надані послуги. Обставини виконання послуг підтверджені поданим актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 27.06.2008 року та платіжним дорученням.

ТзОВ «Провліга» надало позивачу податкову накладну №6270000088 від 27.06.2008 року, на підставі якої ТзОВ «Західенергокомплект» було сформовано податковий кредит в сумі 14000 грн.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на вищезазначене, однією із підстав визначення податкового кредиту є вартість послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством. Крім того, позивачем було надано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 27.06.2008 року.

Згідно з ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, поданий позивачем акт не є допустимим доказом, оскільки не підтверджує обставин виконання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Cтосовно наявності в матеріалах справи, отриманих на адвокатський запит висновку за результатами аналізу норм чинних нормативних актів України стосовно повноважень селищної ради передавати в користування або продавати земельні ділянки фізичним особам, аналізу чинного законодавства з питання можливості використання у господарській діяльності факсиміле, висновку щодо прав та обов'язків як роботодавця, так і працівника під час звільнення, притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, то такі судом до уваги братись не можуть, в підтвердження обставин підставності позовних вимог, оскільки не були представлені до перевірки позивачем та в подальшому не додані до скарг на податкові повідомлення- рішення, хоча погоджувались з ним та, як результати наданих послуг, повинні були зберігатись в ТзОВ «Західенергокомплект».

Крім того слід зазначити, що вищезгаданий договір укладався з ПП «Профліга», а послуги надавались ТзОВ «Профліга», що унеможливлює ідентифікувати які саме послуги були надані і якою саме юридичною особою.

Також судом першої інстанції встановлено, що свідоцтво ТзОВ «Профліга» - платника податку на додану вартість анульовано 23.03.2009 року та порушено щодо товариства кримінальну справу; остання звітність подана ТзОВ «Профліга» за лютий 2008 року.

Щодо обставин анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТзОВ «Профліга», то свідоцтво платника податків даного товариства анульовано 23.03.2009 року, після вчинення згаданих господарських операцій.

Стосовно неподання контрагентом позивача звітності, то такі обставини не можуть свідчити про нікчемність правочину та безтоварність господарських операцій, оскільки сам факт, неналежного декларування таких зобов'язань, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі сторін договору не свідчить про наявність мети у згаданого товариства на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобовязання, їх безтоварності.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що орган державної податкової служби за наявності достатніх правових підстав визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14000 грн., оскільки позивачем не надано допустимих доказів в підтвердження виконання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, в акті перевірки встановлено, що ТзОВ «Зазіденергокомплект» поставило ВАТ Авіакомпанія «Дніпроавіа» 10 штук багажно-вантажних візків, собівартість яких, з врахуванням наданих транспортних послуг ПП «Трек-Захід», становить 182264 грн., а вартість реалізації 179584 грн., що на 2680 грн. менше собівартості такої продукції.

Згідно з ч.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з абз. «б» підп.1.20.9 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс" (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

З огляду на викладене, висновки податкового органу є обґрунтованими щодо порушення ТзОВ «Західенергокомплект» порядку оподаткування операцій з врахуванням положень визначення бази оподаткування за звичайними цінами.

Згідно з підп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Враховуючи те, що податок на додану вартість з 2680 грн. (різниця між собівартістю та вартістю реалізації) становить 447 грн., колегія суддів вважає обгрунтованими висновки відповідача щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з цього податку на додану вартість по згаданій господарській операції.

Щодо підставності визначення ДПІ в Шевченківському районі м. Львова податкового зобов'язання з податку на прибуток, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, позивачем завищено валові витрати за надані аудиторські роботи та юридично-консультаційні послуги, оскільки такі витрати, органом державної податкової служби не пов'язуються із господарською діяльністю платника податків. Дані обставини, відповідач пов'язує з господарськими відносинами позивача з ТзОВ «Профліга» (юридично-консультаційні послуги) та СПД-ФО ОСОБА_2

Між ТзОВ «Західенергокомплект» (замовник) та СПД-ФО ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір №15 від 01.01.2008 року, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт.

В матеріалах справи наявний акт приймання-здачі виконаних аудиторських робіт від 30.06.2008 року.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 вищевказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У зазначеному акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не вказано зміст та обсяг (кількість годин) господарської операції і правильність її оформлення.

Таким чином, згаданий акт не може вважатись допустимим доказом, оскільки не підтверджує обставин виконання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В матеріалах справи також наявні, отриманий на адвокатський запит, лист ОСОБА_1 №147 від 03.11.2009 року, згідно якого приватний підприємцем перелічено надані послуги.

Однак, такі до уваги братись не можуть, як підтвердження обставин підставності позовних вимог, оскільки не були представлені до перевірки позивачем та в подальшому не додані до скарг на податкові повідомлення рішення, та не мають матеріальної форми (щодо консультацій).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийняття податкових повідомлень-рішень ДПІ в Шевченківському районі м. Львова є обґрунтованим та підставним.

Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, тому не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8.02.2010 року по справі № 2а-5706/09/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М.Старунський