Ухвала суду № 27328292, 06.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р. Справа № 135753/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий дім "Галичина", ПП "Альфа Ресурс" про стягнення коштів в сумі 67231,42 грн.,-

встановила:

У квітні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина", ПП "Альфа Ресурс" про стягнення коштів в сумі 67231,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Положення статей 207 та 208 ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зазначили, що Конституцією України та Податковим Кодексом України передбачений обов'язок зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів. Таким чином, у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), укладені договори мають протиправний характер. А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним. В ході перевірки ТзОВ "Агроторговий дім "Галичина" та його постачальника ПП "Альфа Ресурс" встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, їхня діяльність була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, наданням податкової вигоди третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов"язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою задоволити позов повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДПІ в м. Івано-Франківську відповідно до плану-графіка проведення перевірок, на підставі направлення від 27.12.2010 року № 00011726 та в порядку ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу" проведено перевірку ТзОВ "Агроторговий дім «Галичина» з питань дотримання платником вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25 січня 2011 року № 263/23-1/34623880.

Згідно акту перевірки між ТОВ «Агроторговий дім «Галичина» та ПП «Альфа Ресурс» було укладено усну угоду, згідно якої у листопаді 2009 року ТОВ "Агроторговий дім "Галичина" придбало у ПП «Альфа Ресурс» крупи в асортименті, згідно накладної від 02.11.2009 року загальною вартістю 67,231 тис. грн. в т.ч. ПДВ 11,204 тис. грн., для оздоровчо-профілактичних та медичних закладів.

Вартість понесених витрат на придбання зазначеної продукції, відповідачем віднесено до складу валових витрат за IV квартал 2009 року та враховано при визначенні приросту/убутку балансової вартості запасів.

При цьому згідно Акту позапланової перевірки ПП «Альфа Ресурс» від 24.09.2010 року № 2405/23-2/3682884 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.11.2009 року по 31.03.2010 року ДПІ в Залізничному районі м. Львова встановлено порушення платником ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України.

Перевіркою ПП «Альфа Ресурс» встановлено, що дане Товариство за юридичною та фактичною адресами - не знаходиться, за звітній період листопад 2009 року платником подано декларацію з ПДВ, в якій відображено податкові зобов'язання 188,175 тис. грн. податковий кредит 186,684 тис. грн.

По факту виявлених порушень директор ПП "Альфа Ресурс" від надання пояснень відмовився. Крім того відсутня будь-яка інформація про наявність у підприємства складських приміщень, автомобільного транспорту, необхідних для здійснення даного виду діяльності. З огляду на встановлені в актах перевірки порушення ДПІ в м.Івано-Франківську прийшла до висновку про неможливість виконання умов усного договору між ТзОВ "Агроторговий дім "Галичина" та ПП "Альфа Ресурс", а тому має місце ознака нікчемного правочину, що тягне за собою неправомірне формування валових доходів, валових витрат та сум податкового кредиту.

Суд першої інстанції не погодився з висновками ДПІ в м. Івано-Франківську з наступних підстав.

Судом безспірно встановлено, що між ТзОВ "Агроторговий дім "Галичина" та ПП "Альфа Ресурс" укладено письмовий договір купівлі-продажу №000000003 від 02.11.2009 року (а.с.65), а не як вказує позивач договір в усній формі.

Згідно умов договору Продавець (ПП "Альфа Ресурс") зобов'язується продати, а Покупець (ТзОВ "Агроторговий дім "Галичина") належним чином прийняти і оплатити товар в кількості та асортименті (а саме: круп в асортименті загальною вагою 14 758 кг.), згідно накладних підписаних та завірених.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №РН-11-0202 та копіями платіжних доручень №751 від 10.12.2009 року, №20 від 11.01.2000.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема договорів та податкових накладних, придбану продукцію (крупи) ТзОВ "Агроторговий дім "Галичина" реалізовувало бюджетним установам.

Твердження апелянта про те, що на момент проведення перевірки єдиними первинними документами, які свідчили про проведену операцію між вказаними господарюючими суб'єктами були податкова та видаткова накладна, представником відповідача в судове засідання представлено копію договору, викладену на паперовому носії. Попри все наведене, в акті перевірки, зокрема, на сторінці 40 міститься підпис посадової особи товариства - ОСОБА_2 про те, що за охоплений перевіркою період, до перевірки, надано всі документи фінансово-господарської діяльності такого платника. Незважаючи на невідоме походження даного договору, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що останній не відповідає вимогам документа, що має юридичну силу, оскільки, у вступній частині договору на ст. 1 не зазначена особу покупця, в договорі також відсутні відомості про рахунки ТОВ "Агропромисловий дім "Галичина", з яких повинно відбуватись списання коштів за придбаний товар, також договором не передбачено за чий рахунок здійснюється поставка товару колегія суддів не бере до уваги,з огляду на наступне.

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Висновки Акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року у справі №2а-1290/11/0970 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс