Ухвала суду № 27328135, 06.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р. Справа № 130779/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У травні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0028451750/1 від 30.12.2010 року.

Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.07.2011 року та додаткових пояснень, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0028451750/1 від 30 грудня 2010 року в частині донарахування основного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8119,90 грн., оскільки податковий кредит на цю суму сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих в квітні 2010 року в зв'язку із придбанням в контрагента автозапчастин, в подальшому використаних в господарській діяльності. Щодо решти суми основного зобов'язання з ПДВ, визначеного контролюючим органом згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, то позивач її не оспорює. Відповідно, штрафна санкція, розрахована органом державної податкової служби (далі - ДПС) пропорційно до суми основного платежу у розмірі 8119,90 грн. становить 4059,75 грн., а відтак, позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0028451750/1 від 30.12.2010 року в частині донарахування штрафної санкції в сумі 4059,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки органу ДПС про неправомірність формування податкового кредиту на загальну суму 8119,50 грн. на підставі отриманих у квітні 2010 року податкових накладних від ПП «Львівкомфортгруп-К» є безпідставними, оскільки, як зазначив позивач, його право як покупця не пов'язане з порушенням вимог податкового законодавства його контрагентом. Аргументи відповідача про відсутність ПП «Львівкомфортгруп-К» за зареєстрованим місцезнаходженням, про анулювання його свідоцтва платника ПДВ (після завершення господарських операцій з позивачем), неналежне звітування перед органами ДПС, на переконання позивача, свідчить про порушення його контрагентом податкового законодавства, а не про безпідставність формування СПД ОСОБА_1 податкового кредиту. Позивач просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року адміністративний позов задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0028451750/1 від 30.12.2010 року в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 основного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8119,90 грн. та штрафної санкції в сумі 4059,75 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно акта № 1298/172/31555505250 від 10.11.2010 року «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 за період з 02.06.2009 р. по 30.06.2010 р.» (далі акт перевірки), орган ДПС зокрема встановив, що протягом охопленого перевіркою періоду суб'єкт підприємницької діяльності задекларував податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 101028 гривень. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 02.06.09 по 30.06.10 встановлено його завищення на 9522 грн. Зокрема, проведеною перевіркою задекларованих показників за квітень та травень 2010 року на підставі податкових декларацій з ПДВ, податкових та товарних накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних та платіжних документів встановлено їх завищення: за грудень 2009 року на 212,32 грн., квітень 2010 року - на 8834 грн. та травень 2010 року - на 476 грн. Орган ДПС зазначив, що порушивши вимоги п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту, задекларованого за грудень 2009 року, квітень і травень 2010 року включено ПДВ, сформований на підставі податкових накладних, виписаних ПП ОСОБА_2 та ДП ТОВ «Мегапром» (на загальну суму 1222,51 грн.), що не містили необхідних реквізитів (стор. 14 акта перевірки). Далі в акті перевірки йдеться про те, що внаслідок аналізу податкової звітності з ПДВ шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за встановленими розбіжностями у додатках 5 до декларацій з ПДВ з'ясувалось, що ПДВ в сумі 8099,50 грн., який ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Львівкомфортгруп-К» (код ЗКПО 35383018) в квітні 2010 року (податкові накладці: від 02.04.2010 р. № 1586 на суму 12905,00 грн. у т.ч. ПДВ 2150,83 грн.; від 08.04.2010 року № 1195 на суму 21510,00 грн. у т.ч. ПДВ 3585,00 грн.; від 23.04.2010 р. № 1587 на суму 14302,00 грн., у т.ч. ПДВ 2383,67 грн.; від 30.04.2010 р. № 1864 на суму 11828,90 грн., у т.ч. ПДВ 1971,48 грн. Встановлено, що ПП «Львівкомфортгруп-К» з 30.04.10 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ. Податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року підприємство подало з нульовими показниками, тобто в розділі «податкові зобов'язання» суми ПДВ, що виникли внаслідок взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 не відобразило. Згідно з довідником станів платників ПП «Львівкомфортгруп-К» визначено стан «10» - «запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання)». Згідно з тим же актом перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 03.08.2010 р. подав ДПІ у Пустомитівському районі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року, в якому визначив зменшення податкового кредиту за цей період в сумі 1971 грн. та встановив штраф в розмірі 99 грн. Суми податку та штрафу сплачені до бюджету в повному обсязі.

На підставі акта перевірки орган ДПС виніс податкове повідомлення-рішення №0025451750/0 від 16.11.2010 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 14083 грн., у т.ч. 9322 грн. за основним платежем, 4661 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ФОП ОСОБА_1 оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0028451750/1 від 30.12.2010 року до ДПА у Львівській області, однак рішенням від 01.02.2011 року її було залишено без розгляду у зв'язку з чим він звернувся з означеним позовом до суду. Позивач не погоджується тільки в частині донарахування основного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8119,90 грн., який включено до податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Львівкомфортгруп-К» в квітні 2010 року, а також в частині нарахування штрафної санкції в сумі 4059,75 грн., розрахованої органом ДПС відповідно до суми основного платежу у розмірі 8119,90 грн.

Колегією суддів встановлено, що протягом охопленого перевіркою періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ПП ОСОБА_2, ДП ТОВ «Мегапром» та ПП «Львівкомфортгруп-К» і на підставі отриманих від них у грудні 2009 року та квітні, травні 2010 року податкових накладних сформував податковий кредит на загальну суму 9522,32 грн. Позивач погодився з висновками контролюючого органу та визнав, що завищив податковий кредит, який було включено до звітних податкових декларацій за грудень 2009 р., квітень та травень 2010 р. на підставі податкових накладних, отриманих від ДП ТОВ «Мегапром» та ПП ОСОБА_3, а також на підставі податкової накладної № 1864 від 30.04.2010 року від ПП «Львівкомфортгруп-К», а на підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 3650 грн. позивач долучив копії своїх платіжних доручень.

З приводу податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних виписаних ПП «Львівкомфортгруп-К» від 02.04.2010 р. № 1586; від 08.04.2010 року № 1195 та від 23.04.2010 р. № 1587 на загальну суму 8119,50 грн. суд встановив, що його було сформовано із сум податків, сплачених платником податку у зв'язку з придбанням товарів (автозапчастин) у ПП «Львівкомфортгруп-К», які надалі ОСОБА_1 використав у своїй господарській діяльності. Зі змісту акта перевірки вбачається, що орган ДПС не ставить під сумнів фактичні обставини поставки автозапчастин, а лише покликається на наявність розбіжностей в податковому обліку контрагентів. На підтвердження факту придбання та оплати товару позивач на вимогу суду долучив копії видаткових накладних та платіжних доручень. Свідченням використання придбаних товарів під час надання послуг з ремонту автомобільної та дорожньої техніки, а також продажу запчастин є долучені позивачем та досліджені у судовому засіданні акти списання товарно-матеріальних цінностей, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткові накладні. Отже, реальність господарської операції з поставки автозапчастин підтверджена первинними документами.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», дата виникнення права платника податку на податковий кредит не пов'язана з оплатою в бюджет податку на додану вартість. Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника чи його контрагентів. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Тому покликання апелянта про не включення ПП «Львівкомфортгруп-К» податкових зобов'язань за наслідками господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 до податкової звітності, про відсутність підприємства за своїм зареєстрованим місцезнаходженням, а також про анулювання його свідоцтва платника ПДВ, яке відбулось 30.04.2010 року (після завершення господарських операцій з позивачем та видачі податкових накладних), не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені для цього законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність за несплату податку продавцем товару. Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачав обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року у справі №2а-5305/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08.11.2012 року