Рішення № 27323677, 05.11.2012, Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 0101/4178/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

в складі: головуючого судді Гордєйчик Т.Ф.

при секретарі : Осіної Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного Акціонерного Товариства «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним та виключення запису з Реєстру обтяжень нерухомого майна і виключення запису з Реєстру іпотек щодо нього, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 та Публічного Акціонерного Товариства «ПриватБанк», у якому просить визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, якій був укладений 01. 12. 2005 року між Закритим Акціонерним Товариством Комерційним банком «ПриватБанк( в подальшому Публічне Акціонерне Товариство «ПриватБанк») з одного боку та ОСОБА_2 з другого боку і зареєстрований приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі за 4265. Просила також виключити запис з Реєстру обтяжень нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та виключити запис з Реєстру іпотек щодо зазначеного нерухомого майна .

Вимоги мотивовані тим, що у відповідності до рішення Алуштинського міського суду від 10 листопада 2011 року, постановленого у цивільній справі за № 2- 1057/ 11 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7 про визнання договору купівлі -продажу удаваним в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 , визнання покупцем ОСОБА_1 позов було задоволено і покупцем зазначеної квартири визнана ОСОБА_1

Таким чином, ОСОБА_2 не набув права володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном, а тому 01. 12. 2005 року перед укладенням договору іпотеки не мав права передавати цю квартиру у заставу, оскільки воно йому не належить на праві власності.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_8, діючий за довіреністю, позов підтримав у відповідності до наведеного.

Представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_9, діючий за довіреністю, позов не визнав з тих підстав, що на момент укладення договору іпотеки будь - яких перешкод щодо цього взагалі не було. Незважаючи на прийняте судове рішення відносно предмету договору іпотеки, яким являється зазначена спірна квартира, ОСОБА_2 не можливо позбавити прав та обов'язків, що виникли внаслідок укладених ним із Банком кредитного та іпотечного договору, оскільки це суперечить нормам закону, що регулює виникли договірні правовідносини, а також моральним засадам суспільства. Виходить так, що отримавши кредит на купівлю даної квартири і надавши в іпотеку цю квартиру в забезпечення своїх договірних зобов'язань, він позбавлений права на неї , при цьому Банк потребує з нього повернення кредиту та інших санкцій за договором. Взагалі вважає, що за таких обставин постановлене судове рішення, яким право власності на предмет іпотеки майже через 6 років визнається за іншою особою, являється неправильним. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Публічного Акціонерного Товариства «ПриватБанк»у судовому засіданні позов не визнала з тих підстав, що на момент укладення договору іпотеки не існувало будь - яких перешкод для його укладення . Той факт, що на даний час існує судове рішення, у відповідності до якого право власності на предмет іпотеки визнано за іншою особою, то це не тягне за собою визнання такого договору недійсним, оскільки згідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, а тому на придбане ним майно також розповсюджуються положення договору іпотеки. Окрім того, зазначена справа розглянута була за відсутністю представника Банку в той час, як вже існував договір іпотеки. Вважає, що вирішення зазначеною справи за відсутністю представника Банку порушує права останнього, а тому з цих підстав Банк надав апеляцію на це рішення, яка прийнята до провадження Апеляційним судом АР Крим. Окрім того, пояснила, що ОСОБА_2, отримавши кредит у Банку в розмірі 25 000 доларів США на придбання цієї квартири, в подальшому своїх обов'язків за договором кредиту перед Банком не виконав, у зв'язку з чим Банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення виниклої кредитної заборгованості на предмет іпотеки -зазначену квартиру. Справа знаходиться в провадженні іншого судді і на даний час провадження призупинено. Вважає, що саме ці обставини побудили позивачку ОСОБА_1 майже через 5 років після укладення договору іпотеки звернутися із позовом до суду про визнання за неї права власності на цю предмет іпотеки - вказаної квартири, а в подальшому також із даним позовом про визнання цього договору іпотеки недійсним, щоб уникнути взагалі від виконання будь -яких договірних обов'язків . Просила в задоволенні позову відмовити.

Третя особа Приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до суду не з'явилася, не повідомивши про причини своєї неявки. Про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

З приводу вищевикладеного суд зазначає, що неявка осіб , які беруть участь у справі , належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, які свідчать по відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому за таких підстав вважає за можливе розглянути справу за відсутністю третьої особи за наданими матеріалами справи.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши надані матеріали справи, суд прийшов до висновку , що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Так, згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наданих суду доказів та показаннями представників сторін встановлено, що 01. 12. 2005 року відповідач ОСОБА_2 та відповідач Закрите Акціонерне Товариство Комерційний банк «ПриватБанк( в подальшому Публічне Акціонерне Товариство «ПриватБанк») уклали кредитний договір , у відповідності до якого Банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 25 000 доларів США на купівлю квартири АДРЕСА_1.

В той же день між ОСОБА_2 та громадянкою ОСОБА_6 був укладений договір купівлі -продажу вказаної квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований 01. 12. 2005 року в реєстрі за № 4259, згідно до якого ОСОБА_2 купив зазначену квартиру за 48100 гривень ( а.с. 10).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором за вимогою Банка 01. 12. 2005 року був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі за 4265.

Заставна вартість вказаного майна визначалася сторонами в сумі 157 812, 00 гривень

У відповідності до даного іпотечного договору іпотекодержатель у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором має право отримати задоволення за рахунок майна, яке являється предметом іпотеки.

На день укладення вказаних договорів , а саме: станом на 01. 12. 2005 року, інші особи будь -яких претензій або вимог щодо укладення договорів не пред'являли.

Показаннями сторін встановлено, що ОСОБА_2 не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим Банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки - вказану квартиру, але провадження у справі було призупинено, оскільки в травні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання вказаного договору купівлі -продажу квартири недійсним. В подальшому позовні вимоги уточнили і просили визнати договір купівлі - продажу удаваним в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 визнання покупцем ОСОБА_1 та визнання права власності за останньою на цю квартиру.

Рішенням Алуштинського міського суду від 10. 11. 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 04. 04. 2012 року, договір купівлі -продажу спірної квартири , укладений і посвідчений 01. 12. 2005 року, був визнаний удаваним в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 з моменту його укладення, ОСОБА_1 було визнано покупцем цієї квартири та за неї було визнано право власності на вказану квартиру.

Але своє право власності на зазначену квартиру ОСОБА_1 , яке вона набула за рішенням суду, зареєструвала лише 03. 07. 2012 року, про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав за № 34697638 ( а.с. 7).

Згідно до ч.4 ст.334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Позивачка у своїй позовній заяві, а її представник у судовому засіданні стверджують, що виникнення права власності на вказану квартиру, яка являється предметом договору іпотеки, є підставою для визнання такого договору недійсним, при цьому посилаються на положення ст. 203 ЦК України, яка передбачає загальні вимоги , додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, ст. 203 ч. 1 ЦК України вказує, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Але, посилаючись на порушення вказаної норми закону при укладенні спірного договору, позивач не наводить будь -яких доказів в підтвердження своїх доводів.

Частина 2 ст. 203 ЦК України вказує, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Встановлено, що сторони договору іпотеки на момент його укладення та посвідчення являлися цивільно дієздатними.

Частина третя ст. 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а у відповідності до частини п'ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Встановлено і визнавалося у судовому засіданні, що при укладенні та посвідченні спірного договору іпотеки його сторони, відповідачі у справі, діяли у відповідності до їх волевиявлення , яке було направлене саме на наступ наслідків цього договору, із яким погоджуються і на даний час і не оспорюють його.

Щодо посилки позивача на порушення ч. 6 ст. 203 ЦК України, де зазначено, що правочин, що вчиняється батьками ( усиновлювачами), не може суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх , неповнолітніх чи непрацездатних дітей , то вона являється явно безпідставною та надуманою, оскільки на момент вчинення вказаного договору відповідач ОСОБА_2 являвся і являється на даний час повнолітньою, працездатною та дієздатною людиною.

Таким чином, позивачкою та її представником не наведено будь -яких підстав, які свідчать про те, що на момент укладення спірного договору іпотеки були порушені вимоги , які передбачені законом і додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Щодо посилки позивачки на положення ст. 5 Закону України «Про іпотеку», а саме: предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови його належності іпотекодавцю на праві власності, то суд не вбачає будь -яких порушень цієї норми закону при укладенні договору іпотеки, оскільки встановлено, що на момент його укладення відповідач придбав право власності на нього і це його право на той час ніким оскаржене не було.

Той факт, що майже через 6 років право власності на цю квартиру набула інша особа, а саме позивачка ОСОБА_1, не являється підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Так, у відповідності до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку», згідно до якої у разі переходу права власності ( права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою

За таких підстав суд відмовляє у задоволенні позові у повному обсязі заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 334 ч. 4 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного Акціонерного Товариства «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним та виключення запису з Реєстру обтяжень нерухомого майна і виключення запису з Реєстру іпотек щодо нього,

-відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його оголошення апеляційної скарги, а іншими особами, які не були присутні в судовому засіданні, в той же строк з дня отримання копії мотивованого рішення суду.

Суддя

Алуштинського міського суду Т.Ф.Гордєйчик