Рішення № 27322961, 02.11.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2012 р.Справа № 5013/1222/12

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Демидова А.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1222/12

за позовом: Міністерства юстиції України, м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Чорноморський меблевий завод", м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної казначейської служби України, м. Київ

про стягнення 52769,22 грн.

Представники сторін:

від позивача - Кропліс Л.В., довіреність № 9.1-32/1126 від 29.12.2011р. та № 18-107-3 від 19.01.2012р., завідувач сектору представництва інтересів держави в судах України та сприяння у виконанні міжнародних конвенцій ГУЮ у Кіровоградській області;

від відповідача - Муравська О.С., ліквідатор, арбітражний керуючий;

від 3-ї особи - участі не брали;

У судовому засіданні був присутній вільний слухач - Суворов О.М., паспорт серії ЕА 852518 виданий Ленінським РВ УМВС України в Кіровоградській області від 12.07.2001р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Міністерство юстиції України звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Чорноморський меблевий завод" на користь Державного бюджету України збитків у розмірі 52769,22 грн.

Позов мотивовано понесенням Державним бюджетом України збитків на суму 52 769,22 грн., внаслідок виплати державою Україна коштів на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 30.07.2009р. за заявами № 41313/06 та № 42206/06 у справі "Сорокіна та Гончаренко проти України".

Ухвалою господарського суду від 05.09.2012р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну казначейську службу України.

В засіданні суду 02.11.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача позов не заперечив.

Державна казначейська служба України явку представника в судові засідання по даній справі не забезпечила, проте в матеріалах справи містяться її пояснення щодо поданого позову (а.с. 39).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Двома окремими Рішеннями Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.12.2002р. було присуджено стягнути з ВАТ "Чорноморський меблевий завод" заборгованість із заробітної плати і компенсаційні втрати частини заробітної плати на користь Гончаренко Любов Іванівни в сумі 4329,73 грн. та на користь Сорокіної Марії Олексіївни в сумі 6932 грн. (а.с. 23-24).

Невиконання вищевказаних рішень стало наслідком та підставою для звернення Гончаренко Любов Іванівни і Сорокіної Марії Олексіївни із заявами до Європейського суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 30.07.2009р. за результатами розгляду заяв № 41313/06 та № 42206/06 у справі "Сорокіна та Гончаренко проти України" встановлено, що грошові кошти, присуджені заявницям національним судом, залишалися невиплаченими протягом понад шість років та п'ять місяців, тому мало місце порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (а.с. 10-17).

За вказаних обставин Європейським судом постановлено, що держава Україна має сплатити існуючу заборгованість за рішеннями суду, постановленими на користь заявниць як відшкодування матеріальної шкоди; 2000 євро кожній заявниці відшкодування моральної шкоди, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 30.07.2009р. з Державного бюджету України було перераховано кошти Гончаренко Любов Іванівні в сумі 25 512,58 грн. та Сорокіній Марії Олексіївні в сумі 27 256,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 7147 від 15.01.2010р., № 7148 від 15.01.2010р., №2145 від 27.12.2010р. та № 2146 від 27.12.2010р. (а.с. 18-21).

Отже, на виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 30.07.2009р. у справі "Сорокіна та Гончаренко проти України" з Державного бюджету України було сплачено 52 769,22 грн.

Перерахування коштів в сумі 52 769,22 грн. на підставі вищевказаних платіжних доручень підтверджує Державна казначейська служба України листом від 20.09.2012р. за №5-12/3428-13472 (а.с. 39).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 17.06.2011р. виконавче провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини № 41313/06 та № 42206/06 від 30.07.2009 року закінчено у зв'язку з його фактичним повним виконанням (а.с. 22).

Господарський суд при вирішенні спору по суті враховує наступне.

17 липня 1997 р. Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.04 р. міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно зі ст. 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

Крім того, згідно із ст. 2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин. Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. В частині 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі-Закон). Статтею 2 цього Закону встановлено, що рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною.

Згідно зі ст. ст. 3, 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного. Названим Законом передбачено обов'язок Органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу (частина 4 статті 9 названого Закону).

Органом представництва згідно зі статтею 1 цього Закону є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" таким органом є Міністерство юстиції України.

Відповідно до п. 9 ч. 9 розділу VІ Бюджетного кодексу України кошти, відшкодовані державою з державного бюджету вважаються збитками державного бюджету.

Предметом даного спору є вимога позивача про відшкодування за рахунок відповідача збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини від 30.07.2009р.

Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Як встановлено судом, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.12.2002р. набрали законної сили та не були виконані відповідачем.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, статтею 129 Конституції України встановлено засади судочинства, серед яких визначено обов'язковість рішення суду (пункт 9 частини 2).

Обов'язок відповідача щодо своєчасної виплати заробітної плати заявницям полягав відповідно до ст. 43 Конституції України, ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" та вказаних судових рішень, винесених на їх користь.

Порушення відповідачем зазначених норм законів та не виконання рішень суду стало наслідком звернення Гончаренко Любов Іванівни та Сорокіної Марії Олексіївни до Європейського суду з прав людини за захистом порушеного права, що в свою чергу спричинило негативні наслідки у вигляді збитків державі, що підтверджується вищеназваним рішенням Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що відкрите акціонерне товариство "Чорноморський меблевий завод" є винним у тривалому невиконанні рішень Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.12.2002р. на користь заявників, а отже є винним у заподіянні державі матеріальних збитків, у зв'язку з чим відповідач має відшкодувати державі виплачені нею кошти.

З огляду на викладене, позовні вимоги Міністерства юстиції України про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Чорноморський меблевий завод" 52769,22 грн. збитків підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції із змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011р.) судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як визначено п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Міністерство юстиції України звільняється від сплати судового збору - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України.

Одночасно, згідно з підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Частиною 1 ст. 4 названого вище Закону унормовано, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 1 січня 2012 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 1073 грн. (місячний розмір), що визначено ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

Враховуючи, що ціна позову у даній справі становить 52 769,22 грн., то судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України із заявленої Міністерством юстиції України вимоги майнового характеру становить 1609,50 грн. (мінімальний розмір судового збору, встановлений підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Чорноморський меблевий завод" (25006, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 19/26, ідентифікаційний код 30083479) на користь Державного бюджету України (рахунок 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, отримувач Державна казначейська служба України) збитки у розмірі 52 769,22 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Чорноморський меблевий завод" (25006, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 19/26, ідентифікаційний код 30083479) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області, банк: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016, ідентифікаційний код: 38037409, рахунок: 31211206783002, код: 22030001) судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Примірник рішення направити Державній казначейській службі України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, оскільки їх представник не був присутній в судовому засіданні.

Повне рішення складено 07.11.2012р.

Суддя В.В.Тимошевська