Рішення № 27322934, 05.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.12 Справа№ 5015/2572/12 (5015/3676/12)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київдо відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: про: і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД», м. Львів, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Стягнення 194 631,70 грн. та зобов'язання вчинити дії Дочірнє підприємство «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс», м. Трускавець Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД», м. Львів, про: визнання права користування майном та зобов'язання передати майно у найм Суддя О.Долінська При секретарі Н. Вашкевич За участю представників:позивача:Зубкова М.І. -дов. № б/н від 23.05.2012 р.відповідача: 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: 3-тя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:Вихованський Р.І. -дов. № б/н від 17.07.2012 р. не з'явилася. не з'явилася. Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 26, 27 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД»про стягнення 194 631,70 грн. та зобов'язання вчинити дії. Ухвалою від 22.06.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.07.2012 р.

Рух справи відображено в ухвалах, що містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору фінансового лізингу №UA12L-10-05 від 14 липня 2010 року допустив порушення в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 185 031,70 грн. Крім того, позивачу завдано збитків у розмірі 9'600,00 грн., які витрачено на оплату правової допомоги адвокатської компанії. Позивач просить стягнути ці кошти з відповідача. З огляду на припинення дії зазначеного договору 27.05.2012 р., позивач просить зобов'язати відповідача повернути об'єкт лізингу -екскаватор гусеничний Катерпіллар, модель САТ 330D, серійний номер СAТ0320DРFAL01682 вартістю 1 501 760,00 грн.

В судовому засідання 25.07.2012 р. представник відповідача подав клопотання, яким просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»Екскаватора гусеничного Катерпіллар, модель САТ 320D, серійний номер САТ 0320DPFAL01682 та заборони відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівської області здійснювати вилучення в Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД»Екскаватора гусеничного Катерпіллар, модель САТ 320D, серійний номер САТ 0320DPFAL01682 за виконавчим провадженням №33426511.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову в цій справі з огляду на таке.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.07.2012 р. у задоволенні заяви відповідача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.08.2012 р. у даній справі залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (вул. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000).

Ухвало господарського суду Львівської області від 09.08.2012 р.за коапотанням представника відповідача продовжено строк розгляду справи з 21.08.2012 р. згідно ст. 69 ГПК України.

09.08.2012 р. представником відповідача суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі №5015/2572/12 до розгляду справи№5015/3181/12. Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.08.2012 р. у справі №5015/2572/12 було ухвалено за доцільне подане 09.08.2012р. представником відповідача клопотання про зупинення провадження у справі №5015/2572/12 до вирішення господарським судом Львівської області справи №5015/3181/12, розглянути по суті в наступному судовому засідання за участю всіх учасників судового процесу в сукупності з поданими доказами по справі поясненнями і запереченнями.

Клопотання мотивовано тим, що позивач уже реалізував своє право захисту шляхом звернення до нотаріуса, який вчинив виконавчий напис про повернення об'єкта лізингу. Відповідач оскаржив зазначені виконавчі написи, а тому господарським судом Львівської області розглядається справа №5015/3181/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваленко Олена Миколаївна, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають до виконання. З огляду на зазначені обставини, оскільки виконавчою службою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, вважає зазначену господарську справу пов'язаною з цією справою, а тому просить зупинити провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача повністю заперечив проти заявленого клопотання, вважає його таким, що спрямоване на затягування строків вирішення спору. Так, господарська справа про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають до виконання, не свідчить про неможливість вирішення спору у цьому судовому процесі, адже в ньому суд може та повинен проаналізувати обставини справи, з якими закон пов'язує виникнення чи припинення відповідних правовідносин, оцінити такі обставини та надати її правову кваліфікацію. При чому оцінка таких відносини не залежать від рішення у справі №5015/3181/12.

Суд прийшов до висновку, що матеріали справи не містять належних доказів про те, що в провадженні цієї справи неможливо дослідити докази, які становлять зазначений вище предмет доказування, а тому суд відхилив клопотання про зупинення провадження у справі, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга -четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Зазначеного тлумачення дотримується і Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.16 постанови №18 від 26.12.2011 року.

Натомість пов'язаною відповідач вважає справу, предметом якої є визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають до виконання. З огляду на це предметом доказування у цій справі є сукупність обставин, які б свідчили про порушення нотаріусом вимог законодавства в частині визначення підстав вчинення виконавчого напису. У той же час предметом доказування у цій справі є сукупність обставин, які свідчать про порушення відповідачем умов укладеного договору фінансового лізингу, а також про наявність підстав для повернення об'єкта лізингу в судовому порядку внаслідок порушення умов укладеного договору.

Через канцелярію суду 03.09.2012 р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі з копією позовної заяви, так як до господарського суду Львівської області 30.08.2012 р. подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»про визнання недійсними умови договору фінансового лізингу №UA12L-10-05 від 14.07.2010 р. та №UA12L-10. Вважає, що не можливо розглянути справу 5015/2572/12 до розгляду вказаної вище позовної заяви. Представник відповідача подане клопотання підтримав і просить його задоволити.

Представник позивача повністю заперечив проти заявленого клопотання, так як відповідачем подана тільки позовна заява, ухвалу про порушення провадження у справі не надав, а у зв'язку з цим невідомо чи суд порушить провадження ухвалою по поданому позову.Вважає його таким, що спрямоване на затягування строків вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Суд відхилив клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із ненаданням відповідачем доказів порушення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»про визнання недійсними умови договору фінансового лізингу №UA12L-10-05 від 14.07.2010 р. та №UA12L-10. Представник позивача просить задоволити позов з мотивів викладених в позовній заяві і поясненнях та відмовити в задоволенні позову третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, так як він безпідставний.

04.09.2012 р. Дочірнім підприємством «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс»подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД»про визнання права користування майном та зобовязнання передати майно у найм. Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.09.2012 у справі №5015/3676/12 заяву Дочірнього підприємства «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс»прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №5015/2572/12 і справі присвоїно №5015/2572/12. Розгляд справи призначено на 01.10.2012 р.

В судових засіданнях відповідач повністю заперечив проти вимог позову з тих підстав, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. вчинено виконавчий напис №1764 від 22.06.2012 року. Зазначений виконавчий напис скеровано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №33426511 з примусового виконання цього виконавчого напису, про що винесено постанову від 16.07.2012 року. З огляду на це вимоги позивача в частині повернення предмета лізингу уже є задоволеними.

Заперечень стосовно суми заборгованості, відповідачем не висловлено в усній формі підтвердив суму заборгованості перед позивачем по лізингових платежах 179 381,70 грн., вже з врахуванням часткового погашення боргу в сумі 5'650,00 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи платіжні доручення. Крім того, відповідач повністю заперечив проти вимог про стягнення збитків, які полягають у витратах на правову допомогу, оскільки за своєю правовою природою ця сума не належить до судових витрат. Вважає, що договір фінансового лізингу від 14.07.2010 р. не припинив свою дію, а тому вимога позивача про повернення предмету лізингу є безпідставною, з підстав викладених в запереченнях і поясненнях на позов. Позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору підтримує і просить задоволити.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору не виконала вимоги ухвали суду, не забезпечила в судове засідання явку повноважного представника, а віддак суд в силу ст. 75 ГПК України, розглядав заявлений позов за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено Загальні умови договорів фінансового лізингу №UA12L-10 від 24 червня 2010 року (надалі -Загальні умови). За цими умовами сторони припускають можливість укладення між собою як одночасно з підписанням Загальних умов, так і в майбутньому договорів фінансового лізингу техніки, устаткування та/або іншого рухомого майна. З огляду на домовленість сторін про те, що такі договори фінансового лізингу матимуть подібні умови, сторони погодили ці Загальні умови, які сторони мають намір застосовувати в майбутньому на постійній основі стосовно зазначених договорів фінансового лізингу.

Між сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу №UA 12L-10-05 від 14 липня 2010 року (надалі -Договір). За умовами цього договору лізингодавець (позивач у справі) зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений в додатку №1, і надати його лізингоодержувачу (відповідач у справі) в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених в цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами. Загальними Умовами визнаються умови договорів фінансового лізингу №UA 12L-10-05 від 14 липня 2010 року. Додатком 1 до Договору визначено, що предметом лізингу є гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 330D, 2008 р.в., серійний №ГAL01682 (надалі -Екскаватор). У додатку 2 до Договору сторонами погоджено графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди, а в додатку 3 -загальний графік лізингових платежів.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" укладено договір С/С/45-10 купівлі-продажу обладнання від 14 липня 2010 року. За умовами цього договору продавець (ТОВ з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ") зобов'язався продати та поставити, а покупець (позивач у справі) прийняти та оплатити продукцію -гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 330D. Технічна специфікація на Екскаватор погоджена трьома сторонами договору С/С/45-10 купівлі-продажу обладнання від 14 липня 2010 року в додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Екскаватор передано позивачу від продавця за актом приймання-передачі від 27 жовтня 2010 року. Зазначений акт погоджено лізингоодержувачем. Право власності на Екскаватор зареєстровано за позивачем, про що видано свідоцтво про реєстрацію машини серійний номер FAL01682. Екскаватор передано відповідачу у справі за актом прийому-передачі обладнання №15 від 27 липня 2010 року.

Додатковими угодами №1 від 27 липня 2010 року, №2 від 31 жовтня 2011 року до Договору сторонами погоджено уточнений загальний графік платежів за Договором.

Позивачем з дотриманням вимог п. 17.2. Загальних умов, надіслано на адресу відповідача повідомлення №211/05 від 22.05.2012 року про відмову від Договору. Відмова від Договору мотивована тим, що відповідач у порушення умов Договору припинив сплачувати лізингові платежі з грудня 2011 року. В повідомленні просить у визначений строк повернути об'єкт лізингу, тобто -28 травня 2012 року. Станом на 22 травня 2012 року відповідачем допущено перед позивачем заборгованість у сумі 158 686,10 грн. З огляду на це, враховуючи положення статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", пункту 17.2 Загальних умов, позивач відмовився від Договору. Зазначене повідомлення було надіслано відповідачу 22.05.2012 року, про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист, які є в матеріалах справи.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. вчинено виконавчий напис №1768 від 22.06.2012 року про повернення Екскаватора. Зазначений виконавчий напис скеровано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №33425369 з примусового виконання цього виконавчого напису, про що винесено постанову від 16.07.2012 року.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Андреас Неоклеус енд Ко." (виконавець) укладено договір №1/2011 від 17 листопада 2011 року. За умовами цього договору замовник (позивач у справі) час від часу доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги зі стягнення заборгованості та орендованого (переданого в лізинг) майна в судовому порядку. Додатком №13 від 10 квітня 2012 року до договору №1/2011 від 17 листопада 2011 року позивачем замовлено послуги з підготовки та подання позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" за порушення Договору. Вартість послуг становить 9'600,00 грн. Зазначена сума була перерахована виконавцю послуг відповідно до платіжного доручення №6078 від 28 квітня 2012 року.

01.05.2012 р. між Дочірнім підприємством «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД»укладено договір найму техніки з екіпажем, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД»зобов'язується передати Дочірньому підприємству «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс»в тимчасове користування на умовах найму з екіпажем Екскаватор гусеничний Катерпіллар, модель САТ 330D, серійний номер СAТ0320DРFAL01682. Трок користування екскаватором на умовах найму з екіпажем, сторони становили тривалістю в 3 місяці. Згідно п. 1.6., Договору найму техніки з екіпажем від 01.05.2012 р., екскаватор підлягав передачі Дочірньому підприємству «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс»протягом 3 місяців з моменту укладення договору. Пунктом 1.5 вказаного договору визначено, що екскаватор який є предметом найму, перебуває в лізингу Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД»на підставі договору фінансового лізинку №UA 12L-10-05 від 14 липня 2010 року.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Між сторонами у справі виникли взаємні цивільні права та обов'язки на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частинами 1 та 2 статті 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів -фінансовий чи оперативний.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.4.3 Загальних умов передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі. Пунктами 4.1, 4.5 Договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу), а також процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 цього договору. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. Кінцевою датою сплати лізингових платежів (пункт 1.2.32 Загальних умов) є кінцева дата сплати чергового лізингового платежу за відповідний період нарахування, вказана в загальному графіку платежів. Додатковою угодою №2 від 31 жовтня 2011 року до Договору передбачено, що кожний наступний лізинговий платіж повинен бути здійснений до першого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Враховуючи ту обставину, що відповідач у справі припинив сплачувати лізингові платежі з грудня 2011 року, він вважається таким, що прострочив, а тому вимоги позивача про стягнення лізингових платежів є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Що стосується розміру заборгованості, то суд бере до уваги докази, представлені відповідачем про часткову оплату заборгованості в сумі 5 650,00 грн., а тому до задоволення підлягає 179 381,70 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції -заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Стаття 236 Господарського кодексу України встановлює відкритий перелік видів оперативно-господарських санкцій, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що сторони можуть передбачити в договорі інші оперативно-господарські санкції.

В додаток до наведеного суд звертає увагу на норму частини 3 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", за якою лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом. Отже, спеціальним законом сторонам договору фінансового лізингу надано право на власний розсуд визначити умови та підстави відмови від договору.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, визначених статтею 611 Цивільного кодексу України, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Частинами 1 та 3 статті 615 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до пункту 3.1.2 Загальних умов лізингодавець має право відмовитися від Договору у випадках, передбачених чинним законодавством, Договором або Загальними умовами. Пунктом 17.2.1 Загальних умов передбачено, що лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо лізингоодержувач не здійснив у строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Таким чином, оскільки відповідач у справі допустив таке порушення зобов'язання, за яке у позивача виникає право на відмову від договору, позивач реалізував таке право у спосіб, визначений пунктом 17.3 Загальних умов, суд вважає правомірною відмову позивача від Договору.

Пунктом 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Пунктом 18.2 Загальних умов передбачено, що предмет лізингу, про повернення якого лізингодавець висунув вимогу згідно з пунктом 17.3 Загальних умов, підлягає поверненню лізингодавцеві лізингоодержувачем в строк, зазначений в такій вимозі лізингодавця. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний також дотримуватися способу і місця повернення, зазначених у такій вимозі лізингодавця.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань та не повернув об'єкта лізингу у строк, визначений повідомленням -28 травня 2012 року. За таких обставин підставними є вимоги позивача повернути об'єкт лізингу.

Що стосується твердження відповідача про вирішення спору в частині повернення Екскаватора з огляду на вчинення нотаріусом виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження, то суд при оцінці зазначених обставин керувався таким.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як вбачається з пунктів 2, 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року №9-зп, відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, зазначена норма закону не обмежує право позивача на вибір способу захисту свого права. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін та не позбавляє кредитора права на судовий захист. За таких обставин суд управі вирішити спір по суті в частині повернення об'єкта лізингу, хоч нотаріусом і вчинено виконавчий напис.

Що стосується вимог позивача про стягнення 9 600,00 грн. збитків, завданих невиконанням умов Договору, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Як вбачається з матеріалів справи позивач вищевказану суму включив до суми позовних вимог (ціни позову), покликаючись на завдані йому збитки у вигляді здійснених витрат, необхідних для відновлення його порушеного права. Як правову підставу для стягнення згаданих сум зазначає статті 22, 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, та є наслідком невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою відповідальності у формі стягнення збитків є повний склад цивільного правопорушення, а саме: шкода, протиправність поведінки, вина, причинний зв'язок. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Разом з тим, позивач, тлумачачи витрати на правову допомогу як збитки, не звернув уваги на ту обставину, що в силу Господарського процесуального кодексу України такі витрати є судовими та відшкодовуються в порядку, визначеному процесуальним законом. Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Що стосується тлумачення таких витрат як збитки, то в цьому випадку відсутній такий елемент правопорушення, як причинний зв'язок. Цей елемент опосередковує правовий зв'язок між протиправністю та шкодою, завжди характеризується об'єктивністю, незалежністю від волі особи. Наслідком цього є те, що витрати для відновлення порушеного права повинні бути необхідними та достатніми для такого відновлення. Зазначеним умовам та ознакам здійснені позивачем витрати не відповідають, а тому суд відмовляє в задоволенні позову у цій частині.

Що стосується вимог третьої особи яка заявила самостійні вимоги Дочірнього підприємства «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД»про визнання права користування майном та зобов"язання передати майно у найм, то ухвалою від 04.09.2012 заяву Дочірнього підприємства «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс»прийнято до розгляду присвоїно №5015/2572/12. Розгляд справи призначено на 01.10.2012 р. та Дочірнє підприємство «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс»зобов'язано надати суду:

- подати довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (державного реєстратора) про включення до реєстру станом на дату подання позову;подати письмовий відзив на позов документальним і нормативним обґрунтуванням своїх доводів; направити позовну заяву з додатками позивачу та відповідачу, докази відправки надати суду; забезпечити явку повноважного представника в судове засідання;

Однак жодного разу в судові засідання представник Дочірнє підприємство «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс»не зявлявся вимог ухвал суду від 04.09.2012 р., 01.10.2012 р., 29.10.2012 р. не виконав.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, позивача і відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Проте, будучи повідомленим належним чином про дати, час і місце проведення судових засідань (як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвали врученні належним чином), третя особа із самостійними вимогами на премет спору своїм правом на захист позову не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявити взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Витребувані судом документи є доказами, які могли б бути належними доказами, що обґрунтовували б позовні вимоги.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

14 липня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № ІІА12Ь-10-05 (надалі - "Договір"). Загальні Умови договорів фінансового лізингу № ІІА12Ь-10 від 24 червня 2010 року є невід'ємною частиною Договору (надалі - "Загальні Умови").

Відповідно до частини 12 статті 806 Цивільного Кодексу України (надалі - "ЦКУ") за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 2.1. Договору Позивач зобов'язався придбати у обраного Відповідачем продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку № 1 до Договору, та надати Відповідачу у тимчасове володіння та користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у Договорі й Загальних Умовах.

Предметом лізингу за Договором є Екскаватор гусеничний Катерпіллар, модель САТ 3200, серійний номер САТ0320ВРРАЬ01682 вартістю 1 501 760,00 гривень, що на час укладення Договору становило еквівалент 190 000,00 доларів СІЛА (надалі - "Обладнання").

14 липня 2010 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цепелін Україна ТОВ" (надалі - "Продавець") було укладено Договір С/С/44-10 купівлі-продажу Обладнання (надалі - "Договір купівлі-продажу"), за яким Позивач купив у Продавця Обладнання та отримав його від Продавця 27 липня 2010 року згідно Акту прийому-передачі Обладнання від 27 липня 2010 року.

З червня 2011 року Позивач передав Відповідачу Обладнання, підтвердженням чого є Акт прийому-передачі Обладнання № 15 від 27 липня 2010 року.

Відповідно до положень пункту 4.5. Договору, Відповідач зобов'язався сплачувати Позивачу лізингові платежі в порядку і в розмірах, передбачених у Додатку № 2 до цього Договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4. цього Договору, не пізніше Кінцевої Дати Сплати Лізингових Платежів.

Через неналежне виконання зобов'язань Відповідача за Договором, Позивач був змушений звернутися за відновленням свого порушеного права до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості за Договором та повернення Обладнання.

Відповідно до умов Договору і через неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, Договір був припинений 27 травня 2012 року.

Частина 2 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пункт 6.1. Загальних Умов встановлює, що право власності на Обладнання виникає у Позивача з моменту придбання Обладнання та припиняється у разі переходу права власності на Обладнання до Відповідача відповідно до пункту 6.5 Загальних Умов. До моменту набуття Відповідачем права власності на Обладнання відповідно до положень Загальних умов та Договору, Відповідач не має права розпоряджатись Обладнанням. При цьому, Відповідач має право володіння та користування Обладненням відповідно до пункту 6.2 Договору.

Як передбачено абзацом 3 пункту 6.5 Загальних Умов, право власності на Обладнання не переходить до Відповідача в тих випадках, коли цими Загальними Умовами та/або Договором передбачено повернення відповідного Обладнання.

Згідно частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частина 1 статті 774 Цивільного кодексу України передбачає, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, пункт 22.1 Загальних Умов містить норму про те, що Відповідач вправі уступити права за Договором тільки після одержання попереднього письмового дозволу Позивача на таку уступну.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки у Відповідача не виникло право власності на Обладнання він не мав права розпоряджатися цим Обладнанням виходячи з розділу 6 Загальних Умов, Закону України «Про фінансовий лізинг»та норм Цивільного кодексу України та не мав права укладати Договір найму техніки з екіпажем від 1 травня 2012 року з Третьою особою (надалі - Договір найму).

Крім того, на момент укладання Договору найму Третя особа знала про те, що Обладнання є Предметом лізингу за Договором оскільки пунктом 1.5 Договору найму передбачено, що майно. що складає предмет Договору найму, перебуває в лізингу у Відповідача на підставі. Договору, укладеного з Позивачем.

Згідно з ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Приймаючи до уваги той Факт, що Позивачем та Відповідачем було укладено Договір найму із порушеннями та всупереч встановленим нормам Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансовий лізинг»та Договору позовні вимоги Дочірнього підприємства «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс» не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються у відповідності до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог і підлягають до стягнення з відповідача по первісному позову в сумі 4 660,63 грн. на користь позивача, так як спір виник в зв'язку з неналежним виконанням ним взятих на себе зобов'язань, а решта сума судових витрат по первісному позову залишається за позивачем за первісним позовом.

Що стосується стягнення судових витрат за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД», то судові витрати слід залишити за Дочірнім підприємством «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс».

Враховуючи наведене, керуючись статтями 64, 124 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 22, 526, 598, 611, 612, 615, 651, 806 Цивільного кодексу України, статтями 193, 224, 225, 235, 236, 292 Господарського кодексу України, статтями 2, 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтями 1, 43, 27, 33, 38, 43, 49, 69, 79, 81, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" (адреса: вулиця Княгині Ольги, будинок 1-5, місто Львів, Львівська область, 79053; ідентифікаційний код 34672744) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (адреса: вулиця Васильківська, будинок 34, місто Київ, 03022; ідентифікаційний код 35431993) 179 381,70 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів та 4 660,63 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3.Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" (адреса: вулиця Княгині Ольги, будинок 1-5, місто Львів, Львівська область, 79053; ідентифікаційний код 34672744) передати товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (адреса: вулиця Васильківська, будинок 34, місто Київ, 03022; ідентифікаційний код 35431993) екскаватор гусеничний Катерпіллар, модель САТ 330D, серійний номер СAТ0320DРFAL01682 вартістю 1 501 760,00 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

5. Відмовити повністю в задоволенні позову Дочірнього підприємства «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛБУД»про визнання права користування майном та зобовязнання передати майно у найм.

6. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу

України.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 08.11.2012 р.

Суддя Долінська О.З.