Рішення № 27322530, 01.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/12968-2012 01.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Сервісний Дім "Богдан"

до Фізичної особи-підприємця Стецюка Миколи Івановича

про стягнення 19 131,53 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Андрієвський О.О.

від відповідача: Стецюк М.І., Котов С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-Сервісний Дім "Богдан" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Стецюка Миколи Івановича (далі-відповідач) про стягнення суми простроченої заборгованості за майново-господарським зобов'язанням в розмірі 19 131,53 грн., з яких: 16 365,31 грн. основної заборгованості, 669,81 грн. неустойки, 1 636,53 грн. штрафу за перевищення строку оплати за договором понад 30 днів, 126,44 грн. 3% річних від суми простроченого грошового зобов'язання, 335,44 грн. -у розмірі облікової ставки НБУ за користування чужими коштами. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору про технічне обслуговування та ремонт автомобілів за №ТО.11.06-3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.10.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та невиконання ними вимог суду.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позов, в якому частково визнав позов, а частково заперечив, так як під час ремонту ТЗ, а саме демонтажу вузлів та агрегатів тормозної системи, в період з 11.06.2012 р. по 14.06.2012 р. з боку персоналу позивача було пошкоджено деталі з нормальним зносом.

Також у процесі провадження у справі представник відповідача подав клопотання про призначення проведення авто-товарознавчої експертизи з метою одержання відомостей про залишкову вартість деталей.

Розглянувши клопотання відповідача, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є заборгованість за договором, проте відповідач просить призначити експертизу для одержання відомостей про залишкову вартість деталей, що не потребує з'ясування для вирішення спору по справі, оскільки ніяким чином не вплине на результат такого вирішення, а тому суд відмовляє у його задоволенні.

У процесі провадження у справі представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, яка є фактично заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 131,53 грн., з яких: - 14 365,31 грн. основної заборгованості, 669,81 грн. - неустойки, 1 636,53 грн. - штрафу за перевищення строку оплати за договором понад 30 днів, 126,44 грн. - 3% річних, 335,44 грн. - за користування чужими грошовими коштами, оскільки відповідач частково погасив борг у сумі 2 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №12/12 від 31.10.2012 р.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача частково визнав позов у сумі 2 406,34 грн.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.11.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2012 р. між Фізичною особою-підприємцем Стецюком Миколою Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-Сервісний Дім "Богдан" укладено договір про технічне обслуговування та ремонт автомобілів №ТО.11.06-3, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується за завданням відповідача здійснювати ремонт і технічне обслуговування автотранспортних засобів, що належать відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язується за завданням відповідача здійснювати поставку запасних частин, витратних та інших матеріалів, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно п. 5.6. договору надання послуг з технічного обслуговування і ремонту ДТЗ та передача ДТЗ до експлуатації відповідачу здійснюється виключно при наявності попередньої оплати в 100 відсотковому розмірі.

Надання послуг з технічного обслуговування і ремонту ДТЗ та передача ДТЗ до експлуатації відповідачу на умовах відстрочення платежу на термін до 5 (п'яти) календарних днів може здійснюватися за умови:

- якщо згідно належним чином складеного та виконаного замовлення вартість послуг з технічного обслуговування та ремонту ДТЗ складає до 3 000 (трьох тисяч) гривень;

- якщо згідно належним чином складеного та виконаного замовлення вартість послуг з технічного обслуговування та ремонту складає до 5 000 (п'яти тисяч) гривень, з оформленням відповідного письмового дозволу директора сервісного центру позивача та наданням відповідачем гарантійного листа за підписом уповноваженої особи та скріпленої печаткою відповідача про здійснення розрахунків (перерахування коштів) протягом 5 (п'яти) календарних днів.

Пунктом 5.7. договору встановлено, що відпуск /реалізація/ запасних частин відповідачу здійснюється на умовах 100 відсоткової попередньої оплати.

Відповідно до п. 5.6. договору якщо відповідач порушує терміни оплати наданих послуг, відповідач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення грошового зобов'язання.

Згідно п. 6.1. договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані передбачені договором підрядні роботи в обумовлений договором строк на загальну суму 16 365,31 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №АР-0000431 складеного та підписаного 14.06.2012 р. (копія в матеріалах справи).

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 2 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №12/12 від 31.10.2012 р.

14.06.2012 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про технічне обслуговування та ремонт автомобілів №ТО.11.06-3 від 11.06.2012 р., умовами якої передбачено, що сторони досягли згоди про таке: здійснити проведення розрахунків за спожиті послуги, згідно наряду-замовленню від 14.06.2012 р. №431, на умовах розстрочення платежу , а саме: - 1-й платіж у сумі 5 000,00 грн. відповідач здійснює у термін до 16.06.2012 р.; 2-й платіж у сумі 5 000,00 грн. відповідач здійснює у термін до 25.06.2012 р.; 3-й платіж у сумі 6 365,30 грн. відповідач здійснює у термін до 30.06.2012 р.

Відповідно до п. 1.6. додаткової угоди якщо відповідач порушує терміни оплати наданих послуг, передбачених підпунктом 1.1 цієї угоди, відповідач сплачує неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення грошового зобов'язання, а у разі -перевищення строків оплати послуг більше ніж на 30 днів -штраф у розмірі 10 відсотків.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт згідно договору про технічне обслуговування та ремонт автомобілів №ТО.11.06-3 від 11.06.2012 р. в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 14 365,31 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 669,81 грн. неустойки, 1 636,53 грн. штрафу за перевищення строку оплати за договором понад 30 днів, 126,44 грн. 3% річних, 335,44 грн. за користування чужими грошовими коштами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про технічне обслуговування та ремонт автомобілів №ТО.11.06-3 від 11.06.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 2 000,00 грн., в результаті чого заборгував позивачеві 14 365,00 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач вказаний обов'язок не виконав, внаслідок чого прострочив виконання оплати виконаних робіт.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо вчасної оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про технічне обслуговування та ремонт автомобілів №ТО.11.06-3 від 11.06.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 14 365,31 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 669,81 грн. неустойки, 1 636,53 грн. штрафу за перевищення строку оплати за договором понад 30 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, який відповідає вимогам законодавства, а тому судом визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 669,81 грн. пені за період з 16.06.2012 р. по 01.10.2012 р. та 1 636,53 грн. штрафу.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 126,44 грн. 3% річних за період з 16.06.2012 р. по 01.10.2012 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних, який відповідає вимогам законодавства, а тому суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 126,44 грн. 3% річних за період з 16.06.2012 р. по 01.10.2012 р.

Щодо вимоги позивача про стягнення 335,44 грн. за користування чужими грошовими коштами, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так як, ані договором, ані законом не передбачено стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами за несвоєчасну оплату виконаних підрядних робіт, враховуючи, що позивачем застосовано передбачені законом штрафні санкції, суд відмовляє у задоволенні вищевказаної позовної вимоги.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Сервісний Дім "Богдан" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стецюка Миколи Івановича (04108, м. Київ, просп. Правди, буд. 37-А, кв. 89, код ЄДРПОУ - 1949608875) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Сервісний Дім "Богдан" (04080, м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 1-А, код ЄДРПОУ -35185556) 14 365 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 31 коп. -основної заборгованості, 669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. 81 коп. - пені, 1 636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) грн. 53 коп. - штрафу, 126 (сто двадцять шість) грн. 44 коп. - 3% річних та 1 578 (одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім) грн. 17 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.11.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.