Рішення № 27322347, 08.11.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.12р. Справа № 42/5005/7683/2012

За позовом Міністерства юстиції України, м. Київ

до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна казначейська служба України, м. Київ

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Жовтневий відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 9186,85 грн. збитків, завданих Державному бюджету України

Суддя Колісник І.І.

Представники:

Від позивача: Кузьміна І.С., довіреність № 09-19/1/8892 від 02.08.2012 року, провідний спеціаліст відділу представництва інтересів в судах та міжнародного співробітництва Головного управління юстиції у Дніпропетровській області

Від відповідача: Вербицький О.В., довіреність №6/01 від 03.01.2012 року, начальник юридичного відділу

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Міністерство юстиції України звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом та просить стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" збитки, завдані Державному бюджету України, у сумі 9 186,85 грн. на рахунок Державної казначейської служби України 31116115700028, код банку 820172, код ЄДРПОУ 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Київ.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.06.2005 року у справі №2-644-2005 відповідача зобов'язано виплатити на користь Щетиніна В.О. моральну шкоду у сумі 1 000 грн. Вказане рішення суду було виконане Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" через 4 роки і 10 місяців. Під час розгляду Європейським судом у межах справи за заявою № 38747/06, поданою Оніщук Б.М. та 7 іншими заявниками проти України, заяву Щетиніна В.О. №21117/07 щодо тривалого невиконання рішення національного суду Урядом України подано односторонню декларацію про врегулювання питань, викладених у заяві, відповідно до якої держава зобов'язалась сплатити Щетиніну В.О. моральну шкоду у сумі 870 Євро у зв'язку з тривалим невиконанням рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.06.2005 року у справі № 2-644-2005. На виконання взятих зобов'язань Урядом України з Державного бюджету України на особистий рахунок Щетиніна В.О. сплачено 9 186,85 грн. моральної шкоди, що на день здійснення платежу еквівалентно 870 Євро. Правовою підставою звернення з позовом до суду позивач зазначає статті 1166, 1191 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" проти позову заперечує, посилаючись на те, що виконавче провадження з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.06.2005 року у справі №2-644-2005 відкрито 23.08.2005 року. З метою забезпечення виконання рішення накладений арешт на майно на суму 1 100 грн. Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" на Жовтневий відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції покладений обов'язок виконати рішення суду про стягнення 1 000 грн. моральної шкоди на користь Щетиніна О.В. протягом 6 місяців, однак цього зроблено не було. Оскільки відповідач є підприємством паливно-енергетичного комплексу відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (зі змінами і доповненнями) процедура погашення заборгованості періодично зупинялась.

Відповідач не погоджується із заявленими вимогами та зазначає, що відшкодування компенсації в сумі 9 186,85 грн. є позадоговірним, тому до відносин між державою як учасником цивільних відносин та юридичною особою мають застосовуватись норми глави 82 Цивільного кодексу України. Оскільки факт неможливості виконання судового рішення у примусовому порядку державною виконавчою службою у встановлені строки не підтверджений, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача та компенсацією, сплаченою державою на користь заявника за тривале невиконання з боку органів державної влади України судового рішення. Також відповідач звертає увагу суду на відсутність його вини у тривалому невиконанні судового рішення та, як наслідок, підстав для задоволення позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позов з наведених у ньому підстав.

15.10.2012 року від Державної казначейської служби України надійшли пояснення, відповідно до яких 11.05.2011 року за бюджетною програмою 3601170 "Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України" на підставі платіжного доручення Міністерства юстиції України забезпечено перерахування коштів у сумі 9 186,85 грн. на виконання рішення Європейського суду №38747/06, виданого 30.11.2010 року на користь Щетиніна В.О.

25.10.2012 року Жовтневий відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції надав до суду пояснення, відповідно до яких за весь період перебування на виконанні судового рішення заходи примусового стягнення не проводились, так як виконавче провадження було зупинено на підставі пункту 8 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі ухвал господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів (від 30.07.2002 року у справі №Б15/112/02, від 23.07.2003 року у справі №Б15/98/03, від 07.04.2005 року у справі №Б15/69/05). Крім того, відповідача віднесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до вимог Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", що також стало підставою для зупинення виконавчого провадження на підставі п.15 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження". У зв'язку з вищевикладеним, державний виконавець був позбавлений можливості примусово проводити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.06.2005 року у справі №2-644-2005.

У судове засідання, яке відбулося 06.11.2012 року, представники третіх осіб-1,2 не з'явилися, про день, час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розгляд справи був відкладений з 04.10.2012 року на 16.10.2012 року, з 16.10.2012 року на 25.10.2012 року, з 25.10.2012 року на 06.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2012 року строк розгляду спору продовжений на 15 днів до 20.11.2012 року.

У судовому засіданні 06.11.2012 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.06.2005 року у справі №2-644-2005 стягнуто з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на користь Щетиніна Володимира Олександровича моральну шкоду в сумі 1 000 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 23.07.2005 року.

На виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.06.2005 року у справі № 2-644-2005 Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" платіжним дорученням № 586 від 12.04.2010 року перерахувало 1 000 грн. на рахунок Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції (а.с. 32).

14 грудня 2010 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі за заявою № 38747/06, поданою Богданією Миколаївною Оніщук, та 7 іншими заявами проти України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.12.2010 року у справі за заявою №38747/06, поданою Богданією Миколаївною Оніщук, та 7 іншими заявами проти України, зазначено, що у дати, зазначені в доданій таблиці, національні суди, ухваливши рішення на користь заявників, зобов'язали відповідачів (суб'єктів владних повноважень) сплатити різні суми заявникам, проте відповідачі затримали їх виконання, в тому числі й рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.06.2005 року у справі № 2-644-2005 на користь Щетиніна Володимира Олександровича, 1939 року народження (номер заяви 21117/07).

З метою вирішення питань, порушених у заявах, до Європейського суду Урядом України було подано односторонню декларацію щодо відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди та судових витрат заявників та заборгованості за рішеннями національних судів. Розглянувши умови, викладені в декларації Уряду, Європейський суд прийняв її як намір надати заявникам відшкодування відповідно до пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" та зазначив, що суми відшкодування, які Уряд запропонував заявникам, відповідають сумам, які Суд присуджує у подібних справах з урахуванням, серед іншого, конкретного строку затримки у кожній окремій справі.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 14.12.2010 року Уряд України визнав надмірну тривалість виконання рішень у справах заявників та готовий виплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями національних органів та ex gratia суми, наведені у додатку до цієї декларації.

Суми зазначені у додатку, є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі судових витрат, та звільнені від будь-яких податків. Кошти виплачуються протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити ці суми протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справ.

За тривале виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.06.2005 року у справі № 2-644-2005 на користь Щетиніна Володимира Олександровича, 1939 року народження (номер заяви 21117/07) Урядом України запропонована компенсація в сумі 870 Євро.

Рішення Європейського суду від 14.12.2010 року було виконано за рахунок Державного бюджету, що підтверджується платіжним дорученням № 9803 від 08.05.2011 року на суму 9 186,85 грн. (а.с. 11).

Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати державі виплачені кошти в порядку статті 1191 Цивільного кодексу України, проти чого останній заперечує, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006 року (зі змінами і доповненнями) "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на Міністерство юстиції покладено функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, право зворотної вимоги (регресу) на підставі цієї норми виникає саме до винної особи.

Зі змісту частини 5 статті 9 Закону та статті 1191 Цивільного кодексу України випливає, що держава Україна в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

З огляду на матеріали справи та висновки Європейського суду з прав людини, які не містять посилань про наявність порушень пункту 1 статті 6 Конвенції саме з вини Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", як юридичної особи, під час розгляду справи було встановлено відсутність вини відповідача у тривалому невиконанні органами державної влади України рішення суду та причинного зв'язку між його діями та моральною шкодою, заподіяною органами державної влади України внаслідок тривалого невиконання рішення суду.

Оскільки стягнення з відповідача зазначеної у позові суми пов'язується лише із його статусом як боржника за рішенням місцевого загального суду, що саме по собі не дає правових підстав для покладення на нього регресу, під час розгляду справи господарським судом не встановлено таких винних дій відповідача, про які зазначено у статті 1191 Цивільного кодексу України, та з якими пов'язуються у позові правові підстави у вигляді тривалого невиконання вказаного рішення національного суду. За таких обставин у господарського суду не має правових підстав вважати, що спірна сума коштів підлягає стягненню саме з відповідача, тому господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Подібна правова позиція викладена у судових рішеннях зі справи господарського суду Донецької області №20/21, з висновками якої погодився Верховний Суд України своєю постановою від 20.12.2010 року, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою як для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, так і для всіх судів України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.І. Колісник Повне рішення складено 08.11.2012 року