Постанова № 27321915, 07.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р.

Справа № 5008/1385/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного

майна України по Закарпатській області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 23.08.2012р.

у справі господарського суду Закарпатської області №5008/1385/2011

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Закарпатській області

до 1) Чопської митниці;

2) Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська

залізниця"

про зобов'язання Чопської митниці повернути Державному територіально

галузевому об'єднанню "Львівська залізниця" займані приміщення,

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Чопської митниці та Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" і просило суд зобов'язати Чопську митницю повернути ДТГО "Львівська залізниця" займані приміщення шляхом підписання актів приймання-передачі за договорами оренди №57-06/06-05 від 25.04.2006р., №58-06/06-05 від 25.04.2006р., №13-06/06-05 від 24.01.2006р., №03-07/06-05 від 25.04.2007р., №11-06/06-05 від 24.01.2006р., №10-06/06-05 від 24.01.2006р. та подати їх позивачу, а також зобов'язати ДТГО "Львівська залізниця" підписати акти приймання-передачі за вказаними договорами оренди та надати їх позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані закінченням строку дії вказаних договорів оренди та відсутністю погодження між сторонами питання про їх продовження.

Відповідач 1 проти заявлених до нього вимог заперечує посилаючись на те, акти приймання-передачі ним підписані та передані позивачу. Стосовно фактичного звільнення орендованих приміщень, то відповідач 1 стверджує, що договорами оренди не передбачено умови звільнення приміщень, а лише встановлюється домовленість сторін про те, що приміщення вважаються повернутими з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі.

Відповідач 2 також заперечує проти задоволення позову та зазначає, що підписання актів приймання-передачі за договорами оренди не призведе до фактичного звільнення майна орендарем, якому відповідно до Митного кодексу України відповідач 2 повинен надати приміщення.

До ухвалення рішення по суті позивач відмовився від позовних вимог до відповідача 1 у зв'язку з підписанням останнім актів приймання-передачі майна.

Отже, предметом розгляду є вимога позивача про зобов'язання відповідача 2 (балансоутримувача) підписати акти приймання-передачі за договорами оренди та надати їх позивачу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.06.2012р. (суддя Мокану В.В.) позов задоволено частково: зобов'язано ДТГО "Львівська залізниця" підписати акти приймання-передачі за договорами оренди №57-06/06-05 від 25.04.2006р., №58-06/06-05 від 25.04.2006р., №13-06/06-05 від 24.01.2006р., №03-07/06-05 від 25.04.2007р., №11-06/06-05 від 24.01.2006р., №10-06/06-05 від 24.01.2006р. та надати їх позивачу.

Провадження у справі за вимогами до Чопської митниці припинено.

Рішення мотивовано тим, що оскільки з 01.06.2012р. законодавчо, а саме ст.188 Митного кодексу України, закріплено порядок забезпечення митних органів службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та належними умовами для роботи вказаних органів на безоплатній основі, то вимога про зобов'язання балансоутримувача підписати акти приймання-передачі об'єктів оренди із орендного користування, яка не пов'язана з фактичним звільненням приміщень, не суперечить чинному законодавству.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2012р. (головуючий, суддя Кравчук Н.М., судді Гриців В.М., Мирутенко О.Л.) рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги до ДТГО "Львівська залізниця" скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у її задоволенні з посиланням на те, що підписання актів приймання-передачі без фактичного повернення майна порушує законодавство, яким регламентуються орендні відносини. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що такого способу захисту цивільних прав як зобов'язання підписання актів приймання-передачі статтею 16 ЦК України не передбачено.

В частині припинення провадження у справі за вимогами до Чопської митниці рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що між РВ ФДМУ по Закарпатській області (орендодавець) та Чопською митницею (орендар) було укладено наступні договори оренди:

- договір оренди №57-06/06-05 від 25.04.2006р., об'єктом якого є нежитлові приміщення загальною площею 36 кв. м, розміщені за адресою м.Ужгород, пост ЕЦ "Павлово", що перебувають на балансі ВП "Ужгородська дирекція залізничних перевезень ДТГО "Львівська залізниця"; термін дії договору закінчився 24.11.2010р.;

- договір оренди №58-06/06-05 від 25.04.2006р., об'єкт якого є нежитлові приміщення загальною площею 57,49 кв.м, розміщені за адресою м.Ужгород, вул.Транспортних будівельників, 35, що перебувають на балансі ВП "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця"; термін дії договору оренди закінчився 24.11.2010р.;

- договір оренди №13-06/06-05 від 24.01.2006р. об'єктом якого є вбудовані приміщення головного залізничного вокзалу м.Чоп площею 85 кв. м, розміщеного за адресою м.Чоп, пл.Привокзальна,3), що перебуває на балансі ВП "Вокзал Чоп" ДТГО "Львівська залізниця; термін договору оренди закінчився 31.12.2010р.;

- договір оренди №03-07/06-05 від 25.04.2007р. об'єктом якого є вбудовані приміщення загальною площею 83,4 кв. м в будівлях станції Чоп (в товарній конторі, в конторі передач "Експорт", в конторі передач "Імпорт"), розміщені за адресою м.Чоп, пл.Європейська, 5, що перебувають на балансі ВП "Станція Чоп" ДТГО "Львівська залізниця", термін дії договору оренди закінчився 24.12.2010р.;

- договір оренди №11-06/06-05 від 24.01.2006р. об'єктом якого є приміщення в будові поста електричної централізації станції Салівка площею 25 кв. м, розміщені за адресою: Берегівський район, с.Салівка, що перебувають на балансі ВП "Станція Батьово ДТГО "Львівська залізниця", термін дії договору оренди закінчився 31.12.2010р.;

- договір оренди №10-06/06-05 від 24.01.2006р. об'єктом якого є приміщення в будові пункту передачі вагонів сортувального парку станції Батьово площею 32,2 кв.м, розміщені за адресою: Берегівський район, смт.Батьово, що перебувають на балансі ВП "Станція Батьово ДТГО "Львівська залізниця"; термін дії договору оренди закінчився 31.12.2010р.

Пунктами 12.7. вказаних договорів передбачено, що чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п.5.6. договорів, орендар зобов'язується у разі припинення договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договорів, у разі припинення договору майно повертається орендарем (відповідачем 1) балансоутримувачу (відповідачу 2). Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Судами з'ясовано, що строк дії вказаних договорів оренди закінчився. Пропозиція орендаря щодо продовження орендних відносин, але на інших умовах, орендодавцем не прийнята.

Листом від 20.01.2011р. №18-06-00266 позивач просив відповідача 1 підготувати орендоване майно для передачі його відповідачу 2 (балансоутримувачу) у зв'язку із закінченням терміну дії договорів оренди, підписати з балансоутримувачем акти приймання-передавання повернення майна та в триденний строк надати їх позивачу (а.с.63 т.1).

Матеріалами справи доведено, що відповідач 1 (орендар) не звільнив орендовані приміщення, фактично продовжує ними користуватися, проте акти приймання-передання майна за договорами оренди підписав та направив їх позивачу (орендодавцю).

Спір між сторонами у даній справі виник з приводу вимоги орендодавця до балансоутримувача підписати акти приймання-передавання майна з оренди у зв'язку із закінченням строку дії договорів оренди.

Відмовляючи у задоволенні цієї вимоги, суд апеляційної інстанції послався на те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Так, належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Частиною першою статті 545 ЦК України визначено, що, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Згідно із частиною другою статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, аналіз вказаної норми свідчить, що документ (акт) оформляється як на підтвердження виконання орендарем свого зобов'язання щодо повернення майна з оренди у належному стані, так і на підтвердження прийняття орендодавцем виконання цього зобов'язання орендарем. Тобто вказаний документ має засвідчити факт припинення користування об'єктом оренди.

Отже, вимога підписати акт приймання-передачі майна з оренди відповідатиме передбаченому законом способу захисту лише за умови її поєднання з вимогою орендодавця до орендаря щодо повернення майна з оренди або з вимогою орендаря до орендодавця прийняти майно з оренди.

Оскільки матеріалами справи доведено і підтверджується сторонами, що відповідач 1 продовжує користуватися об'єктами оренди, тобто фактичного повернення майна з оренди не відбулося, то з огляду на вищевикладене вимога позивача до відповідача 2 (балансоутримувача) підписати акти приймання-передавання майна з оренди, а саме засвідчити неіснуючий факт виконання орендарем свого зобов'язання щодо повернення майна з оренди у належному стані, суперечить законодавству, яке регулює орендні правовідносини.

При цьому судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ст.188 Митного кодексу України, який набрав чинності з 01.06.2012р., згідно якої адміністрація прикордонних залізничних станцій, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує митні органи необхідними службовими приміщеннями, не може бути підставою для підписання фіктивних актів приймання-передачі, які мають засвідчити припинення зобов'язань за оплатними договорами оренди.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови немає.

Враховуючи, що подана Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області касаційна скарга не підлягає задоволенню, то з нього підлягає стягненню судовий збір за подання даної скарги у розмірі 751,10 грн., сплата якого була відстрочена ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2012р.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2012р. у справі №5008/1385/2011 –без змін.

2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (88000, м.Ужгород, вул.Собранецька, 60 р/р 37182500900001 ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016, код 22111310) до Державного бюджету України 751,10 (сімсот п'ятдесят одна) грн., 10 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

3. Доручити господарському суду Закарпатської області видати наказ на виконання пункту 2 резолютивної частини цієї постанови.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.