Постанова № 27317295, 05.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 р. 12 год. 22 хв. № 2а-7153/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання -Семеряк М.І.,

представника позивача -Курницького Р.Я.,

представника відповідача -Квасниці Н.Б.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Святибор»до Державної податкової інспекції у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Святибор»(далі -ТзОВ «Святибор») до Державної податкової інспекції у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки підприємства з питань наявності фінансово-господарських відносин із ПП «Д.С.Л.»за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, про що складено акт № 227/22-0/36929649 від 20.07.2012 року, а також про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000862301 та № 0000872301 від 01.08.2012 року.

Ухвалою суду від 13.08.2012 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 05.11.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив. Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні позовних вимог № 4985/10-0007 від 21.09.2012 року. Представник відповідача зазначив, що висновку акту перевірки діяльності позивача є обґрунтованими та підтвердженими, а відтак прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомленні-рішення є правомірними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ст.ст. 20, 75, 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області ДПС від 17.07.2012 року № 155 Державною податковою інспекцією у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТзОВ «Святибор»з питань перевірки наявності фінансово-господарських відносин із ПП «Д.С.Л.»за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, результати якої відображені в Акті № 227/22-0/36929649 від 20.07.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення ТзОВ «Святибор»п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України), у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту у вересні 2011 року на суму 78 464 грн., що привело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками вересня 2011 року. Податковий орган прийшов до висновку, що надані ТзОВ «Святибор»документи підтверджують факт проведення безтоварних операцій по договорах заключних із ПП «Д.С.Л.», оскільки не підтверджується факт транспортування товару, отриманого від ПП «Д.С.Л.»

З урахуванням наведеного, 01.08.2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000862301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 93 109 грн., з яких за основним платежем -74 487 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 622 грн.;

- № 0000872301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 869 та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 967 грн.

Позивач, не погоджуюсь із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних відносин законодавства.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягали у проведенні перевірки діяльності позивача, судом встановлено наступне.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі -ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки -цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з абзацом першим п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з абзацом п'ятим цього ж підпункту документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені статтею 79 Податкового кодексу України. Зокрема, згідно з п.п.79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Чернігові проведено зустрічну звірку ПП «Д.С.Л.»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року та 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено довідку № 5/22/22816624 від 20.04.2012 року. Зустрічною звіркою встановлено, що господарські операції ПП «Д.С.Л.»документально не підтверджуються та не мають реального характеру.

Враховуючи викладене, були проведені перевірки контрагентів ПП «Д.С.Л.». Так, ДПІ у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області ДПС надіслала запит від 10.05.2012 року № 1325/22-0 до ТзОВ «Святибор»про надання підтверджуючих документів щодо реальності здійснення господарських операцій із ПП «Д.С.Л.»за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року. Товариством були надані податковому органу документи: договір купівлі-продажу № 09/1 від 01.09.2011 року, податкові накладні, видаткові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні (згідно листа вх. ДПІ № 2881/10 від 15.06.2011 року).

ДПІ у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області ДПС на підставі ст.ст. 20, 75, 79 Податкового кодексу України було ініційовано проведення документальної позапланової перевірки. У зв'язку з чим, ДПІ у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області ДПС прийнято наказ № 155 від 17.07.2012 року та проінформовано підприємство про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки письмовим повідомленням № 56/22-0 від 17.07.2012 року.

Перевірка проводилась з 17.07.2012 року по 18.07.2012 року. За наслідками перевірки складено Акт № 227/22-0/36929649 від 20.07.2012 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії ДПІ у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області ДПС, які полягали у проведенні позапланової документальної перевірки ТзОВ «Святибор»з питань фінансово-господарських відносин із ПП «Д.С.Л.»за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, відповідали вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про безпідставність висновків податкового органу, наведених в Акті перевірки відповідача № 227/22-0/36929649 від 20.07.2012 року, судом встановлено наступне.

ТзОВ «Святибор»укладено договір купівлі-продажу № 09/1 від 01.09.2011 року із ПП «Д.С.Л.». Сторони договору домовились про те, що ПП «Д.С.Л.»(Постачальник) зобов'язується на замовлення ТзОВ «Святибор»( Покупець) постачати та передавати у власність товар (палетну заготовку, брус, дошку та інші лісопильні матеріали). Найменування товару, його кількість, асортимент, ціна за одиницю товару вказується в накладних, які оформляються на кожну партію товару. Згідно з п. 2 Договору покупець оплачує постачальнику кожну партію товару за ціною, яка вказана в накладних. Дата передачі товару вказується у відповідній накладній (п.3 Договору).

На виконання умов Договору ПП «Д.С.Л.»відвантажено, а ТзОВ «Святибор»придбано товар на суму 470 784 грн., в тому числі ПДВ - 78 464 грн.

Відповідач стверджує, що такі господарські операції фактично не відбулись, оскільки відсутні платіжні документи щодо оплати придбаного товару, довіреності на отримання товару, накази на відрядження тощо, факт транспортування товару, отриманого від ПП «Д.С.Л.»підтверджується документами, які не можуть бути взяті до уваги з урахуванням часу, місця їх складання та наявності відповідних трудових і матеріальних ресурсів.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Для підтвердження реальності взаємовідносин між ТзОВ «Святибор» та ПП «Д.С.Л.» позивачем представлені первинні бухгалтерські документи, зокрема:

- Договір купівлі-продажу № 09/1 від 01.09.2011 року, укладений між ПП «Д.С.Л.»та ТзОВ «Святибор»;

- Видаткові накладні № 6 від 02.09.2011 року, № 13 від 06.09.2011 року, № 24 від 09.09.2011 року, №36 від 12.09.2011 року, №42 від 13.09.2011 року, № 53 від 15.09.2011 року, № 63 від 19.09.2011 року, № 65 від 20.09.2011 року, № 71 від 21.09.2011 року, № 74 від 22.09.2011 року, № 80 від 23.09.2011 року, № 83 від 26.09.2011 року, № 93 від 29.09.2011 року, № 94 від 30.09.2011 року, № 09301 від 30.09.2011 року,

- Податкові накладні № 6 від 02.09.2011 року, № 13 від 06.09.2011 року, № 24 від 09.09.2011 року, №36 від 12.09.2011 року, №42 від 13.09.2011 року, № 53 від 15.09.2011 року, № 63 від 19.09.2011 року, № 65 від 20.09.2011 року, № 71 від 21.09.2011 року, № 74 від 22.09.2011 року, № 80 від 23.09.2011 року, № 83 від 26.09.2011 року, № 93 від 29.09.2011 року, № 94 від 30.09.2011 року;

- Квитанції до прибуткового касового ордера № 402 від 02.04.2012 року, № 403 від 03.04.2012 року, № 404 від 04.04.2012 року, № 405 від 05.04.2012 року, № 406 від 06.04.2012 року, № 409 від 09.04.2012 року, № 410 від 10.04.2012 року, № 411 від 11.04.2012 року, № 412 від 12.04.2012 року, № 413 від 13.04.2012 року, № 416 від 16.04.2012 року, № 417 від 17.04.2012 року, № 418 від 18.04.2012 року, № 419 від 19.04.2012 року, №420 від 20.04.2012 року, № 423 від 23.04.2012 року, № 424 від 24.04.2012 року, № 425 від 25.04.2012 року, № 426 від 26.04.2012 року, № 427 від 27.04.2012 року, № 430 від 30.04.2012 року, № 507 від 07.05.2012 року, № 503 від 03.05.2012 року, № 504 від 04.05.2012 року, № 508 від 08.05.2012 року, № 510 від 10.05.2012 року, № 511 від 11.05.2012 року, № 514 від 14.05.2012 року, № 515 від 15.05.2012 року, № 516 від 16.05.2012 року, № 517 від 17.05.2012 року, № 518 від 18.05.2012 року, № 521 від 21.05.2012 року, № 522 від 22.05.2012 року, № 523 від 23.05.2012 року, № 524 від 24.05.2012 року, №525 від 25.05.2012 року, № 528 від 28.05.2012 року, № 529 від 29.05.2012 року, № 530 від 30.05.2012 року, № 531 від 31.05.2012 року, №601 від 01.06.2012 року, №605 від 05.06.2012 року, № 606 від 06.06.2012 року, № 607 від 07.06.2012 року, № 608 від 08.06.2012 року, № 611 від 11.06.2012 року, № 612 від 12.06.2012 року.

Крім того, позивачем представлені документи подальшого використання придбаного товару в господарській діяльності (видаткові та податкові накладні, платіжні доручення).

Вищевказані первинні бухгалтерські документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено. Крім того, такі документи відображають обсяг, час та місце вчинення господарської операції (поставки товару), проведення оплати.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, суд вважає, що позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Також, суд бере до уваги те, що згідно постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року у справі № 2а-2570/1995/2012 задоволено позов ПП «Д.С.Л.»та визнано протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо проведення зустрічної перевірки з ПП «Д.С.Л.»на підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податкових кредит за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року та з 01.12.2011 по 31.12.2011 року, про що складена довідка від 20.04.2012 року № 5/22/22816624.

Крім того, в акті перевірки № 227/22-0/36929649 від 20.07.2012 року відповідач посилався на висновки, наведені в акті № 625-172-2061417155 від 07.07.2012 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року по взаємовідносинам з ТзОВ «Полтавтехсервіс ХХІ»та ТОВ «Метастіл»Алчевської ОДПІ Луганської області. Відповідач зазначає, що договір про надання експедиційних послуг, укладений між ТОВ «Метастіл»та ФОП ОСОБА_3 та подальша реалізація експедиційних послуг на ТзОВ «Святибор»не спричинили реального настання правових наслідків та суперечать п. 5 ст. 203 ЦК України. Також в акті перевірки відповідач посилається на акт від 05.12.2011 року № 1032/23/34518156 «про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Метастіл»щодо підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Топстаф»за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року»Іванківською МДПІ в Київській області, а також на акт від 30.11.2011 року № 785/23-1/36712385 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Топстаф», з якого вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Топстаф»здійснюється поза межами правового поля. На підставі наведеного відповідач констатує, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «Метастіл»по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства -постачальника ТОВ «Топстаф»за вересень 2011 року, що свідчить про те. що правочин між ТОВ «Топстаф»та підприємствами-контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд бере до уваги те, що предметом перевірки були господарські відносини ТзОВ «Святибор»та ПП «Д.С.Л.», а не господарські операції ФОП ОСОБА_3 з його контрагентами - ТОВ «Метастіл»та ТОВ «Топстаф».

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер. Виходячи з цього конституційного принципу, позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, а «фіктивність»діяльності контрагента підприємства, яка не є доведеною податковим органом, не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів укладених з ними.

ТзОВ «Святибор»представив суду документи, які підтверджують реальний характер господарських відносин із ФОП ОСОБА_3 При цьому, ТзОВ «Святибор»не повинно нести відповідальності за діяльність юридичних осіб, з якими воно не мало господарських відносин.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби від 01.08.2012 року № 0000862301 та № 0000872301.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 08 листопада 2012 року.

Суддя (підпис) В.М. Сакалош

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Сакалош