Постанова № 27317279, 25.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/7571/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Захарової О.В.,

за участю

секретаря судового засідання: Білоконя Д.І.

представників сторін:

від позивача: Тєрєховської Н.Є. (довіреність від 21.03.2012 №01/1608),

від І-го відповідача: Костіна Д.І. (довіреність від 03.05.2012 №1953/10/10-013),

від ІІ-го відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 3 284 816,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби, яка виразилась у ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Стахановський завод феросплавів» податку на додану вартість за травень 2012 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за травень 2012 року, в розмірі 3 284 816,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є платником податку на додану вартість. Як платник податку на додану вартість позивач подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року, якою визначив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 3 284 816,00 грн. У вересні 2012 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби провела виїзну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2012 року, про результати якої 05 вересня 2012 року складено довідку № 92/15-0/00186513.

Перевіркою встановлені обставини сплати Публічним акціонерним товариством «Стахановський завод феросплавів» платіжними дорученнями сум податку на додану вартість у складі вартості товарів (послуг) на користь постачальників у попередньому податковому періоді, та порушень з боку Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» не встановлено. Перевіркою підтверджено відображене у декларації за травень 2012 року бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 3 284 816,00 грн.

На день звернення з даним адміністративним позовом до суду зазначена сума податку на додану вартість на рахунок Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» не надійшла.

В порушення вимог статті 200 Податкового кодексу України Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби за наслідками виїзної позапланової перевірки не надала ані висновку до органу державного казначейства із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, ані рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування. Позивач зазначив, що чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій, що зробив відповідач.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, додатково пояснив, що перевіркою, за результатами якої складена довідка від 05.09.2012, підтверджено відображене у декларації за травень 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 3284816,00 грн. Оскільки перевіркою правильності заявленого ПАТ "Стахановський завод феросплавів" ПДВ до відшкодування з бюджету по декларації за травень 2012 року порушень не встановлено, таким чином законність і обґрунтованість суми відшкодування ПДВ підтверджена самою податковою інспекцією, згідно чинному законодавству України.

Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» згідно п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України разом з декларацією надало до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби додаток №8 про порушення продавцем ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» порядку реєстрації податкових накладних, що підтверджує право позивача для включення сум податку в склад податкового кредиту. Дослідження ланцюжків постачальників до виробника провадиться за ініціативою підрозділу податкової міліції, згідно наказу ГНА України №350 від 18.08.2007, проте відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти лише на підставах, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і законами, статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обов'язок відносно здійснення контролю за дотримання податкового законодавства. В разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього і дана обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у випадку, якщо останній виконав всі передбачені законом умови відносно здобуття такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Тобто, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача-платника податку права на податковий кредит на відповідно на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження. У зв'язку з чим, представник позивача просив позов задовольнити повністю.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення проти адміністративного позову, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заперечуючи проти позову, представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби зазначив, що відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають тільки суми, сплачені у бюджет, випливає із самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України, а також поняття платника податку як особи, що відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України зобов'язана здійснювати утримання і внесення у бюджет податку, який сплачується покупцем. Пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі, бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України, що зумовлює зарахування сум податку на додану вартість до Державного бюджету України, і використовуються, у першу чергу, для бюджетного відшкодування такого податку. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість і відшкодування цього податку за рахунок коштів, сплачених у виді податку. Таким чином, представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби зауважив, що він як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки фактичної сплати сум податку до Державного бюджету України діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органам державної податкової служби України повноважень.

У судовому засіданні представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти адміністративного позову.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

09 жовтня 2012 року до суду від Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області надійшло заперечення проти адміністративного позову від 09.10.2012 за №15-13/6403, в якому Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області просило відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі його представника (Т.1, а.с. 127). Заперечуючи проти позову, представник Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області з посиланням на норми статті 200 Податкового кодексу України зазначив, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів, а позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Враховуючи вищезазначене, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області вважає, що органи казначейства вже не повинні залучатися до справ даної категорії. Також представник Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області зазначив, що орган державної податкової служби висновок до органу державної казначейської служби про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 3 284 816,00 грн. не надавав, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 187 Податкового кодексу України:

- датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1);

- датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункт 187.8);

- попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються чи імпортуються, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (пункт 187.11).

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4);

- платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7);

- до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (пункт 200.8);

- протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10);

- за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11);

- орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12);

- на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13);

- якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14);

- у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.15);

- джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (пункт 200.17).

- суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (пункт 200.23).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом під час судового розгляду справи, що Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» (ідентифікаційний код 00186513) (згідно статуту є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», яке відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 07 квітня 2011 року змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області 12 квітня 2011 року за №1392105 0013 000019, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 757143 (Т.1, а.с. 7, 9-13).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» зареєстроване платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 001865112150, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05 травня 2011 року №100334606 (Т.1, а.с.8).

На виконання вимог пункту 49.18 статті 49, пункту 54.1 статті 54, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» подало до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 21 травня 2012 року з обов'язковими додатками (Т.1, а.с. 48-64). Відповідно до рядку 23 вказаної податкової декларації позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 58 987 грн. (Т.1, а.с. 49).

Згідно з поданим Публічним акціонерним товариством «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби уточнюючим розрахунком від 31.05.2012 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19, складає 3 284 816 грн. (Т.1, а.с. 65-75).

Згідно з поданою Публічним акціонерним товариством «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2012 року від 20 червня 2012 року з урахуванням уточнюючого розрахунку (Т.1, а.с. 13-32), та згідно з розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку, відображена у рядку 23.1 уточнюючого розрахунку, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме квітень 2012 року, складає 3 284 816 гривень (Т.1, а.с. 17, 23).

Відповідно до рядку 19 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року від 20.06.2012 позивачем визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 9 414 801 грн. (Т.1, а.с. 17).

До податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Т.1, а.с. 24).

На підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби №219 від 16.08.2012, відповідно до п.п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186513) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2012 по 30.04.2012 року, за червень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2012 по 31.05.2012, результати якої оформлені довідкою від 05.09.2012 №92/15-0/00186513 (Т.1, а.с. 79-121).

Згідно висновків вищезазначеної довідки, перевіркою не встановлено порушень при відображенні у декларації з ПДВ за квітень 2012 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 3 284 816 гривень та бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2012 року у сумі 3 284 816 гривень.

Перевіркою не встановлено порушень при відображенні у декларації з ПДВ за травень 2012 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 9 414 801 гривень та бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2012 року у сумі 9 414 801 гривень.

Перевіркою не встановлено порушень при відображенні у декларації за червень 2012 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 9 564 129 грн. (Т.1, а.с. 94).

Згідно довідки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби від 05.09.2012 №92/15-0/00186513 про результати позапланової виїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186513) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2012 по 30.04.2012 року, за червень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2012 по 31.05.2012 підтверджено відображене Публічним акціонерним товариством «Стахановський завод феросплавів» у декларації за травень 2012 року від'ємне значення за травень 2012 року в сумі 3 284 816,00 грн. (Т.1, а.с.79-121).

Таким чином, позивачем виконані всі вимоги Податкового кодексу України щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

Відповідно до приписів статті 200 Податкового кодексу України право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Податковий кодекс України не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера. Порушення норм Податкового кодексу України контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Матеріалами справи (договорами, специфікаціями, податковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунками, рахунками-актами приймання виконаних послуг, рахунками-фактурами, видатковими накладними, платіжними дорученнями, реєстром ватажних митних декларацій, вантажними митними деклараціями, товарними та залізничними накладними) підтверджено здійснення позивачем у червні 2011 року, в якому виникло від'ємне значення податку на додану вартість, та липні 2011 року, в якому заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 15417570,00 грн., експортних та імпортних операцій, товарність господарської діяльності позивача та фактичну сплату позивачем - отримувачем товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг) (Т.2, а.с. 1-250; Т.3, а.с. 1-250; Т.4, а.с. 1-250; Т.5, а.с. 1-250; Т.6, а.с. 1-250; Т.7, а.с. 1-250; Т.8, а.с. 1-124).

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства «Авангард» до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 3 284 816,00 грн. належним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає об'єкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за травень 2012 року, у розмірі 3 284 816,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

У відповідності із пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із підпунктом 6 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, відповідно до пункту 23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку. У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою. Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Згідно із статтею 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4)4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

У зв'язку з викладеним Головне управління Державного казначейської служби України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

Податкові органи, як суб'єкти владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, відповідно до Конституції України мають діяти у спосіб, передбачений Податковим кодексом України. В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935 (який був чинним з 04 березня 2011 року до 10 січня 2012 року), щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську у відповідності із вимогами пунктів 200.12 та 200.14 статті 200 Податкового кодексу України повинна була у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або надіслати позивачу податкове повідомлення, в якому зазначити або суму заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, та підстави для її вирахування, або суму перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, та підстави для її вирахування, або про відмову в наданні бюджетного відшкодування з зазначенням підстав відмови.

Після закінчення позапланової виїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186513) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2012 по 30.04.2012 року, за червень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2012 по 31.05.2012, жодних податкових повідомлень Публічному акціонерному товариству «Стахановський завод феросплавів» Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби не надсилалось, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не надавався.

Тобто, утримуючись від надання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби припустилась бездіяльності (бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи) та порушила вимоги Податкового кодексу України щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування податку на додану вартість на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

З огляду на вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 25 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 30 жовтня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 102, 200 Податкового кодексу України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 3 284 816,00 грн., задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування Публічному акціонерному товариства «Стахановський завод феросплавів» податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 3 284 816,00 грн. (три мільйони двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» (ідентифікаційний код 00186513, місцезнаходження: 94000, Луганська область, м. Стаханов, р/р №26003130026039 в ПАТ «Приватбанк» м.Дніпропетровськ, МФО 305299) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 3 284 816,00 грн. (три мільйони двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» (ідентифікаційний код 00186513, місцезнаходження: 94000, Луганська область, м. Стаханов) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2237,06 грн. (дві тисячі двісті тридцять сім гривень 06 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 30 жовтня 2012 року.

СуддяО.В. Захарова