Постанова № 27313996, 31.10.2012, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 0807/3459/2012

Провадження № 2-а/807/118/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2012 м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

в складі головуючого - судді: Курач І.В, при секретарі: Черкашиній О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар Запорізької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області, про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, та зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості

,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахуванні в повному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та просить стягнути з відповідача недоотриману допомогу на оздоровлення у відповідності до зазначеного закону за період з 01.01.2010 року.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 2 групи.

Відповідно до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати.

Він отримує від відповідача щорічну допомогу на оздоровлення в сумі по 120 грн.. Вважає, що йому не донараховано щорічна допомога на оздоровлення за кожен рік.

У лютому 2010 року позивач письмово звернувся до УПСЗН Енергодарської міської ради Запорізької області з заявою про перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення відповідно до вимог Закону, але відповідач відмовив у перерахунку.

Вважає дії відповідача в цій частині неправомірними, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 09.06.2011 року позовні вимоги залишені без розгляду в повному обсязі в зв'язку з пропуском строку звернення до суду ( а.с. 24).

За апеляційною скаргою позивача ( а.с. 26) ухвалою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 року ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 09.06.2011 року було скасовано, та матеріали справи направлені до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження ( а.с. 35).

Справа надійшла до Енергодарського міського суду та передана для подальшого розгляду 03.10.2012 року ( а.с. 36).

Ухвалою Енергодарського міського суду від 04.11.2012 року у справі відкрито провадження в частині вимог, строк звернення до суду який не пропущено - за період з 09.03.2010 року ( а.с. 37).

У судове засідання позивач не з'явився, в тексті позовних вимог зазначив про розгляд справи в його відсутність ( а.с. 2).

Представник відповідача , що діє на підставі довіреності - Тімошева Т.В., в судове засідання не з'явилася, просить суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги не визнала в повному обсязі і просить відмовити в задоволенні позову , про що повідомила суд письмово. До справи надані заперечення, в яких зазначено, що УПСЗН Енергодарської міської ради не має власних коштів, а є лише розпорядником бюджетних коштів ІІІ ступеня. На рахунок управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради не були здійснені відповідні перерахунки бюджетних коштів. Спірна сума фінансується та виплачується в розмірах, встановлених постановами КМУ від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562. Посилаючись на ст. ст. 99,100 КАС України вважає, що строк звернення до суду позивачем пропущено, наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду ( а.с. 40-45).

Дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Позивачем оскаржуються дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення з 2010 року

Судом встановлено, що позивач має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 2 групи і перебуває на обліку в УПСЗН Енергодарської міської ради (а.с. 4-6).

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Виплати на оздоровлення позивачу, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС виплачувалося Управлінням праці та соціального захисту населення в сумі по 120 грн. за 2010 - 2011 роки, виплати в 2012 році на оздоровлення не здійснювались, що підтверджено довідкою УПСЗН Енергодарської міської ради (а.с. 41). Тобто суми, з яких здійснювався розрахунок виплат, передбачених Законом № 796-ХІІ, нараховувалися в розмірах, встановлених постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України ""Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" не уповноважено Кабінет Міністрів зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений законом.

Частиною 1 ст. 67 зазначеного Закону було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат пенсій і компенсацій ( передбачених цим Законом) підвищується Кабінетом Міністрів відповідно до зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, відповідач повинен був здійснювати розрахунок розміру допомоги виходячи з розмірів, встановлених Законом № 796-ХІІ, тому суд вважає дії відповідача неправомірними, оскільки не відповідають вимогам Закону.

Приймаючи до уваги строки позовної давності, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині пред'явлених вимог за проведення перерахунку та виплати за 2010 та 2011 роки.

Щодо вимог перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення за 2012 рік, в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутній предмет спору ( а.с. 41).

Керуючись ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, ст. ст. ст. 2,8-11, 70, 71, 100,159 - 163, 186, 254 КАС України , суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в повному обсязі одноразової допомоги на оздоровлення згідно до ст. 48 Закону України "«Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 та за 2011 роки.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 та за 2011 роки у відповідності до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І. В. Курач