Рішення № 27313431, 14.09.2012, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0306/3759/2012

Провадження № 2/0306/1364/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Ковель 14.09.2012

Ковельський міськрайсуд Волинської обл..

в складі: головуючого судді Логвинюк І. М.,

при секретарі Щесюк Н.Й.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом колективного підприємства «Ковельбуд»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування житловою площею, зняття з реєстрації за місцем реєстрації місця проживання,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що за наказом № 97 від 13.06.89 р. ОСОБА_5 був прийнятий муляром на роботу в КП «Ковельпромбуд», правонаступником якого є позивач. У 1998 р. ОСОБА_5 як працівникові було надано кімн. № 13 пл. 16,2 кв. м. у гуртожитку по вул. Незалежності, 117. У вказаній кімнаті згодом були зареєстровані як дружина та дочка працівника, і відповідачі. Згідно з наказом № 60 від 10.07.00 р., ОСОБА_5 був звільнений з роботи, а у 2003 р. він помер. Відповідач ОСОБА_3 ніколи не працювала у КП «Ковельбуд»(далі позивач, КП). У зв»язку з надаванням кімнати, з відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір найму житлового приміщення, згідно з п. 3 «є»якого вона зобов»язувалась не допускати до проживання осіб, які не зареєстровані за вказаною вище адресою; не здавати житлове приміщення у піднайом; у разі виселення, завчасно повідомляти працівників ЖЕД і здавати їм кімнату та майно, що є власністю позивача. У вказаній вище кімнаті відповідачі не проживають тривалий період, постійно проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначене стверджується актами перевірки паспортного режиму у гуртожитку, повідомленням Ковельського міськрайвідділу внутрішніх справ. У позивача як власника гуртожитку, виникла необхідність надання вказаної кімнати іншим працівникам, які не забезпечені житлом і потребують його. На його вимогу про добровільне зняття з реєстрації, відповідачі не реагують. Вважає, що, відповідно до ст. 71 ЖК України, відповідачі втратили право на житло. Відповідачі забезпечені житлом. Просить позов задовольнити та визнати відповідачів такими, що втратили право на житло, а саме: кімнату № 13 у гуртожитку, розташованому по вул. Незалежності, 117 із зняттям їх з реєстрації за вказаним місцем реєстрації місця проживання, стягнути з відповідачів на його користь судові витрати у справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, обгрунтувавши його вищенаведеними доводами. Суду додатково пояснив, що відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована у вказаному вище гуртожитку, що має статус гуртожитку для одиноких, хоча і не була пов»язана з КП трудовими стосунками, за погодженням з адміністрацією КП. Плата за вищезазначену кімнату у гуртожику відповідачем ОСОБА_3 вноситься постійно та повно. Проміжок часу, на протязі якого відповідачі не проживають у кімнаті гуртожитку, охоплює період з дня складання першого, наданого суду, акта про відсутність відповідачів по місцю реєстрації, до дня звернення позивача з даним позовом до суду. Позивачеві не було відомо тієї обставини, що відповідач ОСОБА_4 вибувала з місця проживання на навчання. Просить у задоволенні позову відмовити.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності відповідачів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні та підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як стверджується копіями: свідоцтва про право власності на об»єкт нерухомого майна серії САА № 180874, виданого 21.06.04 р. на гуртожиток з адмінприміщеннями, розташований по вул. Незалежності, 117 у м. Ковелі Волинської обл.; витягу № 3944150 від 23.04.04 р. про реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно, виданого КП «Волинське облбюро техінвентаризації», позивач є власником вищезазначеного гуртожитка, що, згідно з довідкою № 110 від 31.08.12 р., виданою позивачем, має статус гуртожитку для одиноких працівників та службовців.

Як слідує з довідки № 145 від 16.05.12 р., виданої позивачем, копії карточки форми А для прописки, відповідачі зареєстровані з 1998 р. за адресою: кімн. № 13 в гуртожитку, розташованому по вул. Незалежності, 117 у м. Ковелі Волинської обл.. Та, як вбачається з копії договору найму житлового приміщення в гуртожитку КП «Ковельбуд»від 01.01.06 р., з відповідачем ОСОБА_3 позивачем було укладено вказаний договір, згідно з п. п. «є»п. 3 якого відповідач ОСОБА_3 зобов»язувалась у разі виселення з приміщення, вчасно повідомляти працівників ЖЕД і здавати їм кімнату та майно, що є власністю позивача.

Крім того, відповідач ОСОБА_4 в період до 01.07.12 р. мала інвалідність 3 гр. як інвалід з дитинства, що стверджується копією довідки до акта огляду МСЕК від 30.06.10 р..

Та обставина, що відповідачі на даний час значаться зареєстрованими у кімн. № 3 гуртожитку, розташованого по вул. Незалежності, 117 у м. Ковелі Волинської обл., представником відповідачів не оспорюється.

Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з актів від 10.05.12 р., 08.08.11 р., 31.10.11 р., комісійно було встановлено, що відповідачі у кімн. № 13 гуртожитку не проживають тривалий час.

Згідно з копією листа № 454 від 24.07.12 р., адресованого позивачеві Ковельським МВ У МВС України у Волинській обл. (далі МВ), під час перевірки, проведеної працівниками МВ, встановлено, що відповідач ОСОБА_3 мешкає у с. Радошині і у кімн. № 13 гуртожитку приходить дуже рідко.

Відповідно до довідки № 867, виданої 18.07.12 р. Радошинською сільрадою Ковельського р - ну Волинської обл., відповідач ОСОБА_3, дійсно, без реєстрації проживає у с. Радошині Ковельського р - ну Волинської обл..

Однак, як слідує з довідки № 868, виданої 18.07.12 р. Радошинською сільрадою Ковельського р - ну Волинської обл., відповідач ОСОБА_4 не проживає у с. Радошині Ковельського р - ну Волинської обл.. Вона, відповідно до довідки № 86, виданої 24.07.12 р. ПТУ № 11 (м. Нововолинськ Волинської обл.), копії диплому серії ВС № 41850010, виданого 08.02.12 р., з 01.09.10 р. по 08.02.12 р. навчалась у вказаному навчальному закладі, проживала у гуртожитку по вул. Луцькій, 24/409.

Згідно із ст. 127 ЖК України, для проживання робітників, службовців, інших громадян у період роботи, можуть використовуватись гуртожитки.

Як зазначено у Примірному положенні про гуртожитки, затвердженому постановою РМ Української РСР від 03.06.86 р., гуртожитки, у т.ч. призначені для проживання одиноких громадян - призначаються для проживання робітників, службовців у період роботи або навчання.

Відповідно до ст. ст. 71, 72, 163 ЖК України, у разі тимчасової відсутності наймача або члена його сім»ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім»ї понад 6 міс. у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання у зв»язку з навчанням - протягом усього часу навчання. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності її понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ч. 2, 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться до початку розгляду справи по суті. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 як наймач спірної житлового приміщення, дійсно, понад встановлений законом шестимісячний строк без поважних причин була відсутня по місцю реєстрації свого місця проживання, вказаного позивачем. В судовому засіданні представником даного відповідача не наведено суду будь - яких причин відсутності даного відповідача по місцю реєстрації її місця проживання, що могли б бути розцінені судом як поважні. Прибуття відповідача ОСОБА_3 зрідка, як зазначено у листі Ковельського МВ У МВС України у Волинській обл., у кімнату № 13, з врахуванням інформації, що міститься в актах від 08.08.11 р., 31.10.11 р., 10.05.12 р.; довідці № 867, виданій 18.07.12 р. Радошинською сільрадою Ковельського р - ну Волинської обл., на думку суду, не може бути розцінене як постійне її проживання на спірній житловій площі. Посилання представника позивача на ту обставину, що відповідачами вчасно та у повному обсязі сплачується плата за кімнату у гуртожитку, не свідчить про те, що відповідач ОСОБА_3 постійно проживає по місцю реєстрації свого місця проживання. А тому відповідача ОСОБА_3 слід визнати такою, що втратила право користування житловою площею у кімнаті вказаного вище гуртожитка у зв»язку з відсутністю по місцю реєстрації місця проживання понад встановлені законодавством строки. Ії також слід зняти з реєстрації за вказаною позивачем адресою.

Щодо відповідача ОСОБА_4, то, на думку суду, оскільки вона була зареєстрована на спірній житловій площі на законних підставах, є членом сім»ї ОСОБА_3 як наймача житлового приміщення, в період з 01.09.10 р. по 08.02.12 р. вона навчалась у ПТУ у м. Нововолинську Волинської обл., у листі № 454 від 24.07.12 р. Ковельського МВ У МВС України у Волинській обл. не міститься інформація щодо того, проживає вона у кімн. № 13 гуртожитку, чи ні, у підстав для визнання її такою, що втратила право на спірну житлову площу, немає.

Акти від 08.08.11 р. та 31.10.11 р. стосуються того періоду, коли дана відповідач навчалась у м. Нововолинську, тобто, періоду вибуття її на навчання. Відсутність її по місцю реєстрації місця проживання в період з 01.09.10 р. по 08.02.12 р. була обумовлена поважною причиною. Відповідно до положень п. п. 2 ч. 3 ст. 71 ЖК України, за даним відповідачем до 08.02.12 р. зберігалось спірне жиле приміщення.

Акт від 10.05.12 р., дійсно, свідчить про відсутність відповідача ОСОБА_4 у гуртожитку. Посилання у акті від 10.05.12 р. в тій його частині, що в відповідач ОСОБА_4 не проживає у гуртожитку кілька років, не заслуговує на увагу суду і спростовується як довідкою № 868, виданою 18.07.12 р. Радошинською сільрадою Ковельського р - ну Волинської обл., з якої слідує, що відповідач ОСОБА_4 не проживає у с. Радошині Ковельського р - ну Волинської обл., так і даними про період навчання відповідача ОСОБА_4 згідно з якими з 01.09.10 р. по 08.02.12 р. вона мала право на законний підставах не проживати у гуртожитку. Інших доказів того, що, починаючи з 09.02.12 р. відповідач ОСОБА_4 без поважних причин не проживала на спірній житловій площі, позивачем суду не надано. А тому у задоволенні позовних вимог щодо даного відповідача слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, ч. 4 ст. 130, 213 - 218 ЦПК України, ст. 383 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 163, 127 ЖК України, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою РМ Української РСР від 03.06.86 р., суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловою площею у кімнаті № 13 гуртожитку, належному колективному підприємству «Ковельбуд», розташованому по вул. Незалежності у м. Ковелі Волинської області.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу подано не було.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий:ОСОБА_6