Постанова № 27308140, 23.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-916/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"23" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Борисенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2012 року по справі за їх позовом до Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000433810 від 04.10.2011 року та № 0000423810 від 04.10.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2012 року замінено первинного відповідача Державну податкову адміністрацію в Київській області на Державну податкову службу у Київській області та залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2012 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ДПА в Київській області була проведена документальна виїзна планова перевірка ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ 33096517, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства, за результатами якої позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 4 975 572,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1.00 грн. і збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1 723 461.00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 24 257.00 грн.

Підставою для нарахування податкових зобов'язань відповідачем, зокрема, стало визнання податковим органом взаємовідносин позивача з ПП «Атлант Плюс»та ТОВ «Сталкіс»такими, що не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, з чим апеляційна інстанція не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 червня 2010 року між відокремленим підрозділом Позивача - Філією «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління»та ПП «Атлант Плюс»був укладений договір № АП-0000030 поставки нафтопродуктів, за яким ПП «Атлант Плюс», як продавець, зобов'язалось продати та передати у власність філії «Київського обласного дорожнього управління»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як покупцю, нафтопродукти - бензин А-80, дизпаливо, на загальну суму 700 тисяч гривень.

Відповідно до п. 3.1 Договору АП-0000030/1 товар постачається Покупцю на умовах РСА (згідно редакції Інкотермс - 2000) завантажено в автомобільний транспорт покупця чи засобами Продавця з резервуарів нафтобази.

З наявних у справі доказів вбачається, що частина пального, а саме в червні 2010р. та жовтні 2010р., отримувалась Позивачем від ПП «Атлант Плюс»на підставі талонів.

Транспортування решти товару підтверджується товарно-транспортними накладними, зокрема щодо поставок у грудні 2010р. - товарно-транспортними накладними від 19.12.2010 р., від 20.12.2010 р.; у вересні 2010р. - товарно-транспортною накладною від 23.09.2010 р.;у березні 2010р. - товарно-транспортною накладною від 21.03.2011р.

Також у грудні 2010р. ПП «Атлант Плюс»здійснило на користь позивача поставку керосину, транспортування якого здійснювалось власним транспортом філії позивача, що підтверджується подорожнім листом № 729214 від 03.12.2010 р.

Отримання товару позивачем від ПП «Атлант Плюс»підтверджується видатковими накладними № АП-0000169 від 14.06.2010р., № АП-0000170 від 14.06.2010р., № АП-0000186 від 14.06.2010р., № АП-0000187 від 15.06.2010р., № АП-0000189 від 17.06.2010р., № АП-0000195 від 21.06.2010р., № АП-0000196 від 21.06.2010р., № АП-0000191 від 21.06.2010р., № АП-0000242 від 20.07.2010р., № АП-0000243 від 20.07.2010р., № АП-0000255 від 20.07.2010р.,№ АП-0000256 від 20.07.2010р., № АП-0000359 від 23.09.2010р., № АП-0000420 від 04.10.2010р., № АП-0000433 від 13.10.2010р., № АП-0000434 від 13.10.2010р., № АП-0000448 від 14.10.2010р., № АП-0000449 від 14.10.2010р., № АП-0000464 від 21.10.2010р.,№ АП-0000465 від 21.10.2010р., № АП-0000534 від 08.12.2010р., № АП-0000064 від 22.03.2010р.

Оплата товару позивачем ПП «Атлант Плюс»підтверджується платіжними дорученнями № 225 від 31.03.201 lp.,№ 1292 від 09.12.2010р.,№ 235 від 22.03.2011р.,№ 1141 від 29.10.2010р., № 1079 від 21.10.2010р.,№ 1080 від 21.10.2010р.,№ 1040 від 13.10.2010р.,№ 1039 від 13.10.2010р.,№ 996 від 06.10.2010р.,№ 921 від 22.09.2010р., № 779 від 13.08.2010р., № 818 від 18.08.2010р.,№ 763 від 10.08.2010р.,№ 694 від 19.07.2010р.,№ 650 від 12.07.2010р., № 651 від 12.07.2010р.,№ 596 від 01.07.2010р., № 597 від 01.07.2010р., № 548 від 16.06.2010р., № 554 від 16.06.2010р.. № 539 від 14.06.2010р., № 522 від 11.06.2010р.

Судом першої інстанції було вказано, що надана позивачем копія договору № АП -0000030/1 від 01.06.2010 поставки нафтопродуктів, укладеного між позивачем та ПП «Атлант Плюс», містить підпис директора ПП «Атлант Плюс»та відбиток печатки, водночас не містить підпису особи, яка його укладала від імені позивача та відповідного відбитку печатки, з огляду на що вона не може свідчити про укладання зазначеного договору між позивачем та ПП «Атлант Плюс».

Колегія суддів не приймає до уваги дане твердження, оскільки оцінка факту укладення договору між позивачем та ПП «Атлант Плюс» повинна здійснюватись у сукупності з іншими документами (рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними), що підтверджують господарські операції між позивачем та ПП «Атлант Плюс».

Стверджуючи про відсутність факту укладення договору № АП - 0000030/1 від 01.06.2010 поставки нафтопродуктів, суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 4 ст. 71 КАС України не вжив заходів щодо витребування оригіналу договору № АП - 0000030/1 від 01.06.2010 поставки нафтопродуктів.

Крім того, судом зазначено, що позивачем не надано суду первинних документів про підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Сталкіс».

Як свідчать матеріали справи, позивачем на підставі клопотання № 3 від 13.03.2012р. було долучено до матеріалів справи видаткову накладну TOB «Сталкіс»№ 2200 від 02.11.2010р. та податкову накладну TOB «Сталкіс»від 01.11.2010 р. № 2314.

У якості додатку до додаткових пояснень № 8 від 26.09.2012р. позивачем також надано рахунок фактуру № ФФ 39733 від 01.11.2010р. та платіжне доручення № 830 від 01.11.2010р.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ПП «Атлант Плюс»та ТОВ «Сталкіс»не були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР.

Виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування, податком на додану вартість за наявності первинних документів.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що наявні первинні документи, які містяться в матеріалах справи спростовують висновок суду першої інстанції про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ПП «Атлант Плюс»і TOB «Сталкіс».

Колегія суддів не може також погодитись із висновком суду першої інстанції, що оплата за поставлені товари TOB «Торекс»здійснювалась позивачем за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до пп. 7.3.5 п. 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Частиною 6 статті 22 БК України встановлено, що розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.

Матеріали справи не містять доказів, що позивач мав статус розпорядника бюджетних коштів на момент здійснення господарських операцій з TOB «Торекс»чи здійснював перерахування коштів із відповідного казначейського рахунку.

Факт виконання окремих робіт позивачем на підставі договорів зі Службою автомобільних доріг у Київській області та за рахунок бюджетних коштів, що надходять позивачу від розпорядника бюджетних коштів - Служби автомобільних доріг, не перетворює самого позивача в бюджетну установу чи організацію.

За таких обставин, після надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок позивача такі кошти втрачають свій статус бюджетних коштів і позивач здійснює розпорядження ними без будь-яких обмежень та дотримання правил та процедур, встановлених Бюджетним кодексом України для розпорядження коштами державного бюджету, а тому відображення операцій в податковому обліку позивача та його контрагентів здійснюється за загальними правилами, встановленими податковим законодавством.

Зокрема, дата виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагентів Позивача (і в тому числі TOB «Торекс») визначається у відповідності до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(за правилом першої події), а дата виникнення права на податковий кредит в самого Позивача - за правилами, встановленими пп. 7.2.6. п. 7.2. та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що до взаємовідносин між TOB «Торекс»та Позивачем не можуть застосовуватись норми пп. 7.3.5 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно висновку суду першої інстанції, що оскільки позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних у періоді, який був перевірений, без наявності документального підтвердження запізнення отримання таких податкових накладних, тому відсутні підстави вважати, що податкові накладні були отримані позивачем з запізненням, та він не міг включити суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними до складу податкового кредиту того періоду, у якому вони були виписані, то колегія суддів не може погодитись з таким висновком.

З огляду на те, що Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує дату права виникнення на податковий кредит або з датою списання коштів в оплату вартості товарів (послуг), або з датою отримання відповідної податкової накладної.

При цьому Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлював обов'язку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період, та не передбачає обов'язку платника податку надавати податковому органу будь-яких документальних підтверджень отримання від постачальників податкових накладних саме в тому періоді, в якому вони відображені.

Висновок суду першої інстанції, що ґрунтувався на правовій позиції відповідача, стосовно того, що позивач мав право включити до податкового кредиту лише ті податкові накладні, які отримані рекомендованими листами з повідомленням про вручення із зазначенням на цих листах відбитку календарного штемпеля, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року № 799 «Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій», не відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 вищевказаного порядку останній визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податків відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де встановлена процедура поштових відправлень рекомендованим листом з описом вкладення між платником податків та контролюючим органом.

Отже, застосовування вищезазначеного порядку до відносин між суб'єктами господарювання є невірним, оскільки останні не є і не можуть бути контролюючими органами в розумінні податкового законодавства, а відтак спосіб надання податкових накладних (поштою або особисто, кур'єром або наручно, тощо) вирішується особисто постачальником товарів (послуг), адже обмеження з цього приводу не встановлені жодними правовими актами, а тому це може бути здійснено будь-яким шляхом та у будь-який спосіб.

Враховуючи вище викладене, норми Закону України «Про податок на додану вартість»не встановлювали прямий обов'язок платників податків використовувати поштовий зв'язок для надання податкових накладних.

Крім того, судом першої інстанції не було надано належної оцінки реєстрам, виданих та отриманих податкових накладних, що були долучені в якості доказів по справі, оскільки саме в межах вказаних реєстрів платником податків відображається дата отримання податкових накладних від своїх контрагентів.

З приводу висновку суду першої інстанції про встановлення завищення позивачем валових витрат на суму 25 392 604,00 грн., колегія суддів вказує наступне.

В результаті перевірки показників, відображених у рядку 04.9. декларацій з податку на прибуток, відповідач встановив, що позивач в цьому рядку відобразив збитки, сформовані протягом 2009-2010р. в сумі 25 392 604,00 грн., і такі показники відповідач вважав завищеними, посилаючись при цьому на висновки акту ДПА в Київській області від 19.08.2010р. № 18/38-111/33096417 (за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010 р.) про завищення валових витрат в сумі 25 392 604,00 грн. і необхідність відповідного зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Валові витрати у цій сумі відповідач вважає непідтвердженими відповідними первинними документами, що є порушенням пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 та пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані збитки позивача, що були сформовані протягом 2009-2010р. в сумі 25 392 604,00 грн., складались з валових витрат на суму 3 564 588грн. та з убутку балансової вартості запасів за 1 квартал 2009р. на суму 21 828 016,00 грн.

Валові витрати позивача на суму 3 564 588 грн. підтверджуються належними первинними документами, що були долучені позивачем до матеріалів на підставі клопотання від 13.03.2012 року № 3.

Як свідчать матеріали справи позивач сплачує податок на прибуток консолідовано. При складанні декларації за 1 квартал 2009 року було завищено суму незавершеного виробництва, що призвело до заниження суми валових витрат в цьому податковому періоді.

Виявивши помилку, позивач 01.06.2010р. подав відповідний уточнюючий розрахунок. Але при поданні уточнюючого розрахунку до декларації за 1 квартал 2009 року щодо суми 21 828 016,00 грн. в рядку 2 замість коду 04.2 (убуток балансової вартості запасів) було помилково зазначено код 04.1 (витрати на придбання товарів).

Таким чином, здійснюючи уточнення щодо суми витрат, не врахованих при обчисленні об'єкта оподаткування в попередніх податкових періодах, позивач помилково відобразив їх, як витрати на придбання товарів, замість відображення суми, як убутку балансової вартості запасів. Проте така помилка, з урахуванням того, що до показників рядка 04 (валові витрати) включаються, як показники рядка 04.1, так і 04.2, щодо відображення вірної суми в не тому рядку, не призвела до неправильного обчислення суми валових витрат та, відповідно, об'єкта оподаткування зазначеного періоду.

На підтвердження показників убутку балансової вартості запасів за І квартал 2009р. саме на суму 21 828 016,00 грн., позивачем надано зведені показники по сумах убутку балансової вартості запасів у розрізі кожної філії в Додатку К 1/1 до рядків 01.02, 01.5, 04.2, 04.10 та 07 декларації за період І кв. 2009р.

Відповідні суми по убутку балансової вартості запасів у розрізі кожної філії позивача підтверджуються результатами планових виїзних перевірок структурних підрозділів позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010р., в межах яких податковими органами здійснювалась перевірка правильності показників бухгалтерського обліку убутку балансової вартості по кожному структурному підрозділу позивача.

З огляду на вище викладене, колегія судів дійшла висновку, що відсутні підстави для зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 25 392 604,00 грн., а також відповідного збільшення грошових зобов'язань за податком на прибуток.

Статтею 198 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нової про задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 189, 195, 196, 198, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29травня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»задовольнити.

Скасувати Податкове повідомлення-рішення Державної податкової адміністрації в Київській області від 04.10.2011р. № 0000433810.

Скасувати Податкове повідомлення-рішення Державної податкової адміністрації в Київській області від 04.10.2010р. № 0000423810.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.