Вирок № 27303319, 12.07.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/12798/12

В И Р О К

іменем України

"12" липня 2012 р.

Дніпровський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Метелешко О.В.

при секретарі Розгон А.В.

за участю прокурора Григоренко Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 02 червня 2010 року, приблизно о 01 годині 00 хвилин, знаходячись у дворі будинку № 6 по вул. Берковецькій в м. Києві, сидів та спілкувався на лавці разом з наглядно знайомим ОСОБА_2 та під приводом здійснення телефонного дзвінка, він попросив у останнього мобільний телефон марки «Нокіа 5620», чорного кольору з червоними вставками, вартістю 890 гривень, в середині якого знаходилася сім картка мобільного оператору «Київстар», вартістю 30 гривень, на рахунку, якої знаходилися грошові кошти в сумі 100 гривень, з карткою пам'яті, вартістю 100 гривень. ОСОБА_2 на пропозицію ОСОБА_1 погодився та передав мобільний йому телефон марки «Нокіа 5620», тоді ОСОБА_1 з раптово виниклих корисних спонукань, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, незаконно, шляхом зловживання довірою ОСОБА_2, заволодів вказаним мобільним телефоном, після чого, з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 1120 гривень.

Крім того, 08 березня 2012 року, приблизно о 04 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись за запрошенням власника квартири ОСОБА_3 у коридорі приміщення квартири АДРЕСА_3, в цей час у нього виник злочинний умисел на вчинення крадіжки чужого майна з даної квартири. Реалізуючи свої злочинні дії, спрямовані на таємне повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 перебуваючи на кухні, відчинив тумбу від шафи та побачив, що там знаходяться грошові кошти в сумі 3640 гривень, які належать ОСОБА_3 Діючи умисно, з корисливих намірів, з метою таємного повторного викрадення чужого майна, ОСОБА_1 обрав предметом свого злочинного посягання дані грошові кошти та скориставшись тим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно їх викрав та поклав у задній карман джинсів, в які він був одягнений, після чого, з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 3640 гривень.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі, дав покази про обставини скоєння злочину, викладені в установочній частині вироку, щиро каявся в скоєному та зазначив, що потерпілому ОСОБА_3 відшкодував завдану шкоду в повному обсязі, про що надав підтверджуючі документи.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, (шахрайство), і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 190 КК України.

Крім того, вина ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, є доведеною і тому суд кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України, є злочинами невеликої та середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу підсудного, який під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 144-145, 147-148), за місцем проживання скарг і нарікань від мешканців будинку не надходило (а.с. 146), не працюючого, до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.с. 149).

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття підсудного у вчиненому злочині та повне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин справи, особи винного, його ставлення до скоєного, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням і покласти на підсудного обов'язки, визначені п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речові докази у справі відсутні.

Судові витрати вирішено, згідно зі ст. 93 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 190 -1 (один) рік обмеження волі;

за ч. 2 ст. 185 -2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити ОСОБА_1 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речові докази у справі відсутні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в м. Києві (отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві ГУДКУ у Київській області р/р 31253272210699 код ЗКПО 25575285, МФО 821018, призначення платежу -за проведення експертизи, код послуги 11110) -470 грн. 40 коп. (а.с. 93-103).

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя