Постанова № 27297046, 06.11.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" листопада 2012 р. Справа №5004/1122/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Проскуровський В.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно - руберойдовий комбінат"

на рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2012р.

у справі №5004/1122/12 (суддя Слупко В.Л.)

за позовом Приватного підприємства "Ястреб"

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно - руберойдовий комбінат"

про стягнення 170 832,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.10.2012р. у справі №5004/1122/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ястреб" до Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" про стягнення 170 832,25 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ястреб" 170 832,25 грн. заборгованості, а також 3 416, 65 грн. витрат по оплаті судового збору.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладеного 03.03.2006р. договору №421/1 про надання охоронних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати за плату послуги охорони об'єкту, вказаного у дислокації (додаток №1 до даного Договору).

Вирішуючи спірні правовідносини, судом першої інстанції було встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав в повному обсязі. Крім того, наявними в матеріалах справи актами підтверджується факт виконання позивачем послуг на загальну суму 198 000,00 грн.. Однак, судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих у липні 2009 року охоронних послуг виконав частково у сумі 27 167,75грн.. Таким чином, за відповідачем залишилась заборгованість за надані охоронні послуги в сумі 170 832,25 грн..

З посиланням на ч.1, 3 ст.264, ст.257 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не пропущена позовна давність, оскільки листом №618/03 від 04.10.2012 року відповідач фактично визнав наявність заборгованості за отримані охоронні послуги.

Враховуючи відповідні положення цивільного та господарського законодавства, встановлений факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 170 832,25 грн. та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження останнього, місцевий суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення основної суми боргу в розмірі 170 832,25 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" звернулось з апеляційною скаргою від 12.10.2012р. (вих.№497/03) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2012р. у справі №5004/1122/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне, 04 жовтня 2012 року відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності у даній справі, яка була судом безпідставно залишена без задоволення. Скаржник у своїй позовній заяві здійснює посилання на статті 257, 258 та ч.4 ст.267 ЦК України, згідно яких загальний строк позовної давності встановлено тривалістю у три роки, а сплив цього строку є підставою відмови у позові. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач в своєму позові просить стягнути на його користь кошти за охоронні послуги в період з липня 2009р. по серпень 2009р., проте скаржник стверджує, що позивач звернувся з позовом про стягнення цих коштів лише у вересні 2012р., тобто з пропуском строку позовної давності. Що стосується решти позовних вимог, то скаржник пояснює, що частина актів виконаних робіт, якими позивач намагається довести наявність заборгованості відповідача, підписані невідомою особою та завірені неосновною печаткою підприємства, а тому на думку скаржника такі документи не можуть вважатися належними доказами наявності заборгованості.

Враховуючи вказані вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що суд першої інстанції задоволив позовні вимоги за відсутності на те правових підстав, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити в повному обсязі.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідача наголошує, що доводи скаржника є помилковими, не відповідають дійсності і спростовуються наступними обставинами. Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (оригінали даних актів були оглянуті в судовому засіданні судом першої інстанції) якими підтверджується факт виконання Позивачем своїх договірних зобов`язань по договору про надання охоронних послуг №421/1 від 03.03.2006 року в повному обсязі. Таким чином, позивач стверджує, що суд першої інстанції прийняв правомірне рішення про задоволення позовних вимог, оскільки останні підтвердженні належними доказами. Щодо заяви скаржника про застосування строків позовної давності, позивач посилається на ч.1, 3 ст.264 ЦК України, згідно яких перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново. Так, відповідач 04.10.2010р. надав відповідь у листі за вих.№618/03, згідно якої визнав свою заборгованість за отримані охоронні послуги перед ПП "Ястреб". Таким чином, позивач стверджує, що суд першої інстанції за наявності вказаного вище листа від 04.10.2010р. та з врахуванням приписів ч.3, ст.264 ЦК України, правомірно залишив без задоволення заяву відповідача про застосування строків позовної давності. З врахуванням викладеного, позивач просить суд залишити рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2012 року у справі №5004/1122/12 без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Луцький картонно - руберойдовий комбінат" - без задоволення.

06 листопада 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним рахує, що рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2012 р. у справі №5004/1122/12, слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача - Приватного підприємства "Ястреб" в судове засіданні Рівненського апеляційного господарського суду не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с.56-57), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ястреб" (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" (замовник) було укладено договір №421/1 про надання охоронних послуг (далі по тексту - Договір, а.с.9-13).

Відповідно до п.1.1. Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати за плату послуги охорони об'єкту, вказаного у дислокації (Додаток № 1 до даного Договору).

Згідно п.1.4 щомісячна вартість послуг постів охорони за даним Договором становить 28 300,00 грн. і встановлена з урахуванням 20 % ПДВ.

З додаткової угоди укладеної 04.12.2008р. про внесення змін до договору №421/1 від 03.03.2006р. про надання охоронних послуг вбачається, що сторони внесли зміни в п.1.4 Договору та змінили місячну вартість послуг постів охорони за даним Договором на суму 33 000,00грн. з урахуванням 20% ПДВ.

У відповідності до п.7.2. договору оплата щомісячної суми Договору здійснюється до 05 числа місяця, наступного за звітним, за безготівковим розрахунком. У разі дострокового розірвання договору оплата повинна здійснюватися на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання Акту здачі-прийняття (надання послуг).

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписується Сторонами в останній день поточного місяця. У разі дострокового розірвання договору Акт про надання охоронних послуг підписується сторонами в останній день дії цього Договору (п. 7.3. Договору).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2011 року між сторонами було укладено Угоду про припинення дії договору №421/1 від 03.03.2006р. про надання охоронних послуг (а.с.17).

Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди щодо припинення дії Договору з 01.12.2011 року.

Пунктом 3 даної угоди передбачено, що із укладенням даної угоди зобов'язання замовника щодо оплати вартості охоронних послуг не припиняються і повинні бути виконані у встановлений договором строк.

Крім того, пунктом 4 цієї ж угоди сторони констатували, що охоронні послуги надавались згідно умов Договору від моменту укладення Договору до моменту зняття постів охорони безперервно.

Згідно акту зняття постів від 01.12.2011 року позивач зняв пости охорони з об'єкта відповідача о 10 годині 00 хвилин 01 грудня 2011 року, замовник до виконавця претензій не має (а.с.18).

Визначені Договором зобов'язання позивач виконав в повному обсязі.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме актами здачі-приймання робіт № ОУ-0000922 від 31.07.2009 року, № ОУ-0001048 від 31.08.2009 року, № ОУ-0001233 від 30.09.2009 року, № ОУ-0001381 від 31.10.2009 року, № ОУ-0001547 від 30.11.2009 року, № ОУ-0001712 від 31.12.2009 року, підписаними сторонами договору (а.с.19-24). Згідно з даними актами позивачем виконано послуг на загальну суму 198 000,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, визначені Договором обов'язки по оплаті отриманих послуг виконав частково, а саме сплатив 27 167,75грн, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 170 832,25 грн.

На момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, боржником не було подано жодних доказів на спростування факту наявності заборгованості у вказаній вище сумі за укладеним між сторонами Договором.

Аналізуючи встановлені обставини справи та вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні правоположення діючого законодавства.

Згідно приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Разом з тим, частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В свою чергу, наявними в матеріалах справи доказами належним чином підтверджується факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Докази, які б доводили протилежне, у справі відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги в частині стягнення суми заборгованості за отримані охоронні послуги в розмірі 170 832,25 грн..

Твердження скаржника про те, що позивачем пропущений трьох річний строк позовної давності звернення до суду колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду розцінює, як помилкове.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Нормами статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Під діями по визнанню боргу, слід розуміти дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявний лист (відповідь) відповідача від 04.10.2010р. №618/03 (а.с.16) з якого вбачається, що останній фактично визнав заборгованість за собою за отримані охоронні послуги, яка утворилася до початку 2010 року та не заперечував її наявності.

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав вважати пропущеним строк позовної давності для звернення до суду позивачем за захистом порушених прав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта, адже вони не підкріплені належними доказами.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2012р. у справі №5004/1122/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2012 р. у справі № 5004/1122/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" - без задоволення.

2. Справу № 5004/1122/12 надіслати господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.