Рішення № 27295435, 02.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/12356-2012

02.11.12

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке підприємство «СТЛ Логістик Україна»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Басейн Сервіс»

Про

стягнення 33 566,53 грн.

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники:

Від позивача:

не з’явився

Від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке підприємство «СТЛ Логістик Україна»(далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Басейн Сервіс»(далі-відповідач) про стягнення 33 566,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування №2/З/12-1 від 25.02.2012 р. надав транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 30 450,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 2 039,13 грн., 3% річних у розмірі 407,50 грн. та інфляційних збитків у розмірі 669,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.09.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 05.10.2012 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.10.2012 р. у зв’язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 19.10.2012 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2012 р. у зв’язку із неявкою у судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено до 02.11.2011 р.

31.10.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання представник позивача згідно заявленого клопотання не з’явився.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02125, м. Київ, пр. Алішера Навої, буд. 76, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №23-07/3308-2 від 03.10.2012 р., та вказана в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2012 р. між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) був укладений договір-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування №2/З/12-1 (надалі –Договір №2/З/12-1).

Згідно п. 1.1 Договору №2/З/12-1 цей договір регулює та визначає порядок взаємовідносин експедитора та замовника, які пов’язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування по організації перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом, з наданням інших послуг, узгоджених в замовленнях/доповненнях до цього договору, і які є невід’ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору №2/З/12-1 організація кожного міжнародного перевезення, в рамках цього Договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення.

Згідно із п. 2.3 Договору №2/З/12-1 факт виконання кожного міжнародного автомобільного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним актом виконаних робіт.

Пунктом 3.2.13 Договору №2/З/12-1 визначено, що експедитор зобов’язаний оформляти належним чином акт виконаних робіт та інші документи, зазначені в п. 6.3. Підставою для складання акту є копія СМR –накладної з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу.

Положеннями п. 6.1 Договору №2/З/12-1 визначено, що розрахунки з експедитором за надання транспортно-експедиційних послуг здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту розвантаження автомобіля з вантажем замовника згідно рахунку експедитора.

Відповідно до п. 6.2 Договору №2/З/12-1 після оплати послуг експедитор повинен надавати наступні документи: 1) акт виконаних робіт або копії СМR; 2) оригінал рахунку за надані послуги; 3) податкова накладна.

Згідно із п. 6.3 Договору №2/З/12-1 оплата вартості кожного міжнародного автомобільного перевезення проводиться замовником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі в банк і на розрахунковий рахунок, який вказаний в договорі перевезення.

Із змісту п. 7.2.10 Договору №2/З/12-1 вбачається, що у випадку затримки оплати, замовник виплачує експедитору пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день затримки оплати.

Положеннями п. 10.4 Договору №2/З/12-1 встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 р.

На підставі Договору №2/З/12-1 між позивачем та відповідачем було укладено заявку №б/н від 06.03.2012 р., відповідно до якої позивач зобов’язався організувати перевезення вантажу по маршруту 46043 Castiglione delle Stiviere (Італія) –Київ (Україна). Згідно заявки строк доставки вантажу 7 днів, оплата –2 900,00 євро по курсу НБУ на день прибуття на ТГО, враховуючи НДС. Безготівковий розрахунок по факсовій копії рахунку на протязі 3-х банківських днів після розвантаження автомобіля.

Згідно ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

З метою виконання зобов’язань за Договором №2/З/12-1 від 25.02.2012 р. та Заявкою від 06.03.2012 р. №б/н між позивачем (замовник або експедитор) та ТОВ «Рівнетранссервіс»(перевізник) було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №1301 від 13.01.2012 р (надалі –Договір №1301).

На виконання умов Договору та заявки, позивач організував перевезення вантажу за маршрутом 46043 Castiglione delle Stiviere (Італія) –Київ (Україна) вартість якого становить 2 900,00 євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR) №006482.

20.03.2012 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт №ОУ-0000083 здачі - прийняття робіт (надання послуг), згідно якого позивачем, були надані транспортно-експедиційні послуги з міжнародного перевезення вантажу Італія-Україна по рахунку №С0000085, а відповідачем прийнято наданні послуги на суму 30 450,00 грн.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-000085 від 20.03.2012 р. на суму 30 450,00 грн.

Відповідач грошове зобов’язання за договором та заявкою по оплаті наданих послуг на суму 30 450,00 грн. не виконав

Претензією №21/06/12 від 21.06.2012 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у розмірі 30 450,00 грн. та сплати останнім пені у розмірі 13 093,50 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання, однак останній відповіді не надіслав та вказану заборгованість не відшкодував.

Договір є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно заявки загальна вартість перевезення становить оплата –2 900,00 євро по курсу НБУ на день прибуття на ТГО, враховуючи НДС. Безготівковий розрахунок по факсовій копії рахунку на протязі 3-х банківських днів після розвантаження автомобіля.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі заявки по перевезенню вантажу підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №006482 (в т.ч. відтиском печатки позивача в графі 24, що засвідчує отримання останнім вантажу).

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов’язання з оплати вартості послуг із перевезення вантажу у розмірі 30 450,00 грн. на підставі Договору та заявки.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заявкою визначено наступний порядок розрахунків: безготівковий розрахунок по факсовій копії рахунку на протязі 3-х банківських днів після розвантаження автомобіля.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи визначені заявкою терміни оплати, строк виконання грошового зобов’язання відповідача по сплаті наданих послуг за Договором та заявкою на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 30 450,00 грн. на підставі Договору та заявки за надані послуги з організації перевезення вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача, про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30 450,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 039,13 грн., 3% річних у 407,50 грн. та інфляційних збитків у розмірі 669,90 грн. за період з 28.03.2012 р. по 06.09.2012 р. за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті наданих послуг з організації перевезення вантажу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Із змісту п. 7.2.10 Договору вбачається, що у випадку затримки оплати, замовник виплачує експедитору пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день затримки оплати.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у період за період з 28.03.2012 р. по 06.09.2012 року.

За перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку пені, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2 034,16 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 4,97 грн. необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних збитків, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає: 3% річних у розмірі 407,95 грн. та інфляційні збитки у розмірі -334,95 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 28.03.2012 р. по 06.09.2012 р.

За перерахунком суду розмір інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача, становить -334,95 грн., що має невід’ємне значення, а тому суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність частково задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 30 450,00 грн., пені у розмірі 2 034,16 грн. та 3% річних у розмірі 407,50 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Басейн Сервіс»(02125, м. Київ, проспект Алішера Навої, буд. 76, код ЄДРПОУ 31953792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке підприємство «СТЛ Логістик Україна»»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 5, код ЄДРПОУ 36843918) 30 450 (тридцять тисяч чотириста п’ятдесят) грн. 00 коп. –основного боргу, пеню у розмірі 2 034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 16 коп., 407 (чотириста сім) грн. 50 коп. –3% річних та 1 577 (одну тисячу п’ятсот сімдесят сім) грн. 14 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 02.11.2012 р.