Ухвала суду № 27284334, 30.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року м. Київ К-3193/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Ольшанського»

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 04 грудня 2008 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року

у справі № 7/693/06

за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Миколаєва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Ольшанського»

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 96 090,15 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 04 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року, позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Миколаєва (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Ольшанського»(відповідач) задоволено. Стягнуто з ТОВ «ім. Ольшанського»на користь Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 96 090,15 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Миколаївської області від 04 грудня 2008 року, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року та закриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ім. Ольшанського»з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої складено акт № 44/23-00466891 від 02 лютого 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято рішення № 0000152301/0 від 10 лютого 2006 року, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 96 090,15 грн.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій на загальну суму в розмірі 19 218,03 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Статтею 25 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 -24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Крім того, як встановлено судами, рішення № 0000152301/0 від 10 лютого 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржено відповідачем в судовому порядку.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 14 червня 2006 року у справі № 15/145/06 , залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року та Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про пропущення ДПІ у Жовтневому районі м. Миколаєва строку звернення до суду з позовом про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України (далі -ГК України), оскільки, встановлений статтею 250 ГК України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації і не має безпосереднього відношення до строку звернення до суду, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Жовтневому районі м. Миколаєва з позовом до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, звернення до суду з позовом 28 листопада 2006 року про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, застосованих рішенням № 0000152301/0 від 10 лютого 2006 року, здійснено ДПІ у Жовтневому районі м. Миколаєва в межах строку, визначеного частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Жовтневому районі м. Миколаєва з позовом до суду).

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Миколаївської області від 04 грудня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Ольшанського» відхилити, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 04 грудня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.