Ухвала суду № 27284197, 23.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року м. Київ К-27412/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року

у справі № 12/76-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна»(правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белнефтехим»; позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (відповідач) задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000262320/0 від 26 лютого 2008 року, № 0000812320/3 від 01 жовтня 2008 року, № 0000852320/3 від 01 жовтня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 569/23-616-32305906 від 13 лютого 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262320/0 від 26 лютого 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 133,00 грн. (1 422,00 грн. -основний платіж, 711,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000812320/3 від 01 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 522,00 грн. (348,00 грн. -основний платіж, 174,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0000852320/3 від 01 жовтня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 968,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв'язку з тим, що спірні податкові накладні не містили юридичної адреси покупця, а також замість номера Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість покупця в них помилково вказано код ЄДРПОУ позивача.

В свою чергу, судами встановлено, що суми податку на додану вартість сплачено позивачем в ціні придбаних у контрагентів товарів в повному обсязі.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, і'мя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

При цьому, слід зазначити, що певні недоліки допущені при заповненні податкової накладної не роблять її недійсною, а також не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.