Ухвала суду № 27283508, 23.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/37218/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року

у справі № 2а-5689/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби,

за участю Прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»(позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000100040 від 13 квітня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ СП «НІБУЛОН»8,50 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ СП «НІБУЛОН»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старагро-М», Товариством з обмеженою відповідальністю «Судносервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Транском-Юг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Шторм», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю «Січеслав», Приватним підприємством фірмою «Фліп», Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4, Приватним підприємством «Стар-Маркет», Товариством з обмеженою відповідальністю «Луч», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, Товариством з обмеженою відповідальністю «Факел», Товариством з обмеженою відповідальністю «Жеті», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Віка Д», Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРИДІАН СА», Приватним підприємством «Агріка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелпромсервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Холес Трейд», Приватним підприємством «Кремінь-Агро-Колос», Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_6, Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_7, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальзернотрейд», Приватним підприємством «Мартрейд», Закритим акціонерним товариством «КНХБ-Інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Рост-Інвест-Агро», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагоріс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромарин М», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Статус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Акордбуд», Приватним підприємством «Зерно-Маркет», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросейл»по звітним деклараціям з податку на додану вартість за червень 2008 року - грудень 2010 року, за результатами якої складно акт № 336/40/14291113 від 29 березня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000100040 від 13 квітня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 84 281 598,20 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7 339 905,57 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Старагро-М», ТОВ «Судносервіс», ТОВ «Транском-Юг», ТОВ «Шторм», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Січеслав», ПП фірмою «Фліп», СПД-ФО ОСОБА_4, ПП «Стар-Маркет», ТОВ «Луч», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Факел», ТОВ «Жеті», ТОВ «Агро-Віка Д», ТОВ «МЕРИДІАН СА», ПП «Агріка», ТОВ «Інтелпромсервіс», ТОВ «Холес Трейд», ПП «Кремінь-Агро-Колос», СПД-ФО ОСОБА_6, СПД-ФО ОСОБА_7, ТОВ «Ковальзернотрейд», ПП «Мартрейд», ЗАТ «КНХБ-Інвест», ТОВ «Агротрейд», ТОВ «Рост-Інвест-Агро», ТОВ «Вагоріс», ТОВ «Агромарин М», ТОВ «Агро-Статус», ТОВ «Акордбуд», ПП «Зерно-Маркет», ТОВ «Агросейл», з огляду на відсутність факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемність правочинів, укладених між ТОВ СП «НІБУЛОН»та вказаними контрагентами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з підстав неможливості реального здійснення переліченими суб'єктами господарювання спірних операцій з урахуванням часу, кількості працівників на підприємствах, тобто відсутності необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ТОВ СП «НІБУЛОН» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей та підрядних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Фактичне виконання спірних господарських операцій підтверджується договорами поставки з додатками, договорами підряду, накладними та видатковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт, рахунками та рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.

Крім того, реальність переміщення сільськогосподарської продукції від контрагентів до позивача, а також її подальша реалізація на експорт підтверджуються договорами складського зберігання зерна з додатками, складськими квитанціями, товарно-транспортними накладними, накладними на маршрут або групу вагонів, дорученнями на відвантаження експортних вантажів, вантажними митними деклараціями, зовнішньоекономічними контрактами, біржовими контрактами, посвідченнями про реєстрацію біржових контрактів, здавальними актами.

Також, судами встановлено, що на момент виписки на адресу позивача податкових накладних його контрагенти знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідні Свідоцтва.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання податкового органу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2009 року у справі № 2-3629/09, яким визнано недійсними установчі документи СПД-ФО ОСОБА_4 з дати реєстрації, а саме -з 15 грудня 2004 року, Свідоцтво платника податку на додану вартість № НОМЕР_1 з моменту реєстрації, а саме -з 27 січня 2005 року, а також всі первинні бухгалтерські та податкові документи (товарні, податкові накладні), складені суб'єктом господарювання з моменту реєстрації.

Адже визнання недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності та його Свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такого суб'єкта, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

В свою чергу, факт наявності у СПД-ФО ОСОБА_4 статусу платника податку на додану вартість на момент вчинення спірних господарських операцій з ТОВ СП «НІБУЛОН»відповідачем, як встановлено судами, під сумнів не поставлено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вказане судове рішення не стосується предмету даного спору.

Більш того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що по кожному періоду, в якому у позивача виникало право на бюджетне відшкодування, відповідачем проведено позапланові виїзні перевірки ТОВ СП «НІБУЛОН»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, за результатами яких складено відповідні акти.

При проведенні вказаних перевірок повною мірою досліджувались всі первинні документи щодо взаєморозрахунків позивача з його прямими постачальниками та не встановлено порушень ТОВ СП «НІБУЛОН» вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому, слід зазначити, що пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.