Постанова № 27283433, 26.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2012 р. № 2а-7315/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представників позивача -Джугало О.І., Мартин М.В.

представника відповідача -Кармелюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд»до ДПІ в Шевченківському районі м. Львова Львівської облатсі ДПС про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд»(далі ТзОВ «Екскомбуд») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС (далі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2012 року №0004162300/11819 та №0004172300/11820.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Екскомбуд»з питань господарських взаємовідносин з ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»за серпень, вересень 2011 року 31.07.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення№0004162300, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 96847,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 24212,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0004172300, яким підприємству зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 29182,00 грн.

На думку позивача, вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях.

Позивач заперечує порушення ним п. 198.1, п.198.3 п. 198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки вказує на безумовне виконання вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на фіктивний характер договорів. В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заперечення позовних вимог покликається на те, правочини нібито укладені позивачем із ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»не спричинили реального настання юридичних наслідків. Відповідно до без даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержавних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових договорів та проведення безтоварних операції, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд»(код ЄДРПОУ 32893635) з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»(код ЄДРПОУ 37143832) за серпень та вересень 2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт №1286/22-1/32893635 від 19.07.2012 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог п. 198.1, п.198.3 п. 198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 96847,00 грн. та завищення відємного значенняз податку на додану вартість (рядок 19) в сумі 29182 грн., в тому числі за серпень 2011 року заниження податку на додану вартість в сумі 41524 грн. та за вересень 2011 року заниження податку на додану вартість в сумі 55323 грн. та завищення відємного значення з податку на додану вартість (рядок 19) в сумі 29182 грн. На підставі висновків акту прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно з приписами акту перевірки, контрагентом, що впливає на суму розрахунку податкового зобов'язання та податкового кредиту TзOB «Екскомбуд»за перевіряємий період, є TзOB «БК «Київбудмонтаж».

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Судом встановлено, що 01.08.2011 року між ТзОВ «Екскомбуд»(Замовник) та ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»в (Підрядник) укладено Договір №01-08/11 згідно якого Підрядник в межах договірної ціни зобов'язується виконати на свій ризик власними або додатковими силами будівельні роботи і здати їх обумовлені договором терміни. Місце виконання робіт, їх обсяги і вартість погоджуєються сторонами в межах договірної ціни, що є невідємним додатком до договору. Вартість робіт на об'єкті -житловий будинок по вул. Окружній, 94 в м. Львові згідно Договірної ціни -Додаткового договору №1 станом на 01.08.2011 року складає 102020,57 грн. в т.ч. ПДВ 17003,43 грн., на об'єкті -багатоквартирний житловий будинок по вул. Личаківській , 104 в м. Львові згідно Договірної ціни -додаткового договору №2 станом на 01.08.2011 року складає 95 241,01 грн. в т.ч. ПДВ 15 873,50 грн., на об'єкті -мотельний комплекс за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода згідно Договірної ціни - Додаткового договору №3 станом на 01.08.2011 року складає 51 885,50 грн. в т.ч. ПДВ 8 647,58 грн., на об'єкті -будівництво багатоквартирних житлових будинків по вул. Погулянка, 4а в м. Львові згідно Договірної ціни -додаткового договору №4 станом на 01.08.2011 року складає 349 036,80 грн. в т.ч. ПДВ 58 172,80 грн., на об'єкті -мотельний комплекс за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода згідно Договірної ціни -додаткового договору №5 станом на 01.09.2011 року складає 157 992,77 грн. в т.ч. ПДВ 26 332,13 грн.

На підтвердження факту виконання даних робіт позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за серпень та вересень 2011 року №31108/61, №31108-62, №31108-63, №30109-82, №30109-83 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень та вересень 2011 року.

Долучені до матеріалів справи, податкові накладні від 31.08.2011 року №380, №381, №379, від 30.09.2011 року №407, №406 вказують на відображення господарських операцій з ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»в бухгалтерському, податковому обліку позивача в період серпень, вересень 2011 року. Позивачем також долучено до матеріалів справи платіжні доручення, які свідчать про оплату виконаних робіт.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу.

Згідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку,який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були надані та дослідженні в судовому засіданні податкові накладні: №380 від 31.08.2011 року на суму 95 241,01 грн. в т.ч. ПДВ 15 873,50 грн., №381 від 31.08.2011 року на суму 102 020,57 грн. в т.ч. ПДВ 17 034,28 грн., №379 від 31.08.2011 року на суму 51 885,50 грн. в т.ч. ПДВ 8 647,58 грн., №407 від 30.09.2011 року на суму 157 992,77 грн. в т.ч. ПДВ 26 332,13 грн., №406 від 30.09.2011 року на суму 349 036,80 грн. в т.ч. ПДВ 58 172,80 грн.

Дані податкові накладні відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень 2011 року та в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень, вересень 2011 року, які долучені до матеріалів справи.

Орган державної податкової служби в акті перевірки твердження про порушення норм податкового законодавства позивачем обґрунтовує тим, що податковим органом неможливо провести зустрічну звірку з питань підтвердження господарських відносин з контрагентом ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», оскільки останній не надав відповіді на запит ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.10.2011 року №13614/10/23-611. На момент надіслання запиту податкова адреса підприємства була: м. Київ, вул. Підвисоцького, 10/10 кв. 60. на момент складання довідки про неможливість проведення зустрічної звірки податкова адреса підприємства : м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 8. До ГВПМ ДПІ в Печерському районі м. києва було направлено запит від 03.03.2012 року щодо сприяння в розшуку посадових осіб з метою проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «Київбудмонтаж». Згідно отриманої відповіді від ГВПМ ДПІ в Печерському районі м. Києва податкова адреса, яка зазначена в базі даних, а саме: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 8 відсутня, таким чином встановити місцезнаходження посадових осіб неможливо. На момент скаладння довідки стан платника припинено, але не знято з обліку. На спростування даних висновків позивачем долучено до матеріалів справи копію Свідоцтва про держану реєстрацію юридичної особи ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», копію Свідоцтва про реєстрацію останнього як платника податку на додану вартість, копію ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції, згідно яких ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»зареєстроване 08.06.2010 року як суб'єкт підприємницької діяльності, 30.12.2010 року зареєстроване як платник ПДВ, 25.01.2011 року отримало ліцензію на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, де у всіх цих документах місцезнаходження юридичної особи зазначено м. Київ, вул. Підвисоцького, 10/10, кв. 60.

Також у акті перевірки зазначено, що згідно даних АІС Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів встановлено розбіжності у складі податкового кредиту ТзОВ «Екскомбуд»та податкових зобов'язань ТзОВ «БК «Київбудмонтаж». Однак, із врахуванням принципу індивідуалізації відповідальності, суд не може взяти до уваги посилання відповідача на фінансові показники діяльності ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», оскільки показники податкової звітності не впливають на обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись, а отже є нікчемними.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Ст. 9. Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює вимоги до Первинних облікових документи та регістрів бухгалтерського обліку.

Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В контексті цього Закону первинними документами є:

-контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів тощо, та додатки до них

-додаткові угоди, що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми

-документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно зі змістом контракту (договору) (наприклад, звіт виконавця, акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій

-документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо), договори зберігання товару, довіреності

фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО тощо).

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних тощо:

Виходячи із наведених законодавчих норм суд вважає, що лише первинні документи можна вважати єдиним допустимим засобом доказування правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат.

Для обґрунтування правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат позивачем в якості таких первинних документів, були надані та досліджені в судовому засіданні: договор №01-08/11 від 01.08.2011 року згідно якого Підрядник в межах договірної ціни зобов'язується виконати на свій ризик власними або додатковими силами будівельні роботи і здати їх обумовлені договором терміни, Договірні ціни, що є додатками до даного договору, акти виконаних робіт ьа довідки про вартість виконаних робіт за серпень, вересень 2011 року, податкові накладні та платіжні доручення, про які описувалось вище.

Такі первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що в повній мірі зроблено позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було. Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 31.07.2012 року №0004162300/11819 та №0004172300/11820.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» 1 502,41 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 31.10.2012 року.