Рішення № 27275790, 24.09.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/5369/2012 Провадження № 22-ц/2590/3067/2012 Головуючий у I інстанції - Жук М.І.Категорія - цивільна Доповідач - Смаглюк Р. І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСмаглюк Р.І.,суддів:Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,при секретарі:Зіньковець О.О.,за участю:представника позивача Рожка С.М., відповідача ОСОБА_6, його представника ОСОБА_7,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 квітня 2012 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и в:

В січні 2012 року ПАТ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, виселення відповідача з цієї квартири зі зняттям з реєстраційного обліку, мотивуючи тим, що вказана квартира перебуває в іпотеці банку на забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором від 7 вересня 2007 року. В зв"язку з неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за цим кредитним договором станом на 26 вересня 2011 року виникла заборгованість в загальній сумі 71 072, 67 дол. США.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру відповідача - шляхом передачі банку права укладати договір купівлі-продажу від імені відповідача будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.

Оскільки відповідач зареєстрований в цій квартирі, відповідно до ст.ст. 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України позивач просив виселити його з квартири АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі в справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Чернігові.

Заочним рішенням від 6 квітня 2012 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 7 вересня 2007 року в сумі 71 072,67 дол. США звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6, шляхом надання позивачу права продажу предмета іпотеки від імені відповідача за договором купівлі-продажу з третіми особами, з наданням всіх повноважень продавця ( в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах бюро технічної інвентаризації, нотаріату, тощо), необхідних для здійснення такого продажу.

Виселено ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, мотивуючи неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 7 вересня 2007 року між сторонами укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_6 отримав у банку кредит у сумі 48 000 дол. США для купівлі квартири, а також 9 600 дол. США - для сплати страхових платежів, строком до 7 вересня 2027 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0, 84% щомісячно / л.с.12-14/.

Згідно з п. 7.3 кредитного договору виконання зобов"язань за цим договором забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_1. 7 вересня 2007 року сторони уклали договір іпотеки цієї квартири / л.с.15-18/.

Пунктами 7.1, 2.3.1, 2.3.3, 2.3.7 кредитного договору передбачено, що отриманий кредит відповідач повинен повертати щомісячно в період з 1 по 5 число кожного місяця сумами по 566, 23 дол. США, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом ( при визначених договором обставинах), при порушенні позичальником зобов"язань, передбачених умовами договору, банк на власний розсуд має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.7.1 договору, в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Порушення ОСОБА_6 зобов"язань за кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості станом на 26 вересня 2011 року / л.с.6-8/.

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов"язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною 1 ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки виникає також з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_6 відповідають встановленим обставинам та нормам закону.

Звернувшись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач виконав вимоги ст. 35 Закону України "Про іпотеку" щодо повідомлення ОСОБА_6 про порушення ним основного зобов"язання, надіславши 21 вересня 2011 року повідомлення від 7 вересня 2011 року про необхідність повернення суми кредиту в повному обсязі разом з процентами, комісією та штрафними санкціями в 30-денний строк з дня отримання цієї вимоги / л.с.9-11/.

Способом звернення стягнення на предмет іпотеки позивач обрав передбачене ст. 38 Закону України "Про іпотеку" право іпотекодержателя на продаж цього предмета.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до ст. 39 названого Закону задовольнив вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки способом застосування процедури, передбаченої ст. 38 цього Закону.

Тому в цій частині доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність рішення суду в частині виселення ОСОБА_6, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, ч.1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч.2,3 цієї ст. 40 встановлений певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов"язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений чи погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку чи житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Недотримання вказаної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців з житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення.

Виходячи з наведеного, примусове виселення відповідача та інших мешканців з квартири АДРЕСА_1 здійснюється на підставі рішення суду тільки за умови, якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається зі справи, повідомлення від 7 вересня 2011 року, надіслане ОСОБА_6 21 вересня 2011 року, є виконанням банком вимоги ст. 35 Закону України "Про іпотеку" щодо повідомлення його про порушення основного зобов"язання - повернення кредитного боргу.

Доказів виконання банком після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки вимог ст. 40 цього Закону щодо письмової вимоги іпотекодержателя до відповідача добровільно звільнити квартиру протягом одного місяця з дня отримання такої вимоги позивачем не надано.

Лист № 1321 від 7 липня 2011 року не є цим доказом, оскільки він не був досліджений судом першої інстанції і наданий представником позивача апеляційному суду. Крім того, відсутні будь-які докази про його направлення та отримання відповідачем ОСОБА_6

Оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції про виселення ОСОБА_6 відсутні дані про звернення до нього банку з письмовою вимогою про добровільне виселення з квартири АДРЕСА_1, нема підстав вважати порушеними права банку в розумінні ст. 3 ЦПК України, відповідно до якої судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права кожної особи.

Судом першої інстанції не було враховано, що на час звернення банку з вимогою про виселення відповідача ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку, права позивача не були порушені, тому ці вимоги не підлягали задоволенню.

За таких обставин в цій частині судом ухвалено рішення, яке не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, тому підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні цих позовних вимог.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 40 Закону України "Про іпотеку", ст. 303, 307, п.п.3,4 ст.309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 квітня 2012 року в частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям його з реєстраційного обліку скасувати.

В задоволенні цих позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відмовити.

В іншій частині заочне рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає чинності негайно і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: