Постанова № 27274415, 25.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/226/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2012 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0030131701, № 0030141701 від 25.10.2011 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Тальнівською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню із прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності і включений до ЄДРПОУ, є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Тальнівському районі.

ДПІ в Тальнівському районі була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки складений акт від 06.10.2011 року № 591/1701/НОМЕР_3, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки від 06.10.2011 р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0030131701 та № 0030141701 від 25.10.2011р., а саме:

- податковим повідомленням-рішенням № 0030131701 від 25.10.2011р. відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 743 471,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 185867,75 грн.;

- податковим повідомленням-рішенням № 0030141701 від 25.10.2011р. відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 464 558,00 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під час перевірки відповідачем встановлено порушення позивача податкового законодавства в результаті господарських операцій з ТОВ «Бізнесальянс», ПП «Агропрайд»та ФГ «Дана Плюс».

Згідно акту невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Бізнесальянс»від 21.02.2011р. №504/23-4/36860802 (т.1 а.с. 108-120) та акту невиїзної позапланової перевірки ПП «Агропрайд»від 03.03.2011р. №601/23-2/35870453 (т.1 а.с. 203-236), відповідачем встановлено наступне складання бухгалтерсько-господарських документів:

- договору купівлі-продажу № 01/11-2010-1 від 01.11.2010р. між ФОП ОСОБА_5 та ПП «Агропрайд»про поставку товару, асортимент, кількість, одиниця виміру і якість якого визначається сторонами у видаткових накладних при відпуску товару, поставка товару здійснюється продавцем власними силами і за свій рахунок;

- видаткові накладні №2031 від 01.11.2010р., №2032 від 01.11.2010р., № 2033 від 02.11.2010р., податкові накладні № 2031 від 01.11.2010р., № 2032 від 01.11.2010р., № 2033 від 02.11.2010р., квитанції прибуткового касового ордеру № 2031 від 01.11.2010р., № 2032 від 01.11.2010р., № 2033 від 02.11.2010р. (т.1 а.с. 123-131).

- видаткова накладна № РН-954 від 03.07.2010р. і податкову накладну № 954 від 03.07.2010р. та квитанції до прибуткових касових ордерів за 2010р. (т.1 а.с. 135-177).

Крім того, за результатами господарської діяльності ФОП ОСОБА_5 з ФГ «Дана Плюс», складено наступні бухгалтерсько-господарські документи: видаткові накладні № 69 від 20.11.2010р., № 70 від 21.11.2010р., № 71 від 08.12.2010р., № 77 від 24.11.2010р., №78 від 10.12.2010р. та податкові накладні № 69 від 20.11.2010р., № 77 від 24.11.2010р., № 70 від 21.11.2010р., №71 від 08.12.2010р., №78 від 10.12.2010р., квитанції до прибуткових касових ордерів, згідно яких ФГ «Дана Плюс»є постачальником товару, а ФОП ОСОБА_5 платником (т.1. а.с. 76-84).

Актом перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_5 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - завищено витрати на загальну суму 3097053,33 грн., зокрема у ІV кварталі 2010р. при взаємовідносинах з ФГ «Дана плюс»на суму 1975000, та при взаємовідносинах з ПП «Агропрайд»на суму 1122053,33 грн., у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 464558,00 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді що перевірявся, на загальну суму 743471,00 грн., зокрема у липні 2010р. при взаємовідносинах з ТОВ «Бізнесальянс»сума податку на додану вартість становила 124060,00 грн., при взаємовідносинах з ФГ «Дана плюс»у листопаді 2010р. - 240000 грн. та у грудні 2010 р. - 155000,00 грн., а також при взаємовідносинах з ПП «Агропрайд»у листопаді 2010р. - 224411,00 грн.

На період спірних правовідносин обов'язок щодо здійснення підприємствами, установами та організаціями нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян було передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92 (надалі - «Декрет») та Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IV (надалі - Закон №889-IV).

За приписами статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість». До валових витрат платника, який зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування згідно із статтею 81 Закону України «Про податок на додану вартість», включається від'ємна різниця, розрахована за правилами абзацу другого підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 цього Закону.

За змістом статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Колегія суддів вважає обґрунтованим посилання апелянта про те, що з урахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4, 2.7 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського обліку, витрати понесені позивачем по взаєморозрахункам з ПП «Агропрайд»та ФГ «Дана плюс»не є документально підтвердженими. В результаті чого позивачем завищено витрати у IV кварталі 2010 року за взаємовідносинами з ПП «Агропрайд»на суму 1122053,33 грн., за взаємовідносинами з ФГ «Дана плюс»на суму 1975000,00 грн.

Отже, позивачем занижено оподатковуваний дохід у сумі 3097053,33 грн. і відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в зв'язку з чим йому донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 464558,00 грн.

Перевіркою також встановлено, що за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р. позивачем завищено податковий кредит 743471,00 грн., у т.ч. за липень 2010 року на 124060,00 грн., за листопад 2010 року на 464411,00грн. та за грудень 2010 року на 155000,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Як підтверджується матеріалами справи, первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження права на податковий кредит при взаємовідносинах з ПП «Ангропрайд», складені з порушенням чинного законодавства, оскільки підписані особою -ОСОБА_6., яка не належить до кола осіб з правом підпису таких документів. В зв'язку із зазначеним позивачем за взаємовідносинами з ПП «Агропрайд»завищено податковий кредит у листопаді 2010 року -224410,67 грн.

Перевіркою також встановлено позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «Бізнесальянс»завищено податковий кредит у липні 2010 року на суму 124059,91 грн., в зв'язку з нікчемністю правочинів позивача з даним контрагентом.

Податковим органом також встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 240000,00 грн. та грудень 2010 року на суму 155000,00 грн., в зв'язку з непідтвердженістю господарської діяльності позивача з даним контрагентом.

Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 06.10.2011 р., щодо порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, несе тягар доказування правомірності здійснених податкових донарахувань, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Під час розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень надано достатні та належні докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0030131701 та № 0030141701 від 25.10.2011р.

Таким чином, колегія суддів вважає адміністративний позов необґрунтованим, постанову суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню із ухваленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2012 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.