Постанова № 27274407, 25.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2620/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000412353 від 24.05.2011 року, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 5 267 грн., № 0000402353 від 24.05.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7 023 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державна податкова інспекція у Миронівському районі Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -зміні.

Як вбачається ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності і включений до ЄДРПОУ, є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Миронівському районі Київської області (т.2 а.с.54-55).

В період з 20.04.2011 р. по 27.04.2011 р. ДПІ у Миронівському районі Київської області була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період листопада 2010 р.

За результатами цієї перевірки складений акт № 200/23-011/00951770 від 29.04.2011р., яким констатовано порушення позивачем вимог п. 1.7, 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та завищенні сум податкового кредиту у листопаді 2010 року в розмірі 7023,07 грн. (т.1 а.с.6-32).

На підставі акту перевірки від 29.04.2011р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000412353 від 24.05.2011р., яким позивачу було нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 5267,00 грн. (т.1 а.с.33);

- № 0000402353 від 24.05.2011р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7023,00 грн. (т.1 а.с.84).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивач є підприємством, видами діяльності якого є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (а.с.5). Під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем за результатами господарських операцій з ТОВ «Стилет ЮГ»було сформовано податковий кредит у розмірі 7023,07 грн., що, на думку відповідача, є безпідставним.

Згідно акту документальної невиїздної перевірки ТОВ «Стилет ЮГ»від 09.03.2011 року №614/23-2/37048886, яка була проведена ДПІ у м.Херсоні, встановлено придбання позивачем у ПП «Стилет ЮГ»товару кукурудзи впродовж періоду, який перевірявся. Даний акт містить посилання, що господарські операції здійснені між позивачем та контрагентом ПП «Стилет ЮГ», не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними (т.2 а.с.4-19).

З урахуванням зазначеного, відповідач зробив висновок про те, що правочини ТОВ «Стилет ЮГ»з контрагентами у листопаді 2010 року можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та мають ознаки нікчемних. Відповідно, правочини, які були здійснені ТОВ «Стилет ЮГ»з контрагентами можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта про встановлення під час перевірок позивача та його контрагенту факту укладання між ними угод без мети настання реальних наслідків, що відповідно до ст. 215, ст. 203 Цивільного кодексу України свідчить про недійсність правочинів, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачем не надано належних доказів визнання недійсним правочину між позивачем та ТОВ «Стилет ЮГ».

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість»до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, впродовж в листопада 2010 року позивач придбавав у ТОВ «Стилет ЮГ» товар - насіння кукурудзи. Придбання товару здійснювалось на виконання умов угоди, на підтвердження чого видано податкову накладну та товарно-транспортну накладну у листопаді 2010 року. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника.

04.11.2011 року ПП «Стилет ЮГ»видало позивачу податкову накладну на загальну суму 42138,41 грн., в т.ч. ПДВ 7023,07 грн.

У рахунок оплати за отриманий товар позивачем було перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками.

Поставка і транспортування товару здійснювалась ПП «Стилет ЮГ»на склади позивача, факти поставок товару оформлялись видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача.

Крім того, факт поставки товару підтверджується ще й журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, суми податку на додану вартість за податковою накладною включено до податкового кредиту за період листопад 2010 року, що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції зробив вірний висновок, під час розгляду справи позивачем були надані належні та достатні докази здійснення господарських операцій з ТОВ «Стилет ЮГ». Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Стилет ЮГ», є безпідставним.

На підставі зазначених документів позивачем суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту в період листопада 2010 року в сумі 7023,07грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова накладна за договорними відносинами з контрагентом оформлена позивачем у відповідності до вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», правильність оформлення яких відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась, копія накладних залучена до матеріалів справи.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений в п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.7.1 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункти 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобов'язання до бюджету.

Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 29.04.2011р., щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Стилет ЮГ» в період листопада 2010 року в розмірі 7023,07 грн. та порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податкове повідомлення рішення №0000412353 від 24.05.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5267,00 грн. прийняте відповідачем на підставі вимог ст.123 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони помякшують чи скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України зазначений кодекс набирає чинності 01.01.2011, а спірні правовідносини, які були перевірені відповідачем, на підставі яких був складений акт від 29.04.2011 року та відповідно до якого відповідачем прийняте податкове повідомленнярішення №0000412353 від 24.05.2011р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, мали місце до набрання чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, несе тягар доказування правомірності здійснених податкових донарахувань, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано достатніх та належних доказів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000412353 від 24.05.2011р. та №0000402353 від 24.05.2011р.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що дійшовши правильного по суті вирішення справи, суд першої інстанції припустився помилки та визнав протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 25.05.2011 року № 0000412353, яке згідно матеріалів справи не приймалось.

Згідно зі ст.ст. 198, 201 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, у разі правильного по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але із помилковим застосуванням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області -задовольнити частково.

Абзац другий резолютивної частини постанови Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року змінити та викласти наступним чином:

«Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 24 травня 2011 року № 0000412353 та № 0000402353».

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.