Ухвала суду № 27273036, 25.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14597/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П.,

за участю представника позивача - Антощук А.О., представника відповідача - Гучко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень від 11.08.2010р. №0001610720/0, №0001590720/0, №0001600720/0,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів»(далі ТОВ «ВАПФ») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень від 11.08.2010р. №0001610720/0, №0001590720/0, №0001600720/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.08.2010р. №0001610720/0, №0001600720/0 та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.08.2010р. №0001590720/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 103250 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2012 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, за результатами проведеної державним податковим ревізором -інспектором ДПІ у Шевченківському районі м. Києва позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВАПФ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2010 р. був складений акт від 03.08.2010р. №373/07-018/32800088.

Згідно з актом перевірки зміст порушень полягає в тому, що позивач заявив до бюджетного відшкодування суми від'ємного значення у розмірі 157855 грн., що виникли за період з жовтня 2004р. по червень 2007р., по яким минув 1095-денний строк давності, визначений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181; що до бюджетного відшкодування позивач заявив суму від'ємного значення в розмірі 103250 грн., що виникло за період з липня 2007р. по березень 2010р., проте не скористався передбаченим пп. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97 правом на зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим занизив бюджетне відшкодування внаслідок не декларування ним оплаченої частини від'ємного значення на загальну суму 103250 грн.; згідно з пп. "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування за травень 2010р. від'ємного значення, що виникло у квітні 2010р. у розмірі 6145 грн., оскільки обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

На підставі вказаного акту було видано наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001590720/0 (форма В1), яким згідно з пп.пп. "б", "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 та пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 за порушення пп.пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010р. на 254960 грн.;

- №0001600720/0 (форма В2), яким згідно з пп.пп. "б", "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 за порушення пп.пп. 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2007р. - квітень 2010р. на 103250 грн.;

- №0001610720/0 (форма В3), яким згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 за порушення пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 цього Закону позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010р. на 6145 грн.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини щодо правомірності прийнятих відповідачем рішень виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Приймаючи рішення щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 11.08.2010р. №0001600720/0, суд першої інстанції вказує, що позивачем не занижувалося бюджетне відшкодування на суму 103250 грн., а висновок відповідача про зворотне не відповідає дійсності. Необґрунтованим і безпідставним є застосування відповідачем пп. "а" пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 і включення вказаної суми в рахунок погашення зобов'язань позивача наступних звітних періодів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вказує на порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 зазначеної статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Проте, акт перевірки, окрім констатації даних нормативних положень, не містить опису їх порушення позивачем, в акті не зроблено посилань на конкретні звітні податкові періоди, за які виявлено невідповідність розрахунку сум податку чи бюджетного відшкодування, а в п. 3.1.3 акта прямо зазначено, що від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за період з жовтня 2004р. по травень 2010р. позивачем здійснено відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97.

Крім того, відповідач стверджує про порушення та заниження позивачем бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 ст. 7 Закону №168/97 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного від шкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону №168/97 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, у декларації з ПДВ за травень 2010р. позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суму в розмірі 261105 грн. При цьому згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 позивач прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку, про що зазначив у відповідному рядку декларації, подав разом із декларацією відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та його розрахунок. Отже, вирішуючи питання про спосіб бюджетного відшкодування, позивач керувався саме пп. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97, скориставшись своїм правом на отримання повної суми бюджетного відшкодування. Фактичних порушень при поданні вказаних документів, їх недостатність чи невідповідність актам законодавства перевіркою не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що рішення у порядку пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 позивач не приймав, тому дане положення не підлягає застосуванню до спірних правовідносин і посилання на нього в акті є безпідставним, а тлумачення відповідачем передбаченого пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 права платника як його обов'язок суперечить положенням п. 7.7 вказаної статті й не правомірно обмежує міру можливої правомірної поведінки позивача щодо реалізації права на отримання бюджетного відшкодування.

Що ж стосується податкового повідомлення-рішення ДПІ від 11.08.2010р. №0001610720/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування на суму 6145 грн., то висновок відповідача про наявність обставин, передбачених абзацом 2 пп. "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97, для відмови позивачу в бюджетному відшкодуванні не відповідає дійсним обставинам справи і спростовується наступним.

Відповідно до абзацу 2 пп. "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до бюджетного відшкодування 6145 грн. від'ємного значення за квітень 2010р. Даних про те, що обсяг операцій за попередні 12 календарних місяців склав меншу суму в акті перевірки не зазначено. Натомість, зі змісту акта перевірки, вбачається, що обсяг оподатковуваних операцій за відповідні 12 останніх календарних місяці є більшим ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 ст. 15 Закону №2181 встановлено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, зменшення позивачу бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку в сумі 103250 грн., від'ємне значення за яким фактично сплачено позивачем постачальникам товарів, робіт (послуг) у попередніх податкових періодах (липень 2007р.- березень 2010р.) і яке задекларовано позивачем в межах 1095-денного строку давності, визначеного пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону №2181 є неправомірним, в зв'язку з чим і саме податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010р. №0001590720/0 в цій частині підлягає скасуванню.

Що ж стосується строків звернення до суду платника податків з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, то відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" судам слід враховувати приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Остання передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. При цьому наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такі висновки закріплені також безпосередньо в Листах Вищого адміністративного суду України від 01.12.2009 року № 16424/13/13-09 та від 10.02.2011 року № 203/11/13-11.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, а тому не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.