Постанова № 27272689, 30.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р. Справа № 6310/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій, -

встановив:

18 жовтня 2011 року позивач - КП «Червонограджитлокомунсервіс» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у м. Червонограді в якому просив: 1) поновити строк звернення до адміністративного суду; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000571521 від 27.07.2011 року; 3) визнати протиправними дії ДПІ у м. Червонограді по розподілу та спрямуванню сум сплачених позивачем з конкретними призначеннями платежів визначених у платіжних дорученнях: № 350 від 21.05.2009 року, № 168 від 21.05.2009 року, № 1421 від 25.05.2009 року, №1429 25.05.2009 року, № 365 від 25.05.2009 року, № 371 від 26.05.2009 року, № 379 від 28.05.2009 року, № 380 від 28.05.2009 року, № 1481 від 28.05.2009 року, № 1493 від 28.05.2009 року, № 1495 від 29.05.2009 року, № 385 від 29.05.2009 року, № 1498 від 29.05.2009 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що на підставі акта перевірки № 644/131/15-016/31616100 від 26.07.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000571521 від 27.07.2011 року, яким до позивача за порушення граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 217 103 грн. застосовано штрафні санкції в розмірі 43 420,6 грн. (20%). Однак, позивач вважає, що дане податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки узгоджене податкове зобов'язання позивача, що виникло на підставі декларації з ПДВ від 20.05.2009 року за квітень 2011 року позивачем погашено в установлений законом строк, що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними дорученнями з призначеннями платежів «ПДВ за квітень 2009 року». Таким чином, позивач вважає, що ним повністю виконано обов'язок по сплаті узгодженого податкового зобов'язання. Натомість відповідач всупереч податкового зобов'язання, змінюючи цільове призначення сплачених позивачем сум, не зараховував їх за призначенням, а здійснював їх зарахування в попередні періоди, що і стало причиною винесення податкового повідомлення-рішення та нарахування штрафних санкцій. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав змінювати призначення сплачуваних позивачем коштів, оскільки це суперечить вимогам Інструкції про безготівковий розрахунок в Україні в національній валюті, відповідно до якої платник самостійно визначає призначення платежів та несе відповідальність за заповнену ним інформацію в платіжному дорученні. Як вказує позивач дана позиція відповідає практиці ВАС України викладеній в інформаційному листі від 17.03.2009 року № 358/13/13-09.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову якою: 1) скасувати рішення суду першої інстанції; 2) ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000571521 від 27.07.2011 року в частині на суму 36 759,67 грн.; 3) визнати протиправними дії ДПІ у м. Червонограді по розподілу та спрямуванню сум сплачених позивачем з конкретними призначеннями платежів визначених у платіжних дорученнях: № 350 від 21.05.2009 року, № 168 від 21.05.2009 року, № 1421 від 25.05.2009 року, №1429 25.05.2009 року, № 365 від 25.05.2009 року, № 371 від 26.05.2009 року, № 379 від 28.05.2009 року, № 380 від 28.05.2009 року, № 1481 від 28.05.2009 року, № 1493 від 28.05.2009 року, № 1495 від 29.05.2009 року, № 385 від 29.05.2009 року, № 1498 від 29.05.2009 року.

Апеляційні обґрунтування апелянт наводить ті ж, що й і в поданому ним адміністративному позові.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про його дату, час та місце, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Від представників позивача до суду поступили клопотання у якому вони просять апеляційний розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Враховуючи те, що справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що КП «Червонограджитлокомунсервіс», як юридична особа, зареєстроване 10.09.2001 року державним реєстратором виконавчого комітету Червоноградської міської ради /а.с. 8/.

Згідно поданої 20.05.2009 року позивачем декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року КП «Червонограджитлокомунсервіс» задекларувало суму ПДВ в розмірі 217 103 грн., яка підлягала сплаті до державного бюджету /а.с. 32-33/.

За результатами перевірки дотримання КП «Червонограджитлокомунсервіс» вимог ст. 57 ПК України в період з 02.06.2009 по 14.07.2011 року, які зафіксовані у акті № 644/131/15-016/31616100 від 26.07.2011 року, старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Червонограді Ватаманюк В.Я. встановлено несвоєчасну сплату підприємством узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ по декларації № 11444 від 20.05.2009 року із затримкою більше ніж 30 календарних днів /а.с. 6-7/.

На підставі вказаного вище акта перевірки ДПІ у м. Червонограді винесла податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000571521 від 27.07.2011 року, яким у відповідності до ст. 126 ПК України до КП «Червонограджитлокомунсервіс» застосовано штрафні санкції у сумі 43 420,6 грн. (20%) /а.с. 5/.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що у відповідності до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації, а тому таку суму платник зобов'язаний самостійно сплатити. Оскільки позивач не сплатив в установлені строки узгоджені суми податкового зобов'язання по декларації з ПДВ за квітень 2009 року, то відповідач у 2011 році в зарахування такого узгодженого податкового зобов'язання зарахував платежі, які позивачем здійснювалися у 2011 році. Внаслідок проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивач допустив порушення строку сплати узгодженого податкового зобов'язання понад 30 календарних днів. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідач правомірно, кошти які надходили на сплату податкових зобов'язань, спрямовував на погашення податкового боргу, оскільки він діяв у відповідності до податкового роз'яснення, яке затверджене наказом ДПА України від 13.11.2002 року № 540. На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено підставності своїх позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 162 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Частиною 1 статті 14 цього Закону визначено, що податок на додану вартість, належить до загальнодержавних податків та справляється на всій території України.

Звітним періодом у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР - далі Закон N 168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету (п. 1.5 ст. 1).

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на доданку вартість», податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 цієї ж статті, визначено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З аналізу наведених вище норм випливає, що платники ПДВ протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця зобов'язані подавати декларацію. При цьому, податкове зобов'язання самостійно визначене платником податку у податковій декларації вважається узгодженим, з моменту подання платником податкової декларації, яке підлягає сплаті протягом 10 днів після закінчення строку подання декларації. У разі несплати платником податків у визначені Законом строки податкового зобов'язання, таке зобов'язання визнається сумою його податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції із матеріалів справи вбачає, що позивачем 20.05.2009 року КП «Червонограджитлокомунсервіс» подало до ДПІ у м. Червонограді декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року в якій задекларувало суму ПДВ в розмірі 217 103 грн. /а.с. 32-33/.

Згідно з долученими до матеріалів справи оригіналами платіжних доручень з призначенням платежу «ПДВ за квітень 2009 року»: № 350 від 21.05.2009 року, № 168 від 21.05.2009 року, № 1421 від 25.05.2009 року, №1429 25.05.2009 року, № 365 від 25.05.2009 року, № 371 від 26.05.2009 року, № 379 від 28.05.2009 року, № 380 від 28.05.2009 року, № 1481 від 28.05.2009 року, № 1493 від 28.05.2009 року, № 1495 від 29.05.2009 року, № 385 від 29.05.2009 року, № 1498 від 29.05.2009 року позивачем податкове зобов'язання, яке ним самостійно визначено у податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 року, частково погашено у сумі 183 798,37 грн. протягом 10 днів з моменту подання декларації.

Частиною 1 статті 71 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, позивач довів те, що податкове зобов'язання, яке виникло у нього на підставі декларації з ПДВ за квітень 2009 року на загальну суму 217 103 грн. частково погашена, а саме в сумі 183 798,37 грн., а тому підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату цієї узгодженої суми податкового зобов'язання не має.

Оскільки, позивачем частково виконані вимоги щодо сплати сум податкового зобов'язання по податковій декларації з ПДВ за квітень 2009 року, які становлять предмет даного спору, а саме у сумі 183 798,37 грн., то відповідно відповідач прийшов до помилкового висновку, з яким погодився суд першої інстанції, щодо нарахування у відповідності до ст. 126 ПК України на цю суму штрафних санкції у розмірі 20 %, тобто в сумі 36 759,67 грн..

При цьому, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про правомірність дій позивача щодо зміни цільового призначення, наведених вище платежів, та спрямування їх у рахунок погашення податкового боргу платника податків, який виник у попередні періоди.

Відповідно до приписів пункту 7.7 статті 7 Закону N 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно із пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.1999 року N 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до пп. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону N 2181-III, днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону N 2181-III вважаються сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач у день реєстрації банківською установою платіжних документів із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань по податковій декларації за квітень 2009 року, частково виконав свій обов'язок щодо сплати податкових зобов'язань, а тому позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на суму 36 759,67 грн..

Разом з цим, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Червонограді № 0000571521 від 27.07.2011 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 6 660,93 грн. є правомірним, оскільки позивачем не надано суду доказів вчасної сплати податкового зобов'язання по податковій декларації за квітень 2009 року у сумі 33 304,63 грн., у строки визначені законом.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підстав для розгляду клопотання про поновлення строку звернення до суду та поновлення цього строку немає, оскільки позивачем такий строк не пропущено.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 11, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі № 2а-11298/11/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді № 0000571521 від 27.07.2011 року в частині застосування до комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» штрафних санкцій на суму 36 759,67 грн..

У решті податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді № 0000571521 від 27.07.2011 року - залишити без змін.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Червонограді щодо зарахування сплачених комунальним підприємством «Червонограджитлокомунсервіс» коштів у рахунок податкового боргу не за призначенням платежів визначених у платіжних дорученнях: № 350 від 21.05.2009 року, № 168 від 21.05.2009 року, № 1421 від 25.05.2009 року, №1429 від 25.05.2009 року, № 365 від 25.05.2009 року, № 371 від 26.05.2009 року, № 379 від 28.05.2009 року, № 380 від 28.05.2009 року, № 1481 від 28.05.2009 року, № 1493 від 28.05.2009 року, № 1495 від 29.05.2009 року, № 385 від 29.05.2009 року, № 1498 від 29.05.2009 року.

У задоволенні решти позовних вимог комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін