Ухвала суду № 27272513, 31.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р. Справа № 5922/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року у справі за позовом прокурора Теребовлянського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех» про звернення стягнення на активи боржника,-

В С Т А Н О В И Л А:

22.07.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про звернення стягнення на активи боржника.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований як юридична особа Теребовлянською РДА Тернопільської області 21.06.2000 року з присвоєнням ідентифікаційного коду 30916189. Вказує, що відповідач перебуває на обліку у нього як платник податків з 10.07.2000 року. Зазначає, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкового зобов'язання, внаслідок чого станом на 19.06.2009 року за ним рахується податковий борг на загальну суму 68774,30 грн., зокрема, по сплаті податку на додану вартість за період з 07.09.2007 року по 30.01.09 року - 66398,83 грн., яких недоїмка по податку - 61735,16 грн., а пеня - 4663,67 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року адміністративний позов прокурора Теребовлянського району в інтересах держави в особі ДПІ у Теребовлянському районі задоволено. Стягнуто з ТзОВ «Інтех» заборгованість в рахунок погашення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість на суму 66398,83 грн.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що не було ніяких підстав розглядати дане питання в судовому порядку, оскільки Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ чітко встановлено права і обов'язки податкових органів щодо стягнення боргу.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не сплачено податковий борг, який підтверджено письмовими доказами, а саме належно оформленими: довідкою про податковий борг відповідача, податковими деклараціями по ПДВ, корінцями податкових повідомлень - рішень по ПДВ та інші документи.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивачем вживалися заходи по ліквідації податкового боргу відповідача перед бюджетом, а саме: вручалися перша та друга податкові вимоги, про що свідчать копії корінців першої та другої вимог; направлялися податкові повідомлення - рішення за платежем «податок на прибуток приватних підприємств», про що свідчать копії листів з повідомленнями про вручення. Однак сума заборгованості не була сплачена, а податкові повідомлення у встановленому законом порядку не визнавались не дійсними.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерської звітності і балансів, податкових декларацій, розрахунків, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно п.п. 2.1.4. п. 2.1, п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу.

У відповідності до п.п.5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків у визначенні законом строки, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Отже з врахуванням вище наведеного станом на 19.06.2009 року за відповідачем рахується податковий борг в сумі 68774,30 грн., зокрема зі сплати податку на додану вартість за період з 07.09.2007 року по 30.01.2009 року - 66398,83 грн., з недоїмка по податку - 61735,16 грн., пеня - 4663,67 грн.

Оскільки позивачем вживалися заходи по ліквідації податкового боргу відповідача перед бюджетом та вони були не виконані то керуючись п.п.3.1.1 п.3.1. ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки податкові повідомлення податкового органу у встановленому законом порядку не визнавалися не дійсними, а тому дії відповідача по несплаті податкового боргу вважаємо безпідставними.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року у справі №2а-2115/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді І.І.Запотічний

Р.М.Шавель