Постанова № 27272256, 17.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р. Справа № 25412/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Святецького В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року у справі за позовом виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В :

виконавча дирекція Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача фінансові (штрафні) санкції у розмірі 4272,90 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції виконавча дирекція Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог виконавчої дирекіції на думку суду є та обставина, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

В обгрунтування своїх доводів суд вказує, що 01.09.2005 р. вступив в силу КАС України, який врегульовує розгляд спорів з участю суб'єктів владних повноважень. Стаття. 99 КАС України передбачає строк звернення до суду в один рік з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення її прав. Позивач, на думку суду, безпідставно пропустив строк звернення до суду, оскільки рішення №61 про застосування до відповідача фінансових санкцій було прийняте ще 17 березня 2004 р. Враховуючи положення ст. 99 КАС України кінцевим строком звернення до суду для виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення ФСС з ТВП було 01 вересня 2006 року - тобто 1 рік після вступу в силу КАС України. Однак протягом цього строку Фонд до суду не звертався.

Крім цього, суд вважає, що виконавча дирекція безпідставно посилається на ч.2 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» відповідно до якої строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується, оскільки строк давності в розумінні зазначеного Закону та строк позовної давності в розумінні КАС України є різними поняттями.

Суд вважав, що поняття регулюються різними нормативно-правовими актами Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та КАС України відповідно. Ці акти не просто різні, вони регулюють різні галузі права. Такі висновки суду помилкові, оскільки відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Тобто, законодавець чітко врегулював питання застосування строків звернення для захисту прав, свобод та інтересів, передбачивши можливість встановлення іншими законами інших строків.

Крім того суд зазначає, що поняття «строк давності» сам Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» розкриває, таке визначення надається в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У зв'язку з цим, початок і закінчення «строку давності» по своїй суті не співпадають з початком та закінченням «строку позовної давності». По даній справі строк давності закінчився 17.03.2004р. ухваленням з боку позивача рішення про застосування фінансових санкцій.

Питання сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», який набрав чинності відповідно до п. 1 розділу IX «Прикінцеві положення» з 01.01.2001 р., Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 р. № 16 та погодженої Національним банком України 2 жовтня 2001 р.

До моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» до 01.01.2001 р. на порядок стягнення платежів на обов'язкове державне соціальне страхування розповсюджувалися також норми, які регулюють відносини у сфері оподаткування.

Відповідно до п. 5 розділу IX Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» до приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Застосування судом в спірних правовідносинах, норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним, оскільки він є спеціальним законом з оподаткування, в якому врегульовано порядок погашення податкових зобов'язань. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дає чітке визначення поняття податковий борг (недоїмка), а саме «податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання». В свою чергу податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Аналізуючи законодавство у зазначеній сфері апелянт вважає, що страхові внески не належать до податків і зборів (обов'язкових платежів). Крім цього страхові внески не можуть бути податковим боргом (зобов'язанням), оскільки відповідно до п. 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня нарахована на суму такого податкового зобов'язання. В свою чергу п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим або іншими законами України. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків на платежі, не включені до системи оподаткування.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності нележить до цільових позабюджетних страхових фондів. Частиною другою зазначеної норми передбачено, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не включаються до Державного бюджету України. З наведеного вище вбачається, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є не державним цільовим фондом, а цільовим централізованим страховим, кошти якого не включаються до Державного бюджету України.

Таким чином не можна вважати зобов'язання зі сплати страхових внесків податковим боргом.

З огляду на це апелянт вважає, що порядок стягнення заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням, розмір яких визначено Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», яка виникла після 01.01.2001 р., не розповсюджуються норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та інші нормативні акти, що регулюють відносини у сфері оподаткування. Вказані відносини врегульовані спеціальним законодавством з загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З врахуванням викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.

Проте такі висновки суду першої інстанції є помилковими з наступних міркувань.

Виконавча дирекція Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась в суд з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 в якому просила стягнути з відповідача фінансові (штрафні) санкції у розмірі 4272,90 грн., які застосовані рішенням позивача №61 від 17 березня 2004 року.

Правомірність прийнятого виконавчою дирекцією Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності рішення підтверджена постановою господарського суду Чернівецької області від 22 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року, якою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову, зокрема про визнання рішення №61 від 17 березня 2004 року недійсним.

Питання сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», який набрав чинності з 01.01.2001 р., Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 р. № 16 та погодженої Національним банком України 2 жовтня 2001 р. Відповідно до п. 5 розділу IX Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» до приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до вимог ст. 99 КАС України (що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, і для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, законодавець чітко врегулював питання застосування строків звернення для захисту прав, свобод та інтересів, та передбачив можливість встановлення таких строків іншими законами, крім КАС України.

Спірні правовідносини, як уже зазначалось вище, врегульовані спеціальним законодавством в тому числі і Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а відтак невірним є висновок суду першої інстанції, що в даних спірних правовідносинах не застосовуються положення ч.2 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», згідно якої строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується, так як і помилковим є твердження суду про застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», бо він є спеціальним законом з оподаткування, в якому врегульовано порядок погашення податкових зобов'язань.

З врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст. 160, ст. 197 п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року у справі № 2а-667/10/2470 - скасувати.

Позов виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити, стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (т/р 2560444 в ЧОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 356464, код ЄДРПОУ 26036337) фінансові (штрафні) санкції в розмірі 4272,90 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. .

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

В.В.Святецький