Ухвала суду № 27271561, 30.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10620/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

при секретарі - Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екорамбус»на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екорамбус»до Держаної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИЛА:

03 серпня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екорамбус" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби в якому просило визнати протиправними дії відповідача, які виразились в проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Екорамбус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «РАНГІРОА»за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, за результатами якої було складено акт № 298/22-2/37194379 від 24.05.2012 та у визнанні в акті № 298/22-1/37194379 від 24.05.2012 нікчемними правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екорамбус» та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «РАНГІРОА»та щодо визнання в акті № 298/22-2/37194379 від 24.05.2012 ТОВ «Екорамбус» транзитером.

07 серпня 2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва винесено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав того, що акт перевірки та дії податкового органу з проведення перевірки та зі складення акту перевірки не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва 07 серпня 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги. Тобто особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.

Акт перевірки є лише носієм доказової інформації та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень, так само, як і діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства, з огляду на що, як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб податкового органу з проведення перевірки та зі складення цього акта не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінюють стану його суб'єктивних прав.

Таким чином акт перевірки та дії податкового органу з проведення перевірки та зі складення акту перевірки не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

В Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.05.2012 у справі №К-3537/10 зазначено, що Акт перевірки не може бути предметом оскарження в адміністративному суді позаяк такий акт є лише носієм доказової інформації та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень. Так само і діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства. Тому як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб податкового органу з проведення перевірки та зі складання цього акта не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання, не змінюють стану його суб'єктивних прав.

На підставі вищевказаного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екорамбус" не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо зазначену заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження, тому підстави для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Товариства з обмеженою відповідальністю «Екорамбус»залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.