Ухвала суду № 27270984, 04.10.2012, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

04.10.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :

Вотьканича Ф. А. (головуючого), Машкаринця М.М. і Марчука О.П.,

з участю прокурора Завальського О.Я.,засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, виправданого ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_7, представника потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9- ОСОБА_10,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією старшого прокурора прокуратури Мукачівського району на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 20 липня 2012 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 Житомирського району, Житомирської області, в порядку ст.89 КК України не судимий,

засуджений за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ч.4 ст.296 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування ОСОБА_5 призначено 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_5 постановлено змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, не судимий,

засуджений за ч.2 ст.296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_4 постановлено залишити підписку про невиїзд.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець і мешканець АДРЕСА_3, не судимий,

по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України виправданий, за недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді підписки про невиїзд скасовано.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст.81 КПК України.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5, обвинувачується в тому, що він 31.08.2009 року, близько 22 год. 30 хв. в м.Мукачеві по вул.Пушкіна, навпроти кафе „Тайм", перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, з хуліганських спонукань, підійшов до потерпілого ОСОБА_8 та безпричинно затіяв з ним сварку. В ході якої, ОСОБА_5, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, спочатку почав наносити множинні удари руками в область голови та тіла потерпілого ОСОБА_8, а потім наніс останньому декілька ударів в область передньої частини тіла та черевної порожнини, невстановленим досудовим слідством ножем, який заздалегідь заготував для нанесення тілесних ушкоджень в ході хуліганських дій, так як носив його при собі, в кишені куртки. Під час хуліганських дій ОСОБА_5 до нього приєднався ОСОБА_4, який підбіг ззаду до потерпілого ОСОБА_8 та став наносити потерпілому множинні удари в область спини невстановленим досудовим слідством ножем, який заздалегідь заготував для нанесення тілесних ушкоджень в ході хуліганських дій, так як носив його при собі. У процесі злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до них підбігли потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_9, які намагалися припинити злочинні дії останніх, після чого ОСОБА_12 став відтягувати ОСОБА_4, а ОСОБА_9 - ОСОБА_5 від потерпілого ОСОБА_8, однак, не зважаючи на вимогу потерпілих припинити свої хуліганські дії, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з метою продовження злочинних дій, вчинили їм активний опір, який виразився в тому, що ОСОБА_5 наніс удар ножем в область передньої частини тіла потерпілого ОСОБА_9, а ОСОБА_4 наніс удар ножем в область передньої частини тіла потерпілому ОСОБА_13. Після чого, потерпілі: ОСОБА_12 та ОСОБА_9 з місця злочину втекли щоб повідомити працівників міліції про злочин, а ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, який приєднався до них в ході хуліганських дій, повернулися до потерпілого ОСОБА_8 та спочатку втрьох повалили його на землю, після чого разом стали наносити йому множинні удари ногами в область голови та інших частин тіла. У процесі хуліганських дій ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які супроводжувалися особливою зухвалістю, що виразилася в тому що злочинні дії тривали біля 20 хвилин, в нічний час, в громадському місці, на очах сторонніх осіб.

ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження виді - закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, контузії лівого очного яблука, сукон'юктивального крововиливу на лівому оці, синця та саден і виникли від дії тупих предметів по ударному механізму спричинення якими можуть бути затиснуті в кулак руки або обуті ноги сторонньої людини, та які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень та спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді проникаючої колото-різаної рани передньої черевної стінки з пошкодженням жирової привіски товстої кишки з розвитком внутрішньочеревної кровотечі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення та виникли внаслідок дії колюче-ріжучих предметів, типу клинка ножа. Крім того, ОСОБА_14 спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у виді: колото-різаної рани грудної клітини без проникнення в грудну та черевну порожнини, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень та які виникли від дії колюче-ріжучих предметів, типу клинка ножа.

ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, контузії лівого очного яблука, сукон'юктивального крововиливу на лівому оці, синця та саден, що виникли внаслідок дії тупих предметів по ударному механізму спричинення, якими можуть бути затиснуті в кулак руки або обуті ноги сторонньої людини та які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у виді колото-різаних ран в області правої та лівої лопаток, в поперековій області зліва та справа, в поперековій області по центру, по задній поверхні середньої третини правого плеча, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що виникли від дії колюче-ріжучих предметів, типу клинка ножа. Крім того, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани бокової стінки черева справа, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень та які виникли від дії колюче-ріжучих предметів, типу клинка ножа.

ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, контузії лівого очного яблука, сукон'юктивального крововиливу на лівому оці, синця та саден і виникли від дії тупих предметів по ударному механізму спричинення, якими можуть бути затиснуті в кулак руки або обуті ноги сторонньої людини, та які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень.

Цим же вироком підсудний ОСОБА_6 в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.4 ст.296 КК України визнаний невинним і виправданий, з мотивів недоведеності його участі у вчиненні злочину.

Суд першої інстанції у вироку в частині виправдання ОСОБА_6 констатував, що кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.4 ст.296 КК України не відповідає суті та змісту пред'явленого йому обвинувачення, оскільки з обвинувального висновку вбачається, що ОСОБА_6 вчинив хуліганські дії шляхом «приєднання до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та втрьох повалили його на землю, після чого разом стали наносити йому множинні удари ногами в область голови та інших частинах тіла». При цьому, нема достовірних даних про те, що хуліганські дії ОСОБА_6 вчинив із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень та внаслідок яких, ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, як такі, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я і стійку втрату працездатності.

Також суд у вироку послався на те, що жоден із потерпілих - ОСОБА_8, ОСОБА_12 і ОСОБА_9 у судовому засіданні не вказував на те, що у ОСОБА_6 був який-небудь предмет заздалегідь приготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, чи він у процесі хуліганських дій погодився на застосування таких предметів іншими учасниками. Окрім того, потерпілі у судовому засіданні показали, що ОСОБА_6 у бійці участі не брав, а знаходився осторонь. Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні, як і під час досудового слідства, не вказав на ОСОБА_6, як на особу, яка завдала йому які-небудь тілесні ушкодження. Чи брав ОСОБА_6 участь у побитті його ногами, коли він лежав на землі, сказати не може.

Суд першої інстанції також не взяв до уваги висновок експертизи, згідно якого на спортивній кофті вилученій у ОСОБА_6 знайдена кров людини, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_8, посилаючись на те, що судом не здобуто доказів заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень кому-небудь з потерпілих.

Суд виправдовуючи ОСОБА_6 взяв до уваги показання його співучасників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_6 спочатку намагався припинити бійку, а потім відійшов і спостерігав за подіями осторонь.

При оцінці зібраних у справі доказів, суд дійшов до переконання, що в матеріалах справи не міститься жодних відомостей чи доказів на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_6 хуліганства поєднаного з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії і вчинені із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

В апеляції прокурора порушується питання про скасування вироку через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю покарання тяжкості злочину та особі засуджених.

Апелянт вважає, що суд необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_4 з ч.4 на ч.2 ст.296 КК України, залишивши поза увагою таку кваліфікуючу ознаку як хуліганство, пов'язане з опором громадян, що припиняли хуліганські дії. На думку апелянта судом необгрунтовано визнано недоведеним факт застосування підсудним ОСОБА_4 ножа і заподіяння ним потерпілому ОСОБА_13 тілесних ушкоджень у виді колото-різаної рани бокової стінки черева.

Також прокурор вказує на те, що в мотивувальній частині вироку щодо ОСОБА_6 судом констатовано про відсутність достовірних даних про те, що ОСОБА_6 вчинив хуліганські дії із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для спричинення тілесних ушкоджень, що в даному випадку, що призвело до необґрунтованого виправдання останнього.

Вислухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення представника потерпілих - ОСОБА_10, який вважав апеляцію прокурора обґрунтованою, пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4, виправданого ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_7, які просили вирок суду залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція прокурора є обгрунтованою і підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирок суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених.

Відповідно до положень ст.369 КПК України -

«Вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, коли висновки суду, викладені у вироку містять істотні суперечності.

Вирок із зазначених підстав підлягає скасуванню тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого або невинуватість виправданого, та правильність застосування кримінального закону».

За змістом ч.1 ст.334 КПК мотивувальна частина обвинувального вироку повинна починатися з викладу формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

Формулювання обвинувачення, що визнано судом доведеним, слід викладати у категорично-ствердній формі, зазначаючи, хто, де коли, в який спосіб, з яких мотивів і які саме дії вчинив та які наслідки від чого настали.

Вирок суду щодо засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_4 вказаним вимогам кримінально-процесуального закону не відповідає.

Так, у мотивувальній частині вироку відсутній висновок суду які саме дії, що підпадають під ознаки злочинів, передбачених ст.ст.121 ч.1, 296 ч.4 КК України вчинено засудженим ОСОБА_15, та які дії, що підпадають під ознаки ч.2 ст.296 КК України вчинено засудженим ОСОБА_4, а тільки констатовано про те, що «органом досудового слідства ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні хуліганських дій».

Перекваліфіковуючи дії засудженого ОСОБА_4 з ч.4 на ч.2 ст.296 КК України, суд першої інстанції послався на відсутність доказів, які б ствердили факт наявності чи застосування ним під час вчинення хуліганства колючо-ріжучого предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

При цьому, суд у мотивувальній частині вироку допустив істотну суперечність.

Зокрема, при викладенні обставин на ствердження доведеності вини ОСОБА_4, суд послався як на доказ його вини у вчиненні хуліганства на показання потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_13 і ОСОБА_9, з яких убачається застосування засудженим ОСОБА_4 ножа під час вчинення хуліганства і заподіяння ним ОСОБА_8 і ОСОБА_13 тілесних ушкоджень спричинених колюче-ріжучим предметом (т.6 а.с.120).

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції передчасно, без належного дослідження та оцінки зібраних досудовим слідством доказів, дійшов висновку про недоведеність у діях засудженого ОСОБА_4 такої кваліфікуючої ознаки, як застосування ним під час хуліганства предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ножа).

Зокрема, у вироку судом не дано оцінки показанням потерпілих ОСОБА_9 (т.1 а.с.69-74) і ОСОБА_13 (т.1 а.с.59-60) на досудовому слідстві, з яких убачається, що обидва потерпілі бачили безпосередньо у руках ОСОБА_4 ніж під час вчинення ним хуліганства.

Свої показання потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_13 ствердили на досудовому слідстві при зведенні віч-на-віч з підозрюваним ОСОБА_4 (т.1 а.с.129-136).

З показань потерпілого ОСОБА_13 даних ним в судовому засіданні, вбачається, що під час вчинення засудженими хуліганства безпосередньо поряд з ним був засуджений ОСОБА_16 і саме він наносив йому удари. Згідно показань потерпілого, у руках ОСОБА_4 він бачив блискучий предмет.

Зазначені показання повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_13, даними ним на досудовому слідстві, зокрема в ході проведення очної ставки між ним та підсудним ОСОБА_5, де ОСОБА_13 настоював на тому, що ОСОБА_5 не міг спричинити йому поранень ножем, оскільки не перебував у тісному контакті з ним. Вказані обставини підтвердив також потерпілий ОСОБА_9, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду, судом першої інстанції допущено неправильне застосування кримінального закону, так як перекваліфіковуючи дії ОСОБА_4 з ч.4 на ч.2 ст.296 КК України, суд необґрунтовано залишив поза увагою таку кваліфікуючу ознаку як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, пов'язане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії. У вироку суд не навів мотивування, з яких підстав дана кваліфікуюча ознака з обвинувачення ОСОБА_4 виключена.

Згідно з ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок згідно з ч. 1 ст. 327 КПК України повинен бути мотивований судом.

Відповідно до ч.4 ст.334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів справи і тексту вироку, виправдовуючи ОСОБА_6 у інкримінованому йому злочині, суд не дотримав наведених вище вимог кримінально-процесуального закону.

У вироку не наведено конкретних обґрунтувань і мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення. Висновки суду зроблено без достатнього аналізу сукупності зібраних доказів і ґрунтуються тільки на свідченнях підсудного ОСОБА_6 і співучасників злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Судом першої інстанції при виправданні ОСОБА_6 у вироку необґрунтовано зазначено про те, що кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.4 ст.296 КК України не відповідає суті та змісту пред'явленого йому обвинувачення.

В обвинуваченні ОСОБА_6 за вказаною статтею КК в повному обсязі зазначено усі складові об'єктивної сторони та кваліфікуючі ознаки злочину, який йому поставлено за вину.

Щодо тверджень ОСОБА_6 та співучаcників злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_4, про те, що ОСОБА_6 не приймав участі в побитті потерпілих, такі не ґрунтуються на матеріалах справи.

Необґрунтованим є також висновок суд, про те, жоден із потерпілих - ОСОБА_8, ОСОБА_12 і ОСОБА_9 у судовому засіданні не вказував на причетність ОСОБА_6 до вчинення хуліганства.

Так, судом першої інстанції не дано належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_8, даних ним як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, з яких вбачається, що під час нанесення йому ударів, зігнувшись, він безпосередньо хоч і не бачив осіб, які його били, однак бачив три пари ніг, взуті у спортивне взуття, що може свідчити про те, що у його побитті приймало участь троє осіб.

Свої показання ОСОБА_8 на досудовому слідстві ствердив при зведенні віч-на-віч з підозрюваним ОСОБА_6 (т.1 а.с.137-141).

ОСОБА_8 пред'являючи цивільний позов до підсудних у даній справі, в тому числі й до ОСОБА_6, в судовому засіданні категорично ствердив, що серед осіб, які причетні до хуліганства був також ОСОБА_6.

З матеріалів справи вбачається, що на спортивній куртці ОСОБА_6 виявлено плями бурого кольору, які згідно висновку експерта є плямами крові, група якої властива потерпілому ОСОБА_17.

Суд першої інстанції відхиляючи даний доказ посилався на те, що судом не здобуто доказів заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень кому-небудь з потерпілих.

Такий висновок суду є передчасним і не дає підстав для визнання висновку експертизи неналежним доказом.

Обставини виявлення на одязі ОСОБА_6 крові, група якої властива потерпілому ОСОБА_17, підлягають оцінці в сукупності з іншими зібраними у справі доказами.

З протоколу судового засідання (т.6 а.с.20-21) вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 допитаний судом поверхово, без з'ясування у нього в повному обсязі обставин справи, зокрема щодо участі ОСОБА_6 у вчиненні хуліганства, на причетність якого до злочину вказував у своїх показання потерпілий ОСОБА_9 на досудовому слідстві при допиті в якості потерпілого (т.1 а.с.72) та при зведенні віч-на-віч з ОСОБА_5 (т.1 а.с.119-123) та з ОСОБА_6 (т.1 а.с.146-149).

За таких обставин виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 не можна вважати законним і обґрунтованим, такий підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить вжити заходів для повного, всебічного дослідження обставин справи, дати належну оцінку зібраним доказам, врахувати і ретельно перевірити усі доводи, на які посилається прокурор в апеляції, залежно від чого постановити у справі законне й обґрунтоване рішення.

Твердження прокурора в апеляції про невідповідність призначеного засудженим покарання, через його м'якість, є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Якщо суд першої інстанції дійде висновку про доведеність вини засуджених в межах обсягу пред'явленого їм обвинувачення, призначення їм покарання із застосуванням ст.75 КК України слід визнати таким, що не відповідає підвищеній суспільній небезпечності вчиненого злочину та даним про особи засуджених.

Таким чином, при розгляді даної справи судом першої інстанції допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, а тому справа підлягає поверненню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід у повному обсязі дослідити наявні у справі докази, на які орган досудового слідства посилається як на докази вини ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, в залежності від встановленого, постановити законне й обґрунтоване рішення.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 365 та 366 Кримінально-процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляцію старшого прокурора прокуратури м.Мукачева задовольнити.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 20 липня 2012 року відносно ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 скасувати, а кримінальну справу повернути до того ж суду на новий судовий розгляд іншим суддею.

Судді: