Ухвала суду № 27270537, 24.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 р.Справа № 2а-2461/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

при секретарі судового засідання Зливко І.М.

за участю: представника позивача Трофімова П.В., Данилова Ю.Д.

представника відповідача Дитиненко Ю.А.

прокурора Якимчука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2012р. по справі № 2а-2461/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за участю прокуратури Киїівського району м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтон.Телеком» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001471501 від 13.02.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" судові витрати в розмірі 2146.00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст..150 Податкового кодексу України та норми Кодексу адміністративного судочинства України, які вимагають необхідність застосування судом повного та об»єктивного розгляду справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що позивачем при заповненні та наданні до податкового органу декларації за 2 квартал 2011 року було порушено пункт 3 підрозділу 4 розділу 20 «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, про що складено акт №3927/15-1/35074228 від 08.11.2011р., в якому невірно зазначено реєстраційний номер податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року (№9006268086 замість №9006267498).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 8 456 924,00грн.

На підставі акту перевірки №3927/15-1/35074228 від 08.11.2011р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001471501 від 13.02.2012р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 456 924,00грн.

Зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням здійснено відповідачем у зв'язку із відображенням в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року (рядок 06.6) загальної суми від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за I квартал 2011 року (містилась у рядку 08 декларації з податку на прибуток підприємства за I квартал 2011 року) -14 759 668,00грн. з урахуванням суми від'ємного значення за 2010 рік у сумі 8 456 924,00 грн. (рядок 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства за I квартал 2011 року), що, на думку відповідача, не узгоджується із положеннями п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту дозволяє включати тільки від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року, без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням позивачем у податковій звітності з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке виникло до 01.01.2011р., що, на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України та п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки зміст вказаних норм прав при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) 1 кварталу 2011 року.

Проте, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з таким судженням податкового органу, так як до 01.04.2011р. правовідносини з приводу формування платником податків від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток були унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.6.1 ст. 6 якого зазначено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі п.54.3 ст.53 Податкового кодексу України, за змістом якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Погоджуючись з позицією суду першої інстанції щодо не доведеності податковим органом факту завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач дійшов такого висновку у зв'язку зі вступом у законну силу розділу ІІІ Податкового кодексу України від 01.04.2011 р. та відсутністю у ньому посилання на можливість обліку у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, за винятком того, який виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі -Кодекс) норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норма пункту 6.1 статті 6 діяла з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якою, зокрема передбачалося, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Це застереження базувалося на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Одночасно, положенням пункту 150.1 статті 150 Кодексу передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів з наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Більш того, як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1/99-рп, ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно зміст суб'єктивного права особи слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права. Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно - правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.

Отже, приписи нового нормативно - правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно - правовими актами.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з твердженням податкового органу про те, що до складу витрат ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане платником за результатами господарської діяльності лише за І квартал 2011 року без урахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з попередніх звітних періодів.

Тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року.

Обмеження складу витрат, що мають бути враховані у ІІ кварталі 2011 року зазначена норма не містить.

Відповідно до статті 4 Кодексу податкове законодавство ґрунтується на принципах, зокрема, рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації -забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, наведений у статті 139 Кодексу, який є вичерпним і не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2008 та 2009 років".

З огляду на приписи частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем вимог пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги податкового органу щодо помилкового тлумачення судом першої інстанції по справі положень ст. 150 та Перехідних положень Податкового кодексу ґрунтуються на суб"єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року по справі № 2а-2461/12/2070 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 29.10.2012 р.