Ухвала суду № 27270391, 10.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р.Справа № 2а-780/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-780/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХБСП Мегабуд ЛТД"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХБСП Мегабуд ЛТД" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.10.2011 року № 0001921520 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "ХБСП Мегабуд ЛТД" з податку на додану вартість на загальну суму 54166, 59 грн. (п'ятдесят чотири тисячі сто шістдесят шість гривень) в тому числі 43333, 27 грн. (сорок три тисячі триста тридцять три гривні 27 копійок) за основним платежем та 10833, 32 грн. (десять тисяч вісімсот тридцять три гривні) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Заявник зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та ст. 159 КАС України, щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі здійснило камеральну переві рку даних, задекларованих ТОВ "ХБСП Мегабуд ЛТД" у податковій звітності з податку на додану вартість за результатами якої було складено акт від 19.09.2011 р. № 1670/29/15-210/35072409 «Про результати камеральної переві рки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість».

Актом перевірки встановлена арифметична (методологічна) помилка (порушення), яка вплинула на розрахунки з бюджетом з податку на додану вартість у сумі 43333, 27 грн., а саме: позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковими накладними, що були виписані у липні 2011 року на адресу позивача товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтрубомонтаж", свідоцтво платника податку на додану вартість якого було анульовано 15.06.2011 року.

ТОВ "ХБСП Мегабуд ЛТД" на акт перевірки було подано письмові заперечення від 30.09.2011 року, за результатами розгляду яких ДПІ у Комінтернівському районі, висновки акту перевірки були залишені без змін, відповідно до листа від 10.10.2011 року № 16579/10/15-235 "Про надання відповіді на заперечення".

На підставі акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі було винесено податкове повідомлення - рішення від 10.10.2011 року № 0001921520, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 54166, 59 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до ДПА у Харківській області, за результатами розгляду було прийнято рішення від 28.11.2011 року, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивачем до Державної податкової служби України було подано повторну скаргу від 15.12.2011 року № 15/12-2011 на податкове повідомлення - рішення від 10.10.2011 року № 0001921520 ДПІ у Комінтернівському районі, за результатами розгляду повторної скарги Державної податкової служби України від 06.01.2012 року № 360/6/10-2115 було залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення ДПА у Харківській області, прийняте за розглядом скарги, а скаргу - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги стосовно визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011 року № 0001921520 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "ХБСП Мегабуд ЛТД" з податку на додану вартість на загальну суму 54166, 59 грн., в тому числі 43333, 27 грн. за основним платежем та 10833, 32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), як такого, що винесено з порушенням норм діючого законодавства України, є правомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Спецтрубомонтаж" здійснювалися господарські операції в ліпні 2011 року, у процесі здійснення господарських операцій ТОВ "Спецтрубомонтаж" в липні 2011 року на адресу позивача було виписано податкові накладні: від 12.07.2011 року № 79, від 19.07.2001 року № 134 та від 25.07.2011 року № 185, суми ПДВ згідно яких було віднесено до складу податкового кредиту у липні 2011 року.

За приписами ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна відповідати встановленим вимогам, та яка повинна складатися у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

В п. 201.6 ст. 201 ПК України, зазначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В п. 201.10 ст. 201 ПК України. передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду" визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, за приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, які передбачають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підставі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Одже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім цього, рішенням Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 370 від 15.06.2011 р. було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Спецтрубомонтаж".

Харківським окружним адміністративним судом у справі № 2-а-8300/11/2070 19.07.2011 року було винесено постанову, якою адміністративний позов ТОВ "Спецтрубомонтаж" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради було задоволено у повному обсязі та визнано незаконною реєстраційну дію Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтрубомонтаж" (ідентифікаційний код 31939034), вчинену 14.06.2011 року; скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтрубомонтаж" (ідентифікаційний код 31939034), вчинений Департаментом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради 14.06.2011 року; скасовано рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 370 від 15.06.2011 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрубомонтаж" з дати складення та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова поновити реєстрацію ТОВ "Спецтрубомонтаж" як платника податку на додану вартість з 15.06.2011 р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р. по справі № 2а-8300/11/2070 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року по справі № 2-а-8300/11/2070 було залишено без змін.

Згідно п. 4, ч. 1, ст. 206 КАС України, в резолютивній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначається строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

В резолютивній частині ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 р. по справі № 2а-8300/11/2070 зазначено, що ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Згідно ч. 3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги на судове рішення, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.2011 р. № К/9991/84761/11 було зупинено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року по справі № 2-а-8300/11/2070 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р. по справі № 2а-8300/11/2070 до закінчення розгляду касаційної скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2012 р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р. по справі № 2а-8300/11/2070 було залишено без змін.

Таким чином, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року по справі № 2а-8300/11/2070 є такою, що набрала законної сили.

Як зазначив у своєму листі від 02.08.2010 р. № 1172/11/13-10 "Щодо анулювання реєстрації платників податку на додану вартість" Вищий адміністративний суд України (п.3 листа) у разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Одже, таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Обсяг первинних документів, які містяться в матеріалах справи, додатково свідчить про вчинення позивачем господарських операцій, які спричинили зміни в структурі активів підприємства, що у свою чергу є доказом виконання позивачем усіх умов, передбачених законом, для наявності підстав на відповідне оформлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Тому, колегія суддів робить висновок про те, що позивачем вірно включено суму податку на додану вартість в розмірі 43333, 27 грн. до складу податкового кредиту у липні 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача-орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В ході розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а отже, податкове повідомлення - рішення від 10.10.2011 року № 0001921520 є протиправними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та недоведеності правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-780/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 15.10.2012 р.