Рішення № 27266824, 31.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/11487-2012 31.10.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж»

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про спонукання до виконання мирової угоди

СуддяСташків Р.Б. Представники сторін:

від позивача - Пшеничнюк В.С., представник за довіреністю;

Зубець Г.І., представник за довіреністю;

від відповідача - Яговенко І.О., представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2012 року Товариство з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про спонукання до виконання мирової угоди.

Позов обґрунтований тим, що 24.01.2011 ухвалою суду було затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем у справі №31/379, проте умови якої відповідачем належним чином не виконуються у зв'язку із чим позивач просить спонукати відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованих коштів на користь позивача.

Ухвалою суду 27.08.2012 порушено провадження у справі №5011-34/11487-2012, розгляд справи призначено на 24.09.2012.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із тим, що суддя Сташків Р.Б. з 13.09.2012 перебував на лікарняному з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №5011-34/11487-2012 на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою суду від 24.09.2012 справу №5011-34/11487-2012 прийнято до провадження суддею Мудрим С.М., розгляд справи було призначено на 22.10.2012.

Розпорядженням голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із виходом судді Сташківа Р.Б. з лікарняного з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №5011-34/11487-2012 на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 25.09.2012 справу №5011-34/11487-2012 прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р.Б.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що:

- спірна заборгованість утворилася у зв'язку з невиконанням Головним управлінням палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва, затвердженої рішенням VI сесії V скликання КМР від 17.01.2008 № 2/4474 щодо фінансування робіт з реконструкції об'єктів теплопостачання комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передані у володіння та користування АК «Київенерго»;

- згідно затвердженої судом мирової угоди, сторони домовилися, що 1 725 751, 52 грн. (з ПДВ) боргу за виконані роботи буде погашено протягом 5-ти банківських днів з моменту надходження на казначейський рахунок відповідача коштів з міського бюджету з бюджету розвитку згідно з рішенням VI сесії V скликання КМР від 17.01.2008 № 2/4474;

- станом на момент розгляду справи на казначейський рахунок ПАТ «Київенерго»коштів з міського бюджету з бюджету розвитку згідно з рішенням VI сесії V скликання КМР від 17.01.2008 № 2/4474 не надходило.

У судових засіданнях 22.10.2012, 29.10.2012 оголошувались перерви.

Представник позивача у судовому засіданні 29.10.2012 подав заяву про уточнення позовних вимог, щодо якої надав пояснення та підтримав у судовому засіданні, відповідно до якої просив спонукати відповідача до виконання зобов'язання по мировій угоді, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 у справі №31/379 шляхом стягнення суми боргу у розмірі 796 550,36 грн., та просив видати наказ на примусове виконання рішення суду.

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята до розгляду подана позивачем заява.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 2 844 701,75 грн. заборгованості за Договором № 111-08 від 28.07.2008, посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, умов щодо оплати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.03.2010 №31/379 позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Відкритого акціонерного товариства "Київсантехмонтаж" основний борг у розмірі 2 395 971, 52 грн., 3% річних у сумі 93 795,29 грн., інфляційних у розмірі 345 786, 97 грн., пені у розмірі 4 541 грн., державне мито у розмірі 25 500 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 №31/379 рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2010 № 31/379 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010 №31/379 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 №31/379 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2010 №31/379 скасовано в частині стягнення 3% річних та передано справу в цій частині на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2010 припинено провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в частині заявлених 3% річних.

24.01.2011 представники позивача та відповідача звернулися до Господарського суду міста Києва із заявою про затвердження мирової угоди від 24.01.2011.

Ухвалою суду від 24.01.2011 по справі № 31/379, керуюсь статтею 121 ГПК України затверджено мирову угоду, яка набрала законної сили.

Відповідач у встановлений мировою угодою строк свої зобов'язання зі сплати боргу виконав частково, що спричинило виникнення заборгованості у сумі 796 550,36 грн., розмір якої підтверджується відповідачем, матеріалами справи, а також складеним 18.04.2011 між сторонами актом звірки взаєморозрахунків по договору №111-08 від 28.07.2008.

У зв'язку із зазначеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається в процесі розгляду справи у господарському суді; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження"

ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

В той же час, судом встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 у справі № 31/379, якою затверджено укладену сторонами мирову угоду, не має статусу виконавчого документу, оскільки не містить необхідних відомостей та реквізитів передбачених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до абзацу 7 пункту 7.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Таким чином, у даному випадку укладена мирова угода є новацією у розумінні статті 604 ЦК України, а отже позивач правомірно звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання відповідача на те, що у останнього зобов'язання настане у разі ухилення від перерахування ПАТ «Київенерго»на рахунок позивача грошових коштів протягом 5 днів з дня їх отримання з міського бюджету, судом не береться до уваги, оскільки сторони у пункті 5 мирової угоди домовилися, що 1 725 751,52 грн. (з ПДВ) боргу за виконані роботи буде погашено у 2011-му році протягом 5 банківських днів з моменту надходження на казначейський рахунок відповідача коштів з міського бюджету з бюджету розвитку згідно з рішенням VI сесії V скликання КМР від 17.01.2008 № 2/4474.

Відповідно до пункту 9 Мирової угоди сторони погоджуються з тим, що у випадку невиконання відповідачем умов цієї Мирової угоди, позивач має право вимагати виконання умов цієї Мирової угоди.

Відповідно до пункту 11 Мирової угоди сторони стверджують, що однаково розуміють значення і умови цієї Мирової угоди та правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при її укладанні, а також те, що особи, які її підписали мають достатні для цього повноваження.

Так, в силу частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Сторони будучи вільними в укладенні умов мирової угоди визначили настання такої неминучої події протягом 2011 року.

Таким чином, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань настав.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, факт невиконання відповідачем мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 у справі № 31/379 належним чином доведений, відповідачем не спростований, а тому уточнені вимоги позивача про спонукання відповідача до виконання зобов'язання по мировій угоді, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 у справі №31/379 шляхом стягнення суми боргу у розмірі 796 550,36 грн., є законними, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 7 статті 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Оскільки позивачем було сплачено суму судового збору у розмірі 1 073 грн., а зважаючи на уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просив суд спонукати до виконання відповідач шляхом стягнення 796 550,36 грн., відповідно до вимог частин 1, 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»необхідно було сплатити 15 931,01 грн. судового збору, суд дійшов висновку про стягнення з позивача в доход Державного бюджету України ще 14 858,01 грн. недоплаченого судового збору, відповідно до заявлених вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Спонукати Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) до виконання мирової угоди укладеної сторонами та затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.01.2011 у справі №31/379 шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 3, ідентифікаційний код 03334807) 796 550 (сімсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 36 коп. боргу, а також 15 931 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 01 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 3, ідентифікаційний код 03334807) в доход Державного бюджету України 14 858 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 01 коп. недоплаченого судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.11.2012

Суддя Р.Б. Сташків